Колективний Путін
або наше колективне божевілля від Путіна
Сьогоднішня російська дискусія проста, як чобіт. Про що ми говоримо? Про що ми пишемо? Про що говорять за межами Росії?
Піде? Чи не піде? Що таке «транзит»? Це перехід до Володимира Путіна в новій ролі або до нового «Путіна»? Тоді хто ним стане? А якщо Путін залишиться, то як - через Держраду, Союзну державу з Білоруссю або інший трюк? Ворожіння на цій «ромашці» стало російським національним хобі. Втім, і світ гадає: «Якщо не піде, то що...»
Росія розчинилася в Путіні. Створюється враження, що зі складного суспільного організму Росія перетворилася на одноклітинну істоту, життя якої залежить від відповіді на запитання - «піде-не піде?»
Зацикленість еліти - і системи - на пошук відповіді, що не несе нового сенсу (абсолютно жодного!), відображає політичний та інтелектуальний ступор. Нездатність – небажання - шукати вихід із глухого кута за межами єдиновладдя. Безпорадність і безнадійність.
Гадання «Піде-не піде?» принизливо не тільки для нації, а й для лідера, який вже позбавлений шансу здивувати і не має драйву для місії.
Зацикленість на Путіні відводить нас, по-перше, від питання про колективно-групову відповідальності за формування нинішньої влади; по-друге, ускладнює розуміння її логіки і наслідків.
Режисер Віталій Манський своїм фільмом «Свідки Путіна» повернув у російську дискусію питання про архітекторів системи, в якій ми маємо задоволення загнивати (див. коментарі Бориса Вишневського та Ігоря Яковенка). Чимало тих, хто хотів би цю історію про коріння забути... І концентруватися виключно на Путіні. Зрозуміло чому.
Тим часом сьогоднішнє самодержавство будувала саме єльцинська команда, яка, намагаючись убезпечити себе «дахом», створювала саме охоронний режим на чолі з силовиком. Причому таким, який не повинен був вагатися щодо своєї функції (Степашин не пройшов перевірку, бо вагався). Тому траєкторія Росії визначалася ще до приходу Путіна в Кремль.
Втім, силова «вертикаль» почала споруджуватися ще раніше, коли в 1993 році після розстрілу парламенту писалася і редагувалася самим Єльциним конституція, яка закріпила монополію влади в руках президента. Повноваженням російського президента може позаздрити будь-який радянський генсек (про конституційне всевладдя російського президента варто почитати одного з кращих знавців нашої конституції Михайла Краснова) Хто б не прийшов у Кремль замість Путіна, він вже матиме у руках інструмент узурпації влади.
Нинішня «путініана» змушує підняти і ще одне питання: про логіку самодержавства. Не зрозуміло, якою мірою цю логіку усвідомлює Путін. Логіка жорстока: власник єдиновладного ресурсу рано чи пізно стає заручником власної «вертикалі». Він стає заручником тих, хто його охороняє. Тих, хто його інформує. Тих, хто готує йому рішення. Тих, хто транслює його думки. Тих, хто його годує, нарешті. Так було з усіма власниками єдиновладдя. Кожен із них у результаті кінчав як заручник і одночасно як жертва створеної ним же реальності. Драматична історія не тільки для тих, хто опинився під началом самодержавства. Але і для його носія.
Ось Путін піде. А з ним піде і його найближче коло. Це неминуче - їхній колективний відхід стане легітимацією нової влади, яка черпатиме народну підтримку в поваленні старих володарів. І що ми побачимо, коли завершиться третій акт цієї п'єси? Тотально деморалізовану і безпорадну еліту, яка вміє тільки обслуговувати «вертикаль». І не вміє нічого іншого!!
Виявиться, що рішення «проблеми Путіна» - не найважча річ. Що робити з 2 млн 200 тисячами держслужбовців, які звикли функціонувати в корупційному середовищі? Що робити з 5 млн силовиків, заточених на репресії? Що робити з експертами, запрограмованими на обслуговування влади? Що робити з інтелектуалами, які паразитують у кремлівських радах і «наметах»? Що робити з «майстрами культури», які випрошують у влади, як Андрон Кончаловський, «орієнтир»?
Куди їх всіх подіти? Де взяти тих, хто цей накип може замінити? І чи можна вірити тим, хто сьогодні намагається відмежуватися від своєї співучасті і відповідальності, сподіваючись на роль у новому сценарії? Адже і в них є тільки досвід обслуговування «вертикалі».
А ми все про Путіна....
