Кому доцільно було би передати ключі від Донбасу?
На тлі успішного просування українських військовиків, які стискують кільце навколо опорних пунктів проросійських терористів на Донбасі та відбивають спроби бойовиків контратакувати, кричущим дисонансом прозвучала заява голови Донецької облдержадміністрації Сергія Тарути про те, щоб сформовані в інших регіонах добровольчі формування залишили область. Як передають інформагенції, Тарута заявив: «Ми будемо захищати себе самі, і в цьому зв’язку не бачу необхідності перебування воєнізованих підрозділів з інших областей». Ба більше: за його словами, уже досягнута домовленість із представниками правоохоронних органів, що «батальйон «Дніпро» заберуть» - мовляв, область має свої формування, наприклад, батальйон «Азов» у Маріуполі. При цьому Тарута особливо відзначив, що добровольці повинні перестати ходити в балаклавах і займатися самоуправством, а всю свою діяльність повинні чітко координувати з представниками силових структур.
Інакше кажучи, Сергій Тарута прагне, по-перше, істотно послабити сили АТО перед вирішальними діями проти терористів, по-друге, змусивши бійців (особливо місцевих) відкрити обличчя перед агентами бойовиків і підставити під смертельну небезпеку їхні сім’ї. Якби на Донбасі був запроваджений воєнний стан (проти чого так ревно виступають деякі високопосадовці та експерти), то таких заяв з вуст державного чиновника вистачило б, щоб його поставили перед військово-польовим судом. Але і без воєнного стану ця спроба спровокувати конфлікти серед формувань АТО і налаштувати місцеве населення проти добровольчих батальйонів достатня для того, щоб Тарута втратив посаду, а СБУ розпочала розслідування його діяльності.
Бо ж чим «уславився» цей персонаж за чотири місяці перебування на посаді? Постійною здачею державних інтересів України? Нездатністю хоч якось налагодити опір бандформуванням? Байдужим ставленням до фактичного переходу більшості місцевої міліції на бік терористів? Чи втечею разом із облдержадміністрацією з Донецька до звільненого силами АТО Маріуполя? І, до речі, яке відношення має пан Тарута до формування спецбатальйону МВС України «Азов», бійцями якого є далеко не лише донеччани (останніх значно більше, скажімо, в батальйоні «Донбас»)?
Тепер, коли триває звільнення – одного за одним – міст Донбасу, нездатні до рішучих та ефективних дій чиновні «герої» (не лише Тарута) починають «світитися» перед телекамерами й удавати з себе палких захисників інтересів населення краю. Хоча насправді вони захищають тільки інтереси місцевої номенклатури, бізнесової «еліти» та того керівництва донецьких структур МВС, яке здавало терористам практично без опору зброю та опорні пункти. Мовляв, якщо вивести за межі області батальйони «клятих націоналістів», то все стане ОК, все повернеться на свої місця, як воно було впродовж останніх 20 років, коли офіційний Київ віддав Донбас на відкуп «крутим пацанам»…
Але ж часи змінилися, і Донбас також. Тепер там з’явився вагомий прошарок місцевих українських патріотів, які навчилися зі зброєю в руках захищати Вітчизну, – і вони не стануть терпіти консервації кримінально-олігархічного владарювання, присмаченого нерадянською міфологією.
Якраз у цьому контексті варто вести мову і стосовно ідеї зняття балаклав (які носять, до речі, не тільки деякі бійці спецбатальйонів, а й прикордонники та десантники). Тут, як на мене, для СБУ також є робота: з’ясувати, чи це просто дурість (неприпустима для чиновника такого високого рівня), а чи намагання тих, хто вважає себе «господарями Донбасу» і хто роками грався у розпалювання місцевого сепаратизму, щоби тиснути на Київ, виявити небезпечних для їхнього подальшого панування українських патріотів. Щоб потім, коли все заспокоїться, їх тим чи іншим способом «нейтралізувати».
Інтернет цілком адекватно, з глибоким розумінням ситуації, відреагував на заяву Сергія Тарути. Один із юзерів, скажімо, наголосив: «Заворушився «ригівський» гадючник. Бояться, що крім бандюків, українські вояки розвалять і ахметовське ханство на Донеччині, і рабовласники залишаться без кріпаків. Тож патріотів треба вивести, а перефарбованим «Оплотом», «Востоком» та подібною поганню знов робити з громадян бидло». Інший юзер єхидно зазначив: «Вместо батальона "Днипро" в активе у вас останутся гуделки, сопелки, вопилки, шумелки против танков, артиллерии, минометов и гранатометов террористов». А ще один користувач Інтернету лаконічно написав: «Тарута, ты шел бы воевать, чем советы нам давати». І, нарешті, найлаконічнішим виявився цей дописувач: «Я думаю, Донбас може обійтися без Тарути». Інший, судячи з усього, донеччанин, відповів йому: «Вот это точно. Все больше среди здравомыслящих (такие тоже есть) жителей Донбасса утверждается такое мнение. Жили же как-то без него…»
А тим часом президент Петро Порошенко здійснив два важливих і в чомусь символічних кадрових призначення. Командир батальйону «Артемівськ» Костянтин Матейченко став головою Артемівської райдержадміністрації, а нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня Андрій Крищенко – один із тих, хто самовіддано обороняв будівлю Горлівського управління міліції від терористів у квітні – призначений тимчасово виконуючим обов’язки голови Слов’янської районної держадміністрації. Серед завдань, поставлених перед ними президентом, є і таке: «Щоб ті, хто грабував, ті, хто насаджував острах та знищення людей, отримали по заслугах». Як бачимо, йдеться про місцеві кадри, але з числа бойових командирів, для яких їхні побратими з інших формувань є не антагоністами, а надійними товаришами по зброї. Можливо, доцільно і на інші відповідальні посади в регіоні призначати саме таких загартованих у боях людей, а не бізнесменів або чиновників?
