Магічний браслет і фальшива грамота
Українська чартівня: хіт-парад химерних подій
Коли Маріїнський парк на очах мешканців столиці поступово перетворюється на Лису гору як мінімум за кількістю сміття (а в перспективі, схоже, й за зачіскою), пошук відьом з-під Йолки на Майдані розповзається аж під самі кордони, а хижі провокітори переписують відповідальність на Кота, в передсвітанковому мороці набувають нечуваної сили потужні магічні артефакти.
5-те місце сьогоднішньої української чартівні дістається завжди ласому до сусідського добра президенту Російської Федерації Володимиру Путіну – за підписання загадкових стратегічних угод із президентом України Віктором Януковичем. Ми, як люди патріотичні, звісно, воліли би вшанувати такою нагородою самого Віктора Федоровича, але оскільки жодних підтверджень реальної участі пана Януковича в укладенні Путіним угоди з Путіним громадськості так надано і не було, то всі лаври отримує Володимир Володимирович. В разі чого вони там і без нас усю славу між собою поділять «по-братськи», як звикли.
Головне питання, яке мучить київських експертів от уже кілька днів: чи пункт про продаж української душі лисуватому Мефистофелю таки прописаний у самому тексті документів і скріплений чорнильними підписами – чи існують іще й таємні папери, для підпису на яких Віктору Федоровичу довелося мужньо розрізати собі пальчика люб’язно подарованим Путіним золотим скальпелем? Бо якщо стратегічні міждержавні відносини вже докотилися до другого варіанту, то Віктору Федоровичу тепер не позаздриш: хтозна, в яку суміш елементів таблиці Менделеєва міг вмочити того скальпеля Володимир Володимирович, із яким обережні громадяни навіть чай пити не ризикнуть…
На четвертому місці ледве вмістилася компанія добросердих мужичків, яка від щирого серця вирішила в листопаді відрепетирувати на Майдані новорічну інтермедію «Украдене щастя» для дітей «з різних регіонів, з різних областей», а тепер змушена через власну доброту ходити на допити до Генпрокуратури. Як виявилося, жодного Клюєва й Захарченка, не кажучи вже Путіна та Медведчука, за кривавим розгоном Майдану не стояло. Просто Володимир Сівкович, Олександр Попов та Валерій Коряк, перевдягшися Дідом Морозом, Снігуронькою та зайчиком-пострибайчиком, прийшли й сказали «Беркуту»: «А тепер, діти, давайте разом проженемо від нашої йолочки Бабу-Ягу, Бармалєя і цього гейропейсько-піндоського Грінча, які вкрали в нас Новий Рік, Рідзво Христове та 400 тисяч робочих місць!» «Ща, бля, дєд, всьо здєлаєм», – хором відповіли радісні діти, одразу ж полетіли яйця… і головешки… ну й якось воно все так вийшло.
«Хіба ж можна карати людей лише за те, що вони просто повірили у казку?» – стурбовано спитав себе Віктор Федорович, міркуючи, чи звільняти веселих аніматорів із конфіскацією, чи просто відсторонити від виконання обов’язків до завершення слідства?
Авжеж, ні. Значно зручніше змусити повірити в казку решту 46 мільйонів громадян.
Весь периметр третього місця сьогодні вщерть заповнений відповідальними та сміливими громадянами, яким навіть отримані 300 гривень та жорстоке сприяння адмінресурсу не завадили приїхати до Києва від щирого серця підтримати улюбленого президента Віктора Януковича. Курс Віктора Федоровича на європейську інтеграцію виявився настільки міцним, незмінним та незламним, що захищати його на всенародному шабаші довелося навіть від самої європейської інтеграції.
І недарма бездуховні заздрісники з Майдану лякали себе та інших запланованими владою кривавими провокаціями! Відвернути щирих громадян від європейського курсу Януковича спробував навіть підступний прем’єр-міністр Азаров, який з усіх сил натякав зі сцени Антимайдану, що Віктора Федоровича в Вільнюсі примушували вступати в одностатівиє шліби, а потім саме через це й вітатися демонстративно припинили. Задум хитрого зловмисника вдався на всі 100 відсотків: сам Азаров покричав зі сцени, повернув мікрофон ведучому Юрію Коту та втік собі додому пригортати підмерзлу капусту. А от із розгніваним азаровською провокацією Віктором Федоровичем під під’їздом власного будинку довелося спілкуватися тому, в кого лишився мікрофон…
Самому ж Миколі Яновичу Азарову сьогодні дістається друге місце рейтингу – пан прем’єр продемонстрував, що ганебні провокації вміє не лише влаштовувати, але й викривати. Як повідомила прес-служба Кабміну, у ці дні голови облдержадміністрацій, райдержадміністрацій, районних, міських, селищних і сільських рад, підприємства та організації отримують фальшивий «указ президента» «Про заходи щодо ліквідації наслідків подій, які наразі відбуваються в країні», яким передбачено негайне перерахування певної суми грошей на вказаний рахунок. Потойбічна фальшивка, як наголошують у Кабміні, «нічим не схожа на справжній документ» – наприклад, стоїть на «указі Януковича» печатка Кабінету міністрів.
Пильному Миколі Яновичу за такі попередження Україна мусить уклінно дякувати: не так і просто вийти та зізнатися людям, що розпорядження й постанови Кабміну, під якими так само стоїть урядова печатка, «нічим не схожі на справжні документи» і мають на меті видурювання в боязких чиновників державних грошей невідомо на що. Але Віктору Федоровичу треба терміново замислитися над доцільністю подальшого перебування провокатора Азарова на посаді голови уряду. Адже, якщо органи державної влади перестануть слухняно віддавати народні гроші аферисту з печаткою Кабінету міністрів, за які кошти тоді везти до Києва сміливих та відповідальних громадян, що підтримують незмінний курс президента Януковича на європейську інтеграцію?
Перше ж місце цього тижня заслужено дістається луцькому судові, який уполював-таки жорстоку відьму, що наврочила Віктору Федоровичу черговий Майдан, ласкавого Путіна та одностатеві шлюби. Молода дівчина Майя з багатозначним прізвищем Москвич, яку доблесні правоохоронці впіймали за жорстоким публічним ритуалом перевертання портрету Януковича, більше не турбуватиме спокій та стабільність нашої багатостраждальної держави. Недосвідчені прокурори вимагали для чаклунки домашнього арешту, але мудрий суд справедливо розсудив, що вдома в нечистої напевне можуть виявитися газети зі світлинами Віктора Федоровича, книжка «Opportunity Ukraine», комп’ютер чи навіть телевізор, які пекельна вудуїстка знову може перевернути й довершити свою хижу провокацію. Натомість спеціально освячений Кіріллом електронний браслет, міцно запаяний на тендітній ніжці, миттю зробить могутню сивілу не страшнішою за студентку з Майдану, з якою легко впорається навіть «Беркут». Як відомо з історії екс-ректора Петра Мельника, зняти такий браслет неможливо – лише в унікальних випадках, якщо чесний український суд спробує звинуватити в чужих гріхах кришталево чесну людину з невинним серцем та партквитком Партії регіонів, магічні кайдани самі розпадаються на друзки й дарують невинній жертві омріяну свободу.
Тож тепер можна з упевненістю сказати: Віктор Федорович у безпеці. А поки підступна ворожка розмірковує, що їй тепер робити – покірно вступити в Партію регіонів, з огидою та ненавистю носити свій браслет до кінця терміну чи спробувати якось хитру залізяку хакнути – над тим самим питанням варто поміркувати й усій Україні. Обрати з трьох запропонованих варіантів ми можемо будь-який, але давайте не забувати, що сила саме наших, українських хакерів чудово відома всьому цифровому світові.
