Майдан-пародія
Заінтригований повідомленням одного з популярних телеканалів про те, що до Саакашвілі після його сьогоднішнього шумного звільнення приєдналося “дуже багато людей”, я вирішив поїхати в центр і на власні очі оцінити масштаб пристрастей.
Сліди ранкових подій помітні були вже нагорі Костьольної, біля собору Святого Олександра: купи землі з розбитих цементних квітників. Рештки квітників разом з виламаною бруківкою, уламками дерев і купами сміття опинилися у чомусь на кшталт барикад поперек Трьохсвятительскої.
Власне, жодної активності ані на Майдані, ані на Інститутській, ані біля Кабміну, ані біля Банкової помітити не вдалося. Весь галас зосередився винятково на площі Конституції, біля Верховної Ради, серед здебільшого порожніх наметів. Там-то й стало зрозуміло, що вищезгаданий канал дещо погарячкував щодо кількості маніфестантів. Перед сценою стояло максимум 1000 людей, які скандували “Міхо!”,”Банду геть!” та “Імпічмент!” Сам Саакашвілі не скупився на сильні порівняння, обізвав Порошенка “чистильником взуття в Януковича” і обіцяв, що “украинцы будут самой великой нацией в Европе”.
Здається, перебільшення – улюблений прийом на “Міхомайдані”. Стікер на скриньці для збору пожертв запевняв: «Я не їжджу на «Богдані» (маються на увазі мікроавтобуси «Богдан», вироблені на заводі, що колись належав Порошенку) – тобто, вочевидь, людина не користується маршрутками, котрі майже цілковито є «Богданами». На іншій скриньці красувалося грізне “На кулі для зрадників” – при тому грошей, що там лежали, вистачило б хіба що на заряд солі для сторожа на баштані.
У великому агітаційно-штабному наметі (так само порожньому) я надибав копію Залізного трону з серіалу “Гра престолів” і газету “Площа конституції”, в якій мінські домовленості називаються “фізичним терором” і висловлюється занепокоєння “дискримінацією українського кіно” (30 фільмів у прокаті – дискримінація?) Поруч з газетами лежали стоси книжечок з отакими віршами (перші-ліпші цитати):
И Парасюк наш, сотник бравый,
Сказал: «На штурм нам не пора ли?»
…
Кровосісі раптом позникали
А герої вічно будуть жить.
…
Сегодня уж грохочут пушки,
А гильотинам еще цвесть...
Загалом, від усього побаченого й почутого лишилося враження несмішної пародії. Чому до наших популістів ніяк не дійде, що вони, зі своїми скандалами, заклинаннями і порожньою риторикою схожі не на революціонерів, а на клоунів?
