Надія в полоні нерозв’язних суперечностей
У Мінську начебто домовилися, що російська влада звільнить Надію Савченко. Дуже хочеться вірити, але сумніви залишаються. Наступні коментарі російських депутатів та адвокатів Савченко їх підтверджують.
Почнемо з того, що російська влада, яка затіяла весь цей фарс із розслідуванням і наступним судом, не дає прямої можливості відразу звільнити Надію. Точніше така процесуальна можливість є. Слідчий може просто закрити справу, не знайшовши підстав для звинувачення.
Зрозуміло, що так зроблено не буде. Довго розслідували й раптом виявили відсутність складу злочину. Так довго шукали і раптом ... Закріпити в юридичному порядку політичну спрямованість усієї справи російська влада не може собі дозволити. Одна справа, коли про це всі говорять, пишуть, зокрема й звертаються до Європейського суду з прав людини, і зовсім інше становище, що отримує закріплення на папері. Адже не може просто так слідчий звільнити Савченко. Він повинен написати відповідний юридичний документ і, найголовніше, видати їй або її адвокатам на руки. І це дуже серйозний аргумент на користь чогось подібного щодо інших українських політв’язнів у російських в’язницях.
Надія Савченко не стільки цікавить Кремль особисто, скільки як можливість торгівлі через її долю з Києвом. Адже не випадково напередодні мінської зустрічі «найсправедливіший у світі» московський Басманний суд продовжив арешт Надії на три місяці. Слідство ніяк не може розібратися в документах через їх величезну кількість. Кремль тільки зараз почав розуміти, в яку халепу він потрапив зі справою Савченко. Звідси найпростіше рішення, багаторазово випробуване — «відкласти й чекати». Як будуть розвиватися події з виконання, цілком можливого невиконання, останніх мінських домовленостей.
Якщо просто відпустити не можна, то як тоді бути. Путін дав обіцянку не тільки Порошенко, але також Меркель й Олланду. У відомій п’єсі Островського герою нагадували, що купецьке слово тверде. Президентське таким теж має бути. Хоча Медведєв-Путін у грузинському конфлікті теж давали запевнення тодішньому президентові Франції Саркозі, а потім зробили невинні очі й просто проігнорували обіцяне. Цього разу такий фінт зробити буде важче, але цілком під силу начальнику держави російської.
Можливою залишається тільки судова процедура. Справа Надії Савченко передається до суду. Далі найпростіший вихід — у судовому порядку її звільняють, оскільки обвинувачення не змогло довести її провину. Принципово це відрізняться від закриття справи слідством. Заарештували законно, але в справедливому, ми пам’ятаємо, Басманному суді не змогли довести. Буває. У такий варіант щось не віриться. Занадто гарно й політично кидає тінь на білий одяг відомих фігурантів.
Другий варіант. Суд визнає Надію винною, але засуджує до умовного терміну. Після чого її звільняють в залі суду й дозволяють виїхати до України. Що, до речі, далеко не факт, оскільки треба ще вирішити, як вона буде відбувати умовне покарання. Є можливість «потягнути гуму», але добре вже буде те, що за гратами її тримати не будуть.
Навальному було винесено вирок до умовного терміну й тим самим знято його домашній арешт, що відповідає закону. Закон у Росії поняття відносне. Його продовжують тримати під домашнім арештом навіть після того, як він зняв кільце. Отож російська влада багато що може вигадати.
Та й сама можливість винесення такого вироку виглядає не дуже ймовірною. Аж надто сильні обвинувачення висунули слідчі. Навального звинувачували в економічних та фінансових злочинах, Надію за набагато більш серйозними статтями.
Третій варіант. Суд виносить обвинувальний вирок, але президент Путін даною йому владою та можливістю помилує. Зазвичай таке робиться до якої-небудь дати. Найближча — 70 років перемоги над Німеччиною.
Однак тут теж є проблеми. Адже звинувачують Надію у вбивстві, а за цими статтями не милують, можуть лише термін скоротити. З довічного на 15 років тощо. Та й як це виглядає. У нинішній непростій геополітичній ситуації випустити на свободу депутата ворожої партії, українську жінку-військовослужбовця, обвинувачену у вбивстві журналістів, яка не тільки не підписує зізнання, але й оголосила голодування і сперечається із суддями? Ті, хто зараз рве на собі останню сорочку й готовий за Путіна воювати, більше на словах, до останнього, такого жесту дорогого й улюбленого національного лідера просто не зрозуміє. Попіл Клааса, що залишився від «русского мира», роздутий федеральними каналами досить голосно стукає у них у головах. На відміну від Тіля Уленшпігеля, у якого він стукав у серці. І в цих головах з однією звивиною, і без того прямою, ніяк не вкладеться така м’якість глави держави, який кинув виклик самій Америці разом із притягнутою до неї Європою.
Все так, але й відправити Надію до в’язниці після винесення обвинувального вироку абсолютно безглуздо й дуже скандально. Адже обіцяв і не виконав. Якщо так міг зробити стосовно жінки, то як можна домовлятися про більш складні речі. Це вже межує з образою, й до того ж публічною. У Берліні та Парижі можуть дуже сильно образитися. І мова не про кораблі піде, а про щось більш серйозне.
Тож Надія залишається в заручниках як частина торгівлі не тільки з Києвом, але й із Заходом. І коли новоявлений фараон її випустить, залишається лише здогадуватися.
