Наступна мета Путіна – руйнування НАТО
Офіційні особи Кремля і Білого дому анонсували точну дату і місце зустрічі Дональда Трампа і Володимира Путіна – 16 липня в столиці Фінляндії Гельсінкі. При цьому більшість американських експертів сходиться на тому, що головні дивіденди від цієї зустрічі отримає саме російський лідер.
Справді, якщо ми звернемося до фактів, то очевидно, що навіть без особистих переговорів Трамп фактично відкрито проводить у США путінський порядок денний. Згадаймо, як американський президент всупереч висновкам всього розвідтовариства Сполучених Штатів до останнього запевняв, що Росія не втручалася в президентські вибори 2016 року. Він не підтримав останній запропонований пакет санкцій проти Росії, а на недавній зустрічі «великої сімки», за повідомленнями різних джерел, назвав Крим російським. Там же президент США закликав повернути Росію в G7. До цього Трамп, всупереч всім рекомендаціям свого найближчого оточення, привітав Володимира Путіна у зв'язку з переобранням останнього на президентський пост. Це настільки вразило американський істеблішмент, що колишній директор ЦРУ Джон Бреннан виступив з цього приводу з дуже жорсткою заявою.
З іншого боку, як я вже зазначала, в ситуації, що склалася, у Трампа не так багато можливостей зробити для Путіна більше, ніж він уже робить. Зокрема, йому не під силу зняти санкції, затверджені на законодавчому рівні, і навіть знову стверджувати, що Росія не втручалася в американські вибори в ситуації, коли це втручання підтверджено не тільки даними американської національної розвідки, а й обвинувальним висновком спецпрокурора Роберта Мюллера. Зміна офіційної позиції США щодо України теж, швидше за все, натрапить на неприйняття з боку американського істеблішменту. Щоправда, російські ЗМІ заявляють про те, що Трамп може визнати Крим російським, але за фактом таке визнання, навіть якщо і буде зроблено, не матиме під собою жодної юридичної чинності.
При цьому Трампу необхідно буде показати у Вашингтоні «успішність» своєї зустрічі з Путіним і вкотре заявити про відсутність «змови» з Москвою, заради чого він потребуватиме того, щоб продемонструвати хоча б формальні «поступки» від Кремля. Однак ніяких реальних поступок щодо України, Сирії або ситуації в США Путін зробити просто не в змозі, бо для цього йому б довелося визнати речі, які завзято заперечує, а саме: факт присутності його військових на Донбасі, руйнівний характер його сирійських операцій і втручання у внутрішні справи США.
Однак у російського лідера є напоготові «програмний пакет», в межах якого він може заявити про повну готовність взаємодіяти зі Сполученими Штатами, а саме: в питаннях боротьби з тероризмом і в сприянні дотриманню Північною Кореєю досягнутої з США угоди. До слова, саме ці аргументи використовуються Кремлем вже давно як головний аргумент, щоб змусити США в односторонньому порядку піти на поліпшення відносин із Москвою.
Так ще на початку грудня під час своїх виступів у Північній Каліфорнії надзвичайний і повноважний посол Росії в США Анатолій Антонов неодноразово повторював, що Росія є найбільшою ядерною державою і Сполучені Штати не зможуть обійтися без допомоги Росії, якщо хочуть «дипломатичного врегулювання» північнокорейської кризи. До слова, публіцист Андрій Піонтковський згодом прямо назвав цю тактику «ядерним офшором Кремля», відзначаючи, що Путін намагається шантажувати американське керівництво своїм впливом на Кім Чен Ина. Слідом за Антоновим цю думку намагалися донести й інші рупори Кремля, пропонуючи нехитрі умови угоди: співпраця з Росією в обмін на розв’язання проблеми Пхеньяна. Такої ж тактики шантажу Путін дотримується і щодо міжнародного тероризму. Однак тепер у Трампа з'явиться можливість виставити одвічну готовність Москви до взаємодії в цих питаннях як своє велике «досягнення» і тим самим виправдати факт своєї зустрічі з російським президентом.
Путін же в свою чергу зможе продемонструвати після зустрічі щонайменше іміджеві успіхи, показавши ясний сигнал того, що Вашингтон має намір домагатися поліпшення відносин із Москвою і навіть узяв курс на зближення з нею. На цьому тлі окремим європейським країнам буде все складніше дотримуватися принципової позиції щодо Росії. До того ж не варто забувати, що, навіть якщо Трамп обмежений у просуванні відверто російського порядку, він продовжує робити речі, які повністю відповідають інтересам Путіна. При цьому йому не потрібно для цього зустрічатися з російським лідером або навіть вимовляти його ім'я.
Так у лютому поточного року російські військові аналітики прямо визнали, що Дональд Трамп діє в їхніх інтересах, борючись із ключовими американськими інститутами і намагаючись зруйнувати незалежну правоохоронну систему, дискредитуючи розслідування Мюллера. Більше того, вони прямо висловили надію, що в результаті його дій дні системи поділу влади, вільної преси і незалежної національної розвідки «будуть полічені».
На початку червня інший кремлівський «аналітик», Ростислав Іщенко, визнав, що торгові війни США з європейськими союзниками прямо ведуть до зближення Європи з Росією. До слова, ці заяви були зроблені ще до того, як Трамп порадив президенту Франції Еммануелю Макрону вийти з ЄС. Вихід США із СОТ теж відповідає інтересам Москви, більше того, як зазначила американський журналіст Джулія Девіс, це питання обговорювалося на російському телебаченні за дев'ять днів до того, як Трамп офіційно оголосив про свої наміри.
Наступною мрією Путіна після руйнування ЄС є підрив єдності НАТО, і дії Трампа в цьому напрямі теж відповідають інтересам Москви. Не випадково в російській пресі з'явилося багато статей під загальним заголовком «НАТО тріщить по швах», автори яких зазначають «значно зросла недовіра європейців до своїх американських колег на тлі недавніх авантюрних, на думку багатьох, кроків Дональда Трампа». На жаль, ці заяви при всьому їхньому пропагандистському характері, мають під собою реальний ґрунт, оскільки конфлікти Трампа з союзниками по НАТО вже давно вийшли в публічну площину.
Також російські ЗМІ, а саме: рупор кремлівської пропаганди за кордоном RT і слідом за ним велика газета «Взгляд» з посиланням на німецький журнал Focus Online, поширюють інформацію про те, що «в ЄС вирішили створити військовий союз на противагу Трампу» на чолі з Францією і Німеччиною. Дійсно, за повідомленнями «Польського радіо», 25 червня міністри оборони Франції, Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Данії, Великої Британії, Іспанії, Португалії та Естонії підписали декларацію про створення Європейської оборонної ініціативи – коаліції європейських країн, війська яких у разі потреби повинні будуть швидко реагувати і проводити військові операції по всьому світу.
При цьому російських пропагандистів створення такої структури, схоже, цілком влаштовує. З одного боку, вони розуміють, що оборонні альянси без участі США в будь-якому випадку будуть слабкіші, а з іншого – сподіваються, що нова організація, незалежна від Америки і позбавлена «спадщини» Холодної війни, цілком може зблизитися з Москвою. Більше того, в Кремлі розуміють, що чим сильніше буде розкол і навіть протистояння між США і Європою, тим більше буде вірогідність такого зближення. Тому цілком імовірно, що на зустрічі в Гельсінкі Путін всіляко заохочуватиме дії Трампа з розколу ЄС і НАТО, так само як і щодо боротьби з антиросійськи налаштованою опозицією всередині США.
