Невикорінене галицьке москвофільство
У нас в Галичині теж було кому псувати українську мову ще за небіжки Австрії, але позаяк чимало селян не вміли читати, то їх бесіди це не торкнулося. На початку ХХ століття москвофільство поширювалось серед священиків, а вони вже боролись проти «Просвіти».З 10 сіл, що довкола мого родинного Урожа,лише у трьох були хати-читальні від «Просвіти».До речі, москвофільські села під час Першої світової війни потерпіли найбільше.Дісталось їм від російських козаків та чеченців. Нагуєвичі теж були москвофільським селом і власне тому до Івана Франка там і досі відчувають якусь непоясниму неприязнь, я сама не раз була цьому свідком. Тоді не існувало ще виразу Стокгольмськтй синдром, але Перша світова, а далі зачистки НКВД, на жадь, не викорінили москвофільства, воно існує і зараз в латентній формі, готуючи колаборантів і зрадників для нової окупації.
Якщо розвиток літературної української мови можна було зупинити, то тотальна неграмотність галицьких селян завадила зросійщенню розмовної мови.Воно почалось після Другої світової внаслідок окупації Західної України. У мене є дівочий пісенник 1947 року нашої сусідки, де записана «Катюша»,»Там вдали за рекой» та інші російські пісні, і навіть запис російською мовою якогось солдата з російським прізвищем, що залицявся до урізьких дівчат після полювання на бандерівців. Ця дівчина належала до москвофільської родини і її погляди не змінились й досі: у Росії люди живуть краще.Натомість вчительки, які приїхали зі Сходу і повиходили заміж за місцевих. виглядають порівняно з нею абсолютно проукраїнськими.
Москвофільське коріння вирнає і у тих галичан,які переїхали до столиці за останні десятиліття.У Києві вони свідомо і добровільно переходять на московський суржик, лишаючи українську мову для домашнього вжитку.Їх дітям у школах доводиться робити це вимушено, адже там вони цілком беззахисні перед ровесниками і вчителями.Ось одне з джерел феномену, що його зараз називають »мовною шизофренією», галицький різновид.
Нащадки москвофілів відчувають пієтет перед усім імперським. Працюють у Росії, одружуються з росіянками, і навіть ця війна не змусила їх повернутись в Україну.Саме на москвофільстві замішаний галицький сепаратизм, що час від часу підіймає голову.Симпатія до попередніх окупантів, австрійських і польських, далеко не така глибока і не така шкідлива. Це просто постколоніальна меншовартість, хоч з нею теж потрібно боротися.Вона пояснима, бо там є економічна вигода.
Отож, галичани є різні, і конформізм певної частини, який так вражає патріотів з Великої України, має цілком реальне історичне підгрунтя.Вже у 19 столітті Московська імперія готувала окупацію і вкладала гроші в пропаганду «русского мира». І тоді так само цим легковажили, і ми всі знаємо, що закінчилось це переділом світу і двома кривавими бійнями.А тепер маємо вже третю. Невміння відстежити причинно-наслідкові зв’язки призводить до фатальних наслідків не лише у внутрішній, а й у зовнішній політиці.
