Невипадкові катастрофи
Не буває випадкових катастроф. Відбуваються випадкові події. Але чи закінчаться вони катастрофічними наслідками - залежить від нашої готовності до них.
Більше року тому були опубліковані результати розрахунків «індексу вразливості» господарської і соціальної галузей України по відношенню до надзвичайних ситуацій. Розрахунки показали, що наше суспільство і промисловість дуже вразливі, наші втрати, у відносному вираженні, перевищують не лише середньоєвропейські, але навіть і середньосвітові. Ці розрахунки отримали своє практичне підтвердження минулого року, коли несподівано для багатьох, почала різко зростати кількість жертв надзвичайних ситуацій.
Експерти пояснювали це невірними стратегіями управління безпекою. Нелогічне і контрпродуктивне рішення про реорганізацію МНС в ДСНС лише прискорило процес деградації системи управління. Катастрофи не змусили на себе чекати.
Надія на те, що це випадковість - оманлива. Випадкових катастроф - не буває.
Початок нового року яскраво продемонстрував це твердження: пожежі на «Запоріжсталі» 2 січня, і «Хартроні» 8 січня завдали істотного збитку і, на жаль, забрали життя людей.
На виробничій території заводу «Хартрон» на момент події знаходилося 170 людей. Постраждали 22 людини, 8 осіб загинули. Несподівано велика кількість жертв перетворила звичайну пожежу на масштабну катастрофу. Відео з людьми, що гинуть, викликало потужний громадський резонанс. Обговорювали неузгоджені дії рятувальників, цинічні і некомпетентні коментарі керівництва, технічну відсталість пожежних розрахунків.
Висновок досить очевидний: деградація системи ухвалення рішень привела до руйнування системи управління безпекою. Це призводить до надмірних жертв, тобто перетворює будь-яку надзвичайну ситуацію на катастрофу.
Практично одночасно з пожежею в Харкові, стався вибух водню на заводі Mitsubishi Materials Corporation в місті Йоккаїті, що виробляє кремнійорганічні сполуки. На момент вибуху на виробничій території знаходилося близько 200 співробітників, 17 з них отримали різні ушкодження, двоє офіційно оголошені загиблими (за непідтвердженими даними загиблих - п'ятеро). Завдяки своєчасним заходам, вдалося запобігти поширенню пожежі, і таким чином уникнути великих жертв і втрат.
Світова статистика свідчить, що середня кількість жертв від вибухів на виробництві трохи (на 20-25% загиблих і 10-20% потерпілих) перевищує кількість жертв пожеж. Хоча ці показники і не зовсім коректно порівнювати - часто вибухи і пожежі взаємозв'язані, і незалежно порахувати жертв досить важко. Те, що кількість загиблих і постраждалих в Харкові перевищує кількість жертв вибуху в Йоккаїті, свідчить, що система безпеки на заводі Mitsubishi Materials Corporation значно перевершує таку на «Хартроні», а рятувальні служби префектури Міє краще підготовлені і оснащені, ніж харківські.
Тобто, суто за статистичними показниками, як мінімум 4 людські життя, і здоров'я трьох людей - це та ціна, яку ми заплатили за нашу системну неготовність до надзвичайних ситуацій. І це навіть не враховуючи, що хімічний завод значно перевершує за рівнем техногенних ризиків ювелірне виробництво.
Що ж визначає зростаючі втрати, і як ми можемо вплинути на зменшення збитку?
У загальному випадку втрати залежать від чотирьох складових: від інтенсивності небезпечного процесу; від розподілу населення і інфраструктури (того, що страждає, перебуває під небезпечним впливом); від ефективності рішень, які приймаються і можливості їх реалізувати (тобто від ефективності системи ухвалення рішень у галузі безпеки); і від підготовленості суспільства, тобто від сприйняття загроз і ризиків.
Ми не можемо впливати на інтенсивність катастроф, особливо природних. Але це не означає, що ми беззахисні перед стихією. Ми не можемо спрогнозувати точне місце і час виникнення катастрофи. Але ми можемо визначити найбільш вірогідний розподіл виникнення катастроф, розрахувати хід небезпечного процесу, кількісно оцінити вплив на населення і інфраструктуру, оцінити реакції людей, тобто - оцінити ризики.
Таким чином, ми можемо вплинути на безпечний розподіл населення і інфраструктури, розробити оптимальну систему ухвалення рішень і навчити людей правильно реагувати на небезпеки. А це означає, що ми можемо контролювати від 40 до 70% втрат.
Результати розрахунків дозволяють стверджувати, що чверть втрат залежить від сприйняття ризиків, третина - від компетентної системи управління, і трохи менше половини - від неправильного розташування населення і інфраструктури, тобто власне, від того ж некомпетентного ухвалення рішень, але в області довгострокової безпеки - наприклад нехтування нормативами безпеки при будівництві в зонах паводків, невірного розташування систем пожежогасіння тощо.
Світовий досвід яскраво показує, що ввівши повноцінну систему управління безпекою, яка базується на управлінні ризиками, ми зможемо знизити кількість загиблих в 16-18 разів, кількість потерпілих - в 3-7 разів, а також ми можемо заощадити від 40 до 70% коштів, необхідних на відшкодування збитків надзвичайних ситуацій.
Якщо ми не станемо нічого робити і продовжимо помилкову логіку відродження практик цивільної оборони, на нас чекає незавидна доля Гаїті.
І ще одне. Адекватне прийняття рішень і сприйняття загроз вимагає коректної, точної і відповідальної інформації про стан середовища і про існуючі загрози. Тобто точна інформація буквально рятує життя.
Важливо надавати суспільству точну і повну інформацію, забезпечити багаторівневу незалежну експертизу і громадський контроль в питаннях управління безпекою. Безпека повинна базуватися на управлінні ризиками, а не на боротьбі з наслідками. А забезпечення рятувальників технічними засобами не повинне залежати від корупційних примх регіональних царьків. Це занадто дорого коштує людям.
