Перед вирішальним двобоєм
Очевидно, у серпні відбудуться вирішальні битви російсько-української війни. Завдання-мінімум для української армії – ліквідувати херсонсько-бериславський плацдарм російських військ та, у свою чергу, захопити плацдарм у районі Херсона та Нової Каховки на лівому березі Дніпра. Це завдання треба вирішити до середини жовтня, оскільки пізніше бездоріжжя унеможливить активні бойові дії в Південній Україні. А з настанням зими наступ навряд чи буде можливим до весни, тим більше, що коли Дніпро замерзне, частково буде вирішено проблеми постачання херсонсько-бериславського плацдарму. Наразі російські війська стягуються в район Херсона, Запоріжжя та Миколаєва. Вони можуть спробувати захопити Миколаїв та Кривий Ріг, а потім наступати на Дніпро чи Одесу. Російський наступ на півдні, якщо воно почнеться, має стартувати теж не пізніше середини серпня і з тієї ж причини – через осіннє бездоріжжя. У принципі не можна виключити, що у херсонських степах розгориться зустрічна битва, якщо обидві сторони перейдуть у наступ практично одночасно. Ймовірно, російське командування розраховує відбити за допомогою власного наступу очікуваний український контрнаступ. Адже на безлісій Херсонщині, яка також не має густої промислової забудови, важко вести успішні оборонні дії.
На боці російської армії, як і раніше, залишається перевага в артилерії завдяки майже невичерпним запасам артилерійських снарядів радянських калібрів. Україна ж, завдяки постачанням HIMARS та M270, має перевагу у високоточних РСЗВ, завдяки якому вдається частково нейтралізувати російську перевагу в артилерії за рахунок знищення складів з боєприпасами, пальним та бойовою технікою, а також пунктів управління. Чи вистачить HIMARS для перемоги, покаже недалеке майбутнє. Україна ще має перевагу в якості підготовки та мотивації особового складу, але для її реалізації потрібна достатня кількість сучасних важких озброєнь. Тому життєво необхідно, щоб у серпні, коли вирішується результат війни, потік постачання сучасних західних озброєнь в Україну прискорився.
Поки ж, перед вирішальною битвою, ми отримали можливість об’єктивно оцінити розмір і співвідношення людських втрат сторін за п’ять місяців війни. Розслідувальний сайт Oryx, розташований в Амстердамі, Нідерланди, і керований голландськими журналістами Стейном Мітцером (Stijn Mitzer) та Йостом Олімансом (Joost Oliemans), спеціалізується на встановленні підтверджених втрат сторін військових конфліктів з відкритих джерел, передусім у боях. Як правило, йдеться про відеодокази, оприлюднені в соцмережах і на інтернет-сайтах. Після вторгнення Росії в Україну Oryx зосередився на російсько-українській війні. І ось він підбив підсумок підтверджених безповоротних втрат у бойовій техніки Росії та України. Для оцінки людських втрат нас цікавлять оцінки підтверджених безповоротних втрат бронетехніки сухопутних військ. Згідно з оцінкою Oryx, до 3 серпня російські безповоротні втрати в танках склали 923 одиниці, а втрати бойових броньованих машин різних видів – 1643 одиниці. Українські підтверджені безповоротні втрати танків становили 232 одиниці, а втрати бойових броньованих машин різних видів – 372 одиниці. Сумарні підтверджені безповоротні втрати бронетехніки з російської сторони становлять 2566 одиниць, а з української сторони – 604 одиниці. Це дає співвідношення 4,25:1 на користь України. Якщо припустити, що з кожного боку підтверджені втрати бронетехніки становлять приблизно однакову частку від реальних втрат, і що втрати в людях убитими та пораненими в однаковій пропорції співвідносяться з втратами бронетехніки як в українській, так і російській армії, то можна оцінити на цій основі розмір і співвідношення втрат сторін убитими та пораненими. Враховуючи, що, за деякими заявами офіційних осіб, у липні багато в чому завдяки прибуттю на фронт HIMARS, українські втрати знизилися і стали становити в середньому 30 убитих на день, сумарні втрати ЗСУ з початку війни можна оцінити у 12 000 убитих та 36 000 поранених. . Втрати ж російської сторони вбитими та пораненими повинні бути приблизно в 4,25 рази більшими, тобто досягати приблизно 204 000 осіб. На нашу думку, в російських військах в Україні на 1 вбитого припадає приблизно 2 поранених. Тоді кількість убитих у російських військах можна оцінити у 68 000 убитих та 136 000 поранених. За вбитими співвідношення виявляється 5,67:1 на користь України. Слід наголосити, що російські втрати у 204 000 вбитих і поранених – це втрати не лише регулярної російської армії, а і втрати «вагнерівців», а також втрати «ополченців» маріонеткових «ДНР» та «ЛНР». Наша оцінка у 68 000 убитих з російської сторони цілком корелює з даними Генштабу ЗСУ, який на ранок 3 серпня оцінював втрати регулярної російської армії вбитими у 41 350 осіб. Якщо моя оцінка в 68 000 убитих з російської сторони близька до істини, то на вагнерівців і т.зв. «народну міліцію» «ДНР» і «ЛНР» має припадати приблизно 26 650 убитих, що здається цілком правдоподібним. Чисто умовно можна припустити, що на «вагнерівців» припадає одна третина від цієї величини, тобто близько 8883 особи, а на «ополченців» «ДНР» і «ЛНР» – дві третини, тобто близько 17 767 осіб. Якщо брати російські втрати вбитими та пораненими, враховуючи лише тих, хто проживає на території Росії, тобто військовослужбовців регулярної російської армії та «вагнерівців», то ці втрати можна оцінити у 150 699 осіб. Тоді співвідношення з українськими втратами буде 3,14:1 на користь України, при тому, що співвідношення чисельності населення Росії та України можна оцінити у 3,64:1, якщо рахувати у складі Росії населення анексованого Криму. Фактично перевага Росії в чисельності населення ще більша, оскільки російські збройні сили фактично збільшують свої ресурси за рахунок окупованих Донецької та Луганської областей, тоді як населення України зменшилося за рахунок тієї частини населення, яка залишилася на територіях Донецької, Луганської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей, окупованих Росією після 24 лютого 2022 року. З огляду на це нинішнє співвідношення втрат для Росії видається прийнятним, оскільки у довгостроковій перспективі, якщо війна затягнеться на 5 років і більше, Москва може сподіватися на поступове виснаження людських ресурсів Києва. Тут надія лише на те, що значніші постачання західних озброєнь суттєво покращать співвідношення втрат на користь української сторони. Крім того, українська армія може сподіватися, що навіть якщо абсолютна величина російських втрат найближчим часом залишиться на нинішньому рівні, в них різко впаде частка «ополченців» «ДНР» і «ЛНР» через прискорене виснаження людських ресурсів цих територій.
