Подвійний рахунок
Експерт: «За умови адекватного реагування керівництва відбивати локальні наступи бойовиків — реально»
Як повідомила прес-секретар Леоніда Кучми Дарка Оліфер, наступна зустріч перемовин у Мінську призначена на 7 липня. Учасники перемовин планують узгодити відвід артилерії калібру 100 мм на безпечний рубіж. Залишається при цьому питання — чи відвели бандити свою 122-міліметрову артилерію? Враховуючи постійні обстріли позиції ЗСУ і мирних міст, говорити про мирну позицію бойовиків зарано. Вздовж усієї лінії розмежування російські найманці перманентно б’ють з 122-міліметрових мінометів. Можна сказати, що ситуація постійно напружена і керується зовсім не з Мінська. У Мінську українська сторона намагається ситуацію втримати, а Росія протиснути.
«З боку Луганська в наш бік постійно гатять міномети, — говорить мешканка Станиці Луганської Олена Б. — Ми довгий час сидимо без світла. Залишити оселі також боїмося, бо через випадки мародерства хтось змушений зостатися для сторожування». Такі громадяни, як Олена, опинилося у пастці. Про чергові раунди перемовин вони навіть не чули.
Прес-центр АТО при цьому повідомляє про диверсійну діяльність бойовиків у Станиці, тобто здійснення терористичних актів. З окупованого Донецька бандити гатять по Мар’їнці (пригород Донецька), Красногорівці, шахті «Бутівка», Пєсках, Новотроїцькому, Гранітному. На Луганщині під вогнем Кряківка, Новотошковське, Золоте і згадана Станиця Луганська. Наразі з села Широкине (яке блокує доступ до Маріуполя) за інформацією з різних джерел виїхало все населення.
На цьому тлі повідомлення представників української сторони на Мінських перемовинах виглядають декларативно. Група «Інформаційний спротив» констатує, що відвід тяжкої броньованої техніки (в першу чергу танків) від лінії дотику сторін на Донбасі до 26 червня, який був анонсований у форматі голів МЗС «нормандської четвірки», зірвано. При цьому постійно наголошують про те, що іншого формату перемовин немає. Навіть представники США повідомляють, що якби вони брали участь в перемовинах, результат був би такий само. Помітно, що справа з перемовинами зайшла у глухий кут ще рік тому. Наразі ми просто не маємо альтернативи Мінську в намаганні розв’язати ситуацію мирним шляхом. І чи взагалі була така можливість із самого початку?
— Можна констатувати порушення супротивником Мінських домовленостей, — коментує «Дню» керівник групи «Інформаційний спротив» Костянтин МАШОВЕЦЬ. — Він використовує 122-міліметрові артилерійські системи, а інколи навіть 152-міліметрові. На передньому плані використовують танки, БТР. Ніякого відводу їх з боку бойовиків не було. Як запевняє командування і воєнно-політичне керівництво, в силу засобів, які зосереджені в зоні АТО, ми готові до відбиття тактичних атак. Це довели нещодавні події у Мар’їнці. Постійно триває вдосконалення системи оборони. За умови адекватного реагування керівництва відбивати наступи локального характеру реально. Такі серії наступальних дій бойовиків протягом літа очікуються. Звичайно, якщо супротивник зосередить відповідну кількість засобів на певних ділянках, то проблеми можуть виникнути, але зараз про це говорити зарано.
ООН в свою чергу повідомляє, що за весь час конфлікту на Донбасі його жертвами стали 6,5 тисячі українців та 16 тисяч поранено. «Маючи більш ніж 1,3 мільйона зареєстрованих вимушених переселенців, Україна є нині дев’ятою за кількістю внутрішньо переміщених осіб у світі», — йдеться в повідомленні. При цьому більш ніж п’ять мільйонів осіб потребують гуманітарної допомоги. Безліч людей не мають доступу до питної води, що в умовах літа збільшує ймовірність спалаху епідемій. Водночас в Луганську обмежений доступ до мобільного зв’язку. Так званий голова «ЛНР» Ігор Плотницький пообіцяв вивести на ринок Луганська нового мобільного оператора на базі захопленого обладнання українських компаній. Фактично бандити прагнуть заробляти на окупованих і збіднілих мешканцях в монопольному режимі. Плотницький вже відзначився в торгівлі гуманітарною допомогою, привласнивши місцеву мережу супермаркетів. Все це є рисами загальної картини безладдя, яке панує на окупованому і блокованому Донбасі. Справжніх представників саме Донбасу при цьому в Мінську немає. Проте там чути умови російських бойовиків та вимоги Путіна, протистояти яким покликані нещодавно створені підгрупи.
Фактично Мінські перемовини — це спроба умовити агресора, відтягнути час, відчути його настрій. Але враховуючи наміри запровадження змін до Конституції, в тому числі з питань децентралізації як однієї з умов Мінських угод, виникає питання — кого зрештою вмовляють? Хто поступається і чим? Узагалі ситуація, коли за умов війни відбувається намагання форматувати Основний документ держави, говорить або про використання її як димової завіси для реалізації політичних цілей, або про поступки, результатом яких у перспективі може бути удар по самій державності. Війна мала стимулювати якісні реформування у суспільстві, встановити новий рівень довіри влади і народу. Натомість активність бойовиків на сході лише підштовхує верхівку влади і зрештою світову спільноту до стимуляції впровадження сумнівних реформ. Двоякість повідомлень із офіційних джерел і фактичних зведень із фронту, декларацій щодо змін до Конституції і реалій та безліч інших прикладів демонструють, що триває подвійна гра. Гра, за яку в історичній перспективі Україні доведеться сплачувати за подвійним рахунком.
