Повторення пройденого: новий травневий указ Путіна
Після вступу на посаду в четвертий раз президент Росії Володимир Путін, як і в 2012 році, підписав «травневий» указ, претензійно названий «Про національні цілі і стратегічні завдання розвитку Російської Федерації на період до 2024 року». Цей указ претендує на те, щоб стати програмним документом нового путінського терміну, який зовсім не обов'язково стане останнім.
Цього разу, за задумом Путіна, нас очікує збільшення чисельності населення країни за рахунок стійкого природного зростання, причому сумарний коефіцієнт народжуваності повинен досягти 1,7 (мається на увазі середнє число народжень у однієї жінки). Ну, скажімо, від уряду цей коефіцієнт практично не залежить. Хіба що підвищення дитячої допомоги в короткостроковій перспективі могло б стимулювати підвищення народжуваності, але про це в президентському указі - ані слова. Натомість пропонується підвищити очікувану тривалість життя до 78 років, а до 2030 року - аж до 80 років.
Ось це вже - ознака грізна. Її можна витлумачити як підтвердження чуток про неминуче підвищення пенсійного віку. Мовляв, жити росіяни стали довше і веселіше, а тому і на пенсію можуть виходити пізніше. Тільки ось підвищення тривалості життя передбачається в 2024 році, і воно або буде, або ні. Знову ж таки, від дій уряду це залежить дуже мало. А ось підвищення пенсійного віку може відбутися вже за рік-два. Обіцяне ж зростання рівня пенсійного забезпечення вище рівня інфляції не виглядає реалістичним, беручи до уваги, скільки разів в останні роки заморожувалися кошти для підвищення пенсій через непередбачені витрати держави в інших сферах. Смертність населення працездатного віку має знизитися до 350 випадків на 100 тис. населення, смертність від хвороб системи кровообігу - до 450 випадків на 100 тис., смертність від новоутворень, зокрема злоякісних - до 185 випадків на 100 тис. населення і дитяча смертність - до 4,5 випадку на 1 тис. народжених дітей. Показники ці взяті зі стелі і в своїй більшості досягнуті не будуть, але хто згадає про ці цифри в 2024 році.
Ще більш фантастичним виглядає завдання щорічного поліпшення житлових умов не менше ніж для 5 млн сімей. Джерела для її виконання не вказані. Також Путін обіцяє (приписує) зниження рівня бідності вдвічі і стійке зростання реальних доходів громадян, знову-таки без вказівки на те, звідки візьмуться кошти для реалізації цих благих побажань.
Президент перейнявся прискоренням технологічного розвитку Росії, для чого запропоновано збільшити число організацій, що здійснюють технологічні інновації, до 50% від їхнього загального числа. Ну, це досягається простим бюрократичним розчерком пера. Перейменувати організацію за наявності політичної волі - справа нехитра. Тільки сумнівно, що в результаті дійсно виросте кількість інновацій, що будуть впроваджені у російську промисловість і приноситимуть практичну користь.
Те ж саме стосується прискореного впровадження цифрових технологій в економіці та соціальній сфері, чого вимагає Путін. Відзвітувати про це можна буде завжди, а хто перевірить, що буде на практиці. Завдання забезпечення темпів зростання економіки вище середньосвітових при збереженні середньорічної інфляції не більше 4% не здається настільки вже нездійсненним, якщо ціни на нафту підвищаться, але в разі їхнього падіння темпи зростання російської економіки можуть знову стати негативними.
До речі, найвищі темпи зростання економіки зараз у Папуа Нової Гвінеї, яка за обсягом ВВП займає 126-те місце в світі, а на душу населення ВВП там становить трохи більше 2 тис. доларів. Забезпечувати високий темп зростання при невеликому обсязі ВВП - не таке вже й складне завдання. Знову-таки світові ціни на енергоносії від російського уряду ніяк не залежать, тому завжди можна буде з чистою совістю сказати, що завдання президента не вдалося виконати через несприятливу зовнішню кон'юнктуру.
Ну а щодо того, щоб через шість років економіка Росії увійшла в число п'яти найбільших економік світу - так це суто пропагандистська фантастика. У 2016-2017 рр. Росія за загальним обсягом номінального ВВП займала, за різними оцінками, 11-12-те місце в світі, відстаючи від США, що перебувають на 1-му місці, за цим показником у 13-15 разів. Тому стрибок на шість місць уперед здається неймовірним.
Якщо ж брати ВВП за паритетом купівельної спроможності (цей показник жодних економічних реалій не відтворює і був уведений ООН із єдиною метою - знизити обсяг міжнародних виплат найбіднішим країнам, штучно завищивши обсяг їхнього ВВП), то за ним Росія і так перебуває сьогодні на 6-му місці, і просування за шість років на одну позицію вперед, навіть якщо воно вдасться, зовсім не виглядає якимось видатним подвигом.
Ну і на закінчення новому-старому уряду до 1 жовтня поточного року пропонується представити пріоритетні національні проекти за 12 напрямами: демографія, охорона здоров'я, освіта, житло і міське середовище, екологія, безпечні та якісні автомобільні дороги, продуктивність праці і підтримка зайнятості, наука, цифрова економіка, культура, мале і середнє підприємництво і підтримка індивідуальної підприємницької ініціативи, міжнародна кооперація та експорт. Усе це вже було, починаючи з 2005 року, і жодного прориву в підвищенні рівня і поліпшення якості життя росіян не принесло. Чи варто сумніватися в тому, що і в кінці 2018 року, і в 2024 році результат буде такий же, що і за минулі 13 років. Адже за цей час особи при владі анітрохи не змінилися, а політичний режим тільки посилився, що ніяк не сприяє, наприклад, розвитку малого і середнього бізнесу або становленню цифрової економіки (історія з блокуванням у Росії месенджера Telegram це зайвий раз доводить).
Тому путінський програмний указ, як і його численні промови, нічого, крім примітивної пропаганди, не містить, і з нього неможливо визначити, що саме новий уряд насправді зробить у соціально-економічній сфері. Не думаю, що в Росії хтось цей указ уважно читатиме.
