Про ідеологію
Якось мені запропонували очолити Партію Зелених.
Кажуть:
- Слухай, Олексію! Зелені по всій Європі стабільно набирають високі відсотки. Ідеологія зрозуміла. Бери Київ у свої руки, і давай піднімемо з колін зелений рух.
І правда, неначе не погано.
Правильна, зрозуміла кожному філософія і хороша політична перспектива з урахуванням екологічного беззаконня в Україні.
Майже вже погодився.
У запропонованому варіанті мені бачилися самі плюси.
Перед зустріччю з Зеленими. Коли позитивне рішення вже оформилося в моїй голові, я вирішив розповісти дружині.
Вона уважно вислухала мої доводи і аргументи:
- І як тобі ідея?
- Дурниця.
- Чому це?
- Тому що ти сам не віриш у те, чим плануєш займатися.
- Вірю звичайно.
- Скажи мені, де є ти і де є філософія зеленого руху?
- Не бачу проблеми.
- Погано, що не бачиш.
Ось дивись:
1. Ти спокійно їздиш на трилітровому Х5 і ніколи не замислювався навіть про малолітражки. Я не кажу вже про велосипед.
2. Ти жодного разу не взяв з собою з дому в магазин торбинку з тканини, щоб банально заощадити на поліетиленових кульках.
3. Ти не сортуєш вдома сміття, як це давно вже роблять у всьому світі.
4. Ти використовуєш твердопаливні котли, бо так дешевше, і ти не переймаєшся проблемами екології в цьому питанні.
Ти можеш прикриватися «зеленими», щоб отримати свою фракцію.
Ти можеш прикриватися «зеленими», щоб зайти до профільних міністерств.
Ти можеш прикриватися «зеленими», щоб вирішувати свої бізнес питання.
Але ти в це не віриш.
- Надзвичайний «зелений» лідер.
Чи не так?!
Ти ж сам нічого не робиш з того, в чому збираєшся вже найближчим часом переконувати інших.
Залиш цю нішу і це місце тим хто в це реально вірить, хто цією філософією живе і може своїм прикладом захопити тисячі інших.
Лібералізм.
Соціалізм.
Ти з дружиною взагалі радився?!
Скажу так.
Роби тільки те, у що сам віриш.
Ставай частиною того, що тобі до душі.
Інакше, дурниця...
