Проміжний поворот для порятунку обличчя
Відомий блогер і до того ж прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв виступив на сторінках московської «Независимой газеты» з програмною статтею «Россия и Украина: жизнь по новым правилам». В ефірі радіостанції «Эхо Москвы» головний редактор і власник газети Костянтин Ремчуков розповів про зустріч з очільником російського уряду і передісторію публікації. «Він мені сказав, що писав її досить довго, писав сам. Сказав, я, як у минулому академічна людина, звик сам писати, структурувати матеріал... Тобто це глибоко особистий матеріал. Я через зайнятість, можливо, трохи затягнув з його публікацією, але він для мене дуже важливий».
Прес-секретар Дмитра Медведєва Наталія Тімакова пояснила головному редактору, чому вибір ліг на «Независимую газету». «Вона сказала, що газета серйозна, дуже багато серйозних аналітичних матеріалів і, наскільки я розумію, для того, щоб бути почутим саме серйозним читачем і прочитаним людьми, які формують рішення і ухвалюють рішення, наш майданчик є адекватним в очах саме тих людей, які формують і ухвалюють рішення».
Зауважимо, що «Независимая газета» не є масовою. Її тираж, за деякими даними, коливається від 40 до 55 тис. примірників. У порівнянні з масовою російською пресою газету можна віднести до так званих серйозних, навіть в якомусь сенсі елітних видань. Якщо під цим розуміти коло її читачів.
Наведені зауваження потрібні для того, щоб зрозуміти, кому призначалася програмна стаття російського прем'єра. У згаданому ефірі радіостанції «Эхо Москвы» Костянтин Ремчуков також пояснив вибір прем'єра. «Там, звичайно, дуже серйозні меседжі він посилає, і мені здалося, що він використовує статтю в якості особистої можливості звернутися до громадян України, принаймні тих, хто читає великі складні тексти».
Щодо складності тексту це явне перебільшення, але цифри там дійсно є. Звичайно, не розважальне чтиво, але й не таке непідйомне для читача, який хоче в чомусь розібратися.
Якщо відволіктися від історико-економічного екскурсу у відносинах України і Росії, а також від голосінь про братерство наших народів, то головна мета полягає в останньому, якщо хочете, китайському попередженні. Не ходіть українці в Євросоюз і НАТО, бо Росія образиться і закриє свої кордони для ваших товарів і гастарбайтерів і вам настане кінець. Ніяка Європа і США вам не допоможуть.
Якщо ж до нашого останнього заклику ви не прислухається, то нарікайте на себе. Росія перейде у відносинах з братською Україною до холодних і прагматичних.
Про закриття кордонів для товарів нас неодноразово попереджали. Найдивніше, за московською логікою, що ніхто не злякався і з курсу на євроінтеграцію не звернув. Тепер вирішили лякати на іншому напрямі.
Ні для кого не є секретом, що значне число громадян України працює в Росії. Отримують за це гроші і переказують на батьківщину своїм родинам і близьким. За оцінкою Медведєва, такі перекази становлять $ 11-13 млрд. На сезонні роботи в Росію приїжджають до 6 млн жителів України. При цьому на сьогоднішній день тільки тих, хто працює з офіційним дозволом на роботу чи з патентами, - майже 400 тис. осіб.
І ось тепер на виконання переходу на холодні і прагматичні відносини «з 1 січня 2015 року «сірі» українські працівники, які складають основне число заробітчан, роботу без патенту в Росії не отримають. Більш суворо ми будемо ставитися і до дотримання термінів перебування в нашій країні - 90 днів упродовж півроку. Раніше було достатньо виїхати з Росії і знову в'їхати назад, щоб без проблем працювати тут наступні три місяці. Тепер до таких українців-«мандрівників» без патенту на роботу в Росії наші прикордонники будуть ставитися з підвищеною увагою».
Звучить настільки грізно, що якось закрадається сумнів у виконуваності подібного рішення.
По-перше. Напевно, блогер і одночасно прем'єр не дуже добре знайомий із російським законодавством. Як зазначила голова комітету «Гражданское содействие» Світлана Ганнушкіна, згідно з чинним законом, трудову міграцію з України в Росії обмежити неможливо. «У нас з початку наступного року патент (на роботу в Росії для трудових мігрантів із СНД) буде видаватися без обмежень. Причому патенти не квотуються. Тільки-но ухвалено відповідний закон».
Звичайно, для російської влади закон не дуже писаний. Ухвалити ухвалили, але виконувати будуть за вказівкою. Формально заборони немає, але, наприклад, патенти громадянам України для роботи в Росії не видаватимуть. Без зайвих пояснень.
По-друге. І це більш суттєво. Заборонити або обмежити - справа не надто хитра. Тільки палиця ця з двома кінцями. Якщо українців не пускати або заборонити їм переказувати гроші своїм сім'ям, тоді вони не поїдуть до Росії працювати. У державі російській одразу з'явиться дуже багато вакантних місць. Адже приймають бізнесмени українців на роботу зовсім не від надлишку братніх почуттів, а з банальної причини, бо не можуть знайти потрібні кадри на місці. Передовсім досить високої кваліфікації. Цим значною мірою відрізняється трудова міграція з України від тієї, яка приходить до Росії, наприклад, з держав Центральної Азії та Південного Кавказу.
Адже не секрет, що українські робітники й інженери складають значну частину тих, хто працює на нафтових і газових родовищах. Починаючи від Тюмені і закінчуючи Східним Сибіром. До того ж має розпочатися розробка нових родовищ на Далекому Сході і арктичному шельфі. Хто їх замінить у разі реалізації загроз зі статті Медведєва. І таких прикладів можна навести досить багато. Є всі підстави вважати, що войовнича риторика вступає в протиріччя холодному і прагматичному ставленню вже до самої російської економіки.
Тепер подивимося на політичну складову програмної статті Медведєва.
У міру її прочитання виникає стійке відчуття, що це, по-перше, останній заклик схаменутися українській еліті і знову кинутися у ведмежі обійми сусіда. На цьому етапі він на пряники не поскупиться.
По-друге. Москва починає усвідомлювати повний крах своїх планів щодо України. Як військово-політичних, так і економічних. Між рядків проглядається пропозиція спільно знайти вихід із глухого кута, у який Москва сама себе загнала. Київ запрошують допомогти вийти з авантюри зі збереженням обличчя для Кремля. Там чудово розуміють, що альтернативи європейському курсу України немає. Крапку в цьому питанні в лютому поставив Майдан, але же треба робити.
«Чорний» понеділок і тим більше «чорний» вівторок змусили Кремль посилити спроби виходу з кризи. Першим сигналом було так зване перемир'я, яке з тими чи іншими порушеннями дотримується. Без московського наказу ніхто б серед сепаратистів-бойовиків його не виконував.
Другий сигнал прозвучав в інтерв'ю, яке дав міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров телеканалу France 24. Виявляється, що «ми не пропонуємо федералізацію (Україна. - Авт.) Або автономію (Донбасу. - Авт.)». І далі ще цікавіше. «З російської точки зору, Україна, якою ми зараз її визнаємо, територіально цілісна і має бути підтримана в цій формі».
Ніхто не переоцінює раптову миролюбну риторику Кремля, тим не менш, зміщення акцентів є.
Та й як могло бути інакше за обвальної девальвації рубля. Після того, як євро досяг рівня 100,74 руб., долар - 80,1 руб., відскік євро до 85 руб. і долара до 68,71 деякими розглядався як щастя. При цьому банк ВТБ24 продавав долар за 78,02 руб., а євро – за 95,02 руб. «Сбербанк» пропонує американську валюту по 80,05 руб. і євро по 99,05 руб. «Райффайзенбанк» торгує валютою за курсом долар за 83,25 руб. і євро - 104,3.
Очевидно, що російська влада починає впадати в паніку. Нафта дещо подорожчала, а рубль не виходить зі штопора. І всі сходяться на думці, що це всерйоз і надовго. При таких темпах девальвації за два місяці євро буде коштувати 200 рублів.
Не слід відчувати радість через складнощі сусіда. Набагато важливіше скористатися моментом і змусити Кремль припинити підтримку сепаратистів і бандитів на Донбасі. Знайдуть спосіб, як на федеральних каналах пояснити остаточно збитому з пантелику народу крутий політичний поворот.
Головне зараз - не піддаватися на московські вмовляння взяти на себе утримання Донбасу, а ми потім якось все влаштуємо. Нинішній проміжний поворот російської політики призначений саме для цього. Починаючи від статті Медведєва і закінчуючи інтерв'ю Лаврова.
Спочатку відведення російських військ, відновлення українського контролю над кордоном. Якщо це буде виконано, тоді і займемося відновленням Донбасу і його утриманням. І ніяких домовленостей без дій.
При цьому спочатку другі, а потім перші. Інакше з Москвою розмовляти не можна. Хочете холодних і прагматичних відносин. Ніхто не проти. Починайте на Донбасі, ми приєднаємося. І це буде найкращий вихід із усієї цієї авантюри. Обличчя при цьому залишиться в цілості й схоронності.
