Росія: битва за мову
Гасан Гусейнов узагалі не сказав нічого негожого чи неправильного
Пост у «Фейсбуці» відомого російського філолога Гасана Гусейнова про російську мову став справжньою бомбою і викликав хвилю критики з боку затятих патріотів, що звинуватили професора Вищої школи економіки в Москві у русофобії і в образі російської мови («Азербайджанець образив російську мову — заголовок в одному з бульварних видань, саме час відповідну статтю до російського кримінального кодексу запроваджувати!). І обурювалися: як сміє азербайджанець критикувати російську мову. Але, хоча батько Гасана — азербайджанець, сам він народився і виріс в Росії і російська для нього — рідна мова. А одна з програм, за якою він веде дослідження, — це вивчення російської мови ЗМІ. Пост Гусейнова був опублікований 29 жовтня. Незабаром його видалила адміністрація «Фейсбука», оскільки визнала таким, що порушує правила соцмережі. У чому саме полягало порушення, я, чесно кажучи, зрозуміти не можу. Але, оскільки цей текст тепер недоступний, вважаю за потрібне відтворити його повністю, так би мовити, для історії:
«Чому деяким росіянам здається, що росіянам в Україні не під силу вивчити додатково до своєї російської ще й українську? Тому що, приїхавши, приміром, до Берліна, ці розумні люди не дивуються, побачивши в місцевих кіосках газети не лише німецькою, а й російською, і турецькою, сербською і французькою, грецькою і польською, англійською й італійською.
А в Москві, із сотнями тисяч українців і татар, киргизів і узбеків, китайців і німців, неможливо вдень зі свічкою знайти нічого іншими мовами — окрім тієї убогої клоачної російської, якою зараз говорить і пише ця країна.
Мова, з якої вилучено здивування: хай йому грець, а світ населений розумнішими і людянішими людьми, ніж я і мої співвітчизники, як же так? «Патамуштаимперия и великая держава!? Навпаки: тому що не імперія, не велика держава, а досить здичавіла країна. Дуже багато роботи в наступних поколінь, яким належить розчищати ці наші авгієві стайні».
Виправдовуючись, Гусейнов заявив, що кажучи про те, що російська мова є «убогою і клоачною», мав на увазі саме той говір, яким нині послуговується більшість населення країни і ЗМІ, а не правильну російську мову. Він стверджує, що зараз в російських ЗМІ, а також у документах, написаних у рамках офіційно-ділового стилю, зокрема в текстах законів, використовується «огидна мова»: «Вам потрібні приклади законів, що приймаються російською мовою і суперечать самому сенсові, самому поняттю закону? Декриміналізація домашнього насильства, приміром, це просто злочинний закон, який вартуватиме багатьом людям життя. Або судові процеси і терміни за незавершені злочини». І додав: «Сама реакція на мої слова виявилося, на жаль, ілюстрацією його (поста. — Б. С.) основної думки. Одразу ж посипалися листи збурених громадян до мене на роботу: «Допоки русофоби псуватимуть наших дітей?» А насправді я дуже співчуваю навіть найбрутальнішим лайливцям: вони ж з усіх барв своєї рідної мови, з усіх її можливостей можуть вибрати лише такі, місце яких і справді — в клоаці. А це прикро. Адже сама російська мова велика, багата і прекрасна. Але не та, якою розмовляють і якою пишуть наші закони, якою людей відучили думати, пропонуючи висловлювати почуття. Не маю наміру нікого ні на що провокувати, я все ж таки змусив досить багатьох розчохлитися й оголитися, а інших — замислитися». Також Гусейнов заявив, що вважає російську мову прекрасною, але мові не поталанило, тому що «нею розмовляють бовдури». Професор цілком обгрунтовано вважає, що російська мова у ЗМІ використовується як знаряддя поразки, а через нерозуміння і несприйняття чужої культури виникає ксенофобія.
Я вважаю, що Гасан дарма почав виправдовуватися. Він взагалі не сказав нічого негожого чи неправильного. Адже немає нічого злочинного чи незаконного в тому, що від російськомовних громадян України у певних випадках вимагають володіння державною мовою — українською. У Росії живуть мільйони людей, зокрема українців, але за будь-яких звернень до органів влади будь-якого рівня від них вимагають знання саме російської мови і приймають звернення лише російською мовою. Це вважається цілком нормальним і жодних протестів не викликає.
І щодо присутності іншомовної преси у газетних кіосках європейських столиць і відсутності такий у Москві філолог цілком має рацію. У Європі постачанням торговельної мережі відповідними друкованими виданнями зазвичай займаються національні спільноти. У Росії ж керівництво національних спільнот без команди від російських начальників крок боїться зробити, не те що пресу національними мовами поширювати. Ну, а щодо «клоачної мови» російських ЗМІ і держструктур дуже яскраво сказав сам Гусейнов, не повторюватиму.
Ректор ВШЕ Ярослав Кузьмінов, за сумісництвом — голова Загальноросійського народного фронту і чоловік голови Центробанку РФ Ельвіри Набіулліної, а отже, особа, наближена до президента Росії, також відреагував на пост свого викладача. Цю відповідь теж варто відтворити повністю, оскільки є побоювання, що шановний Ярослав Іванович через певний час захоче цей пост видалити: «Прочитав полеміку про висловлювання Гасана Гусейнова. І сам пост.
По-перше, позиція викликає заперечення по суті. Росія одна з країн, яка від самого початку підтримувала видання національними мовами своїх корінних народів і загалом культуру своїх народів. Не знаю, чи є ми прикладом для решти світу, багато країн теж це роблять. Але вже точно не варто вважати, що мовна ситуація в Росії заслуговує на такі алармістські висловлювання.
Щодо відсутності в кіосках газет мовами трудових мігрантів — мені здається, ми просто переросли стадію паперових газет. Новинне і культурне обговорення цими мовах ніхто не придушує, просто воно від самого початку в інтернеті. Турки в Німеччині — це умовно 70-і роки, а в Росії проблема сформувалася на 25 років пізніше. Гадаю, що жодних утисків немає — просто немає попиту на папір.
Висловлювання щодо опанування росіянами державної мови в Україні вважаю відверто невдалим. Формування мовної ситуації в новоутворених країнах, чи це країни Балтії, Україна чи країни колишньої Югославії, якісно відрізняється від ситуації, коли країна потребує опанування державної мови від свіжих переселенців. В даному разі йдеться про людей, які від початку проживають на території новоутвореної держави. Розширення вимог до опанування державної мови в цьому разі має відбуватися надзвичайно дбайливо щодо прав цих людей. До того ж в Україні йдеться про мало не половину населення країни.
Ще одна позиція — наступ новомови і «забруднення» російської мови. Мені здається, Гусейнов, як філолог, мав би спокійніше ставитися до цієї проблеми. Дратівливі сленг і мовні запозичення, збідніння мови — все це проблема кожної країни і кожного століття. Це було в Лондоні у XIX столітті, в Нью-Йорку у XX, і це є в Москві і Новосибірську XXI. Гадаю, якщо говорити серйозно, найбільша проблема сьогодні не в російській, а в англійській мові, яка стала фактично мовою міжнародного спілкування. Такого збідніння, такої вульгаризації не траплялося, певно, з жодною мовою — якщо брати саме масове вживання мови.
Росія має сильну літературна традиція, я переконаний, що ми зможемо протистояти вульгаризації своєї мови.
По-друге, викладач університету, заходячи в публічний простір — а «Фейсбук» є публічним простором — має думати про те, що його поведінка в мережі позначається на репутації його колег. Викладач сам по собі — більшою чи меншою мірою — є публічною особою. Усі ми маємо право на емоційні висловлювання, але вихована людина прагне при цьому не образити інших людей.
Від викладача чекають серйозно аргументованої позиції, і небажано допускати стільки неоднозначних тлумачень, як вийшло в даному разі».
Тут кожне слово — ухиляння від істини. Ректор намагається переконати начальство, що в Росії з виданнями національними мовами все гаразд, що тут саме приклад іншим країнам і народам подавати, але люди, знайомі з цим не з чуток, як той-таки Гусейнов, йому не вірять. Посилання на інтернет в даному разі не працює. Адже більшість мігрантів у Росії — вихідці з Центральної Азії і Південного Кавказу і смартфонів та ноутбуків вони не мають. Тому для тих із них, хто не володіє достатньою мірою російською мовою, дешева газета рідною мовою могла б стати вікном у зовнішній світ. Та й у столиці Німеччини та інших західноєвропейських країнах, де доступ представників спільнот до інтернету — річ набагато простіша, ніж у Росії, попит на паперову періодику національними мовами, як бачимо, зберігається. Теза ж Кузьмінова про те, що вимоги до опанування державної мови мають бути різними для тих, хто лише нещодавно приїхав до країни, і для тих, хто там живе вже не одне покоління, виказує в ньому прибічника подвійних стандартів і «готтентотської моралі». Ректора не обходить, що представники інших національностей, зокрема й українці, які мешкають у Росії вже десятки й сотні років і які там народилися, практично позбавлені можливості вивчати рідну мову. Це для нього нормально, а ось коли росіян в Україні, ні, в жодному разі не піддають мовній асиміляції, а лише змушують вивчити, разом із рідною, державну українську мову, це однозначно погано. Ну, а теза про велике забруднення англійської мови — це на рівні: «А у вас в Америці лінчують негрів!» Вельмишановний Ярослав Іванович — за освітою і родом наукової діяльності є економістом, а для того, щоб судити про ступінь засмічення сучасної англійської жаргонізмами, треба бути фахівцем з англійської філології. Фактична ж вимога до вчених отримувати санкції на висловлювання в інтернеті від начальства — це кінець академічної свободи і будь-якої наукової думки в Росії.
Сам президент Володимир Путін, виступаючи на Раді з російської мови, досить своєрідно відреагував на пост Гусейнова, заявивши: «Війну російській мові оголошують не лише печерні русофоби, — а це ми теж спостерігаємо, гадаю, що це не таємниця, — різні маргінали тут активно працюють і агресивні націоналісти. На жаль, у деяких країнах це стає цілком офіційною державною політикою. Але за нею — і це теж має бути зрозуміло — той-таки тиск, пряме порушення прав людини, зокрема права на рідну мову, на культуру й історичну пам’ять». Він засудив спроби «штучно, брутально, часом абсолютно безцеремонно скоротити простір російської мови у світі, витіснити її на периферію».
Тут теж все зрозуміло. Коли Росія поширює російську мову по всьому світу — це просто чудово і заслуговує на усіляку підтримку. А ось коли в інших країнах носіїв російської мови намагаються навчити державної мови, це мало не злочин проти людства. Але, що характерно, разом із прихованими нападками на Гусейнова, Путін, хоча б почасти, спробував врахувати його критику і дав розпорядження підготувати єдиний корпус словників, довідників і граматик, що містять норми сучасної літературної мови для обов’язкового використання у ЗМІ, державних установах та школах. Хоча, боюся, мови більшості російських журналістів, чиновників і суддів жодні посібники вже не виправлять.
Доля ж самого Гасана Гусейнова в Росії, гадаю, вирішена наперед. Найближчим часом Вчена рада гуманітарних факультетів ВШE повинна буде обговорити його пост про російську мову, винісши цілком передбачувану оцінку. А потім адміністрація ВШЕ знайде спосіб розірвати з ним контракт. Гасан, чиї роботи добре відомі в багатьох країнах світу, без професорського місця, звісно, не залишиться. А Росія втратить ще одного видатного вченого.
