Росія, оточена Україною
Світ не розуміє масштабів і характеру загрози, яку зумовлює путінський режим
«Емігрантський непотріб, що зібрався недорого в столиці депресивної екс-радянської республіки», – такими словами охарактеризував учасників Форуму вільної Росії, що відбувся у Вільнюсі 7-8 грудня, Віктор Мараховський у статті «Ми бачимо агонію»: звільнення Росії вже почалося». Під «звільненням Росії» автор агентства «РИА Новости» розуміє звільнення країни від «емігрантського непотребу». В минулому столітті попередники Мараховського так само тріумфували з нагоди «філософського пароплава», що вивіз із Росії значну частину мізків і талантів. Улюлюканням і плювками в спину мараховські в минулому столітті проводжали Питирима Сорокіна й Івана Буніна, Володимира Зворикіна й Ігоря Сікорського, Йосифа Бродського та Сергія Довлатова. Все, що ці й тисячі інших представників «емігрантського непотребу» могли вкласти в науку, техніку та культуру Росії, вони вклали в науку, техніку і культуру інших країн.
Дмитро Кисельов у програмі «Вести недели» від 9.12.2018 матеріал про Форум вільної Росії розмістив під заголовком «Безідейність» і пояснив телеглядачам, що це була «подія понура». І він мав рацію, оскільки для його колег усе було досить понуро. До зали нікого з представників путінських ЗМІ, як завжди, не пустили, спілкуватися з ними ніхто з учасників Форуму, окрім Іллі Пономарьова, не захотів. Тому їм довелося підглядати в щілину замка, і з цього ракурсу найголовніші події Форуму вбачалися такими.
По-перше, було з'ясовано, як телеведучий Євген Кисельов п'є воду. Дмитро Кисельов залишив цю подію без коментарів, мабуть, убачаючи, що цей факт настільки компрометує його однофамільця, що коментувати тут нічого. По-друге, оператор ВДТРК зумів уловити мить, коли Аркадій Бабченко розминає м'язи обличчя та при цьому корчить пику. Нечасто випадають такі творчі успіхи, хвацький співробітник ВДТРК свого успіху не упустив, і телеглядачі змогли своїми очима побачити справжнє обличчя цього Бабченка. Найбільший фрагмент сюжету, присвяченого Форуму вільної Росії, був про те, як прогресивна громадськість Литви протестує проти проведення в Литві цього «шабашу русофобів». Прогресивна литовська громадськість була представлена в одній особі. Це було обличчя Гедрюса Грабаускаса, голови місцевого Соціалістичного народного фронту, партії, що сповідає марксизм, але яка не має жодного місця ні в сеймі, ні в муніципальних радах. Так от, у сюжеті Дмитра Кисельова було детально показано, як цей політик подає петицію протесту проти того, що уряд Литви дозволив таке «антиросійське зборище». Одним словом, Дмитрові Кисельову й іншим співробітникам російських пропутінських ЗМІ Форум чомусь не сподобався.
Це був погляд крізь щілину в замку. Тепер викладу цю ж подію очима учасника. У Форумі брали участь близько 400 осіб. У порівнянні з попередніми п'ятьма форумами на цьому було набагато більше учасників із Росії. У термінах російського офіціозу це не «емігрантський непотріб», а «п'ята колона». Дуже багато учасників з України. У термінології «Росії 1» і Першого каналу – «бандерівців». Тема російської агресії проти України була наявною практично в кожному засіданні Форуму. З приводу контента російського телевізора жартують, що якщо дивитися програми Першого каналу та «Росії-1», то створиться враження, що Росія – маленька країна, з усіх боків оточена величезною Україною. На Форумі головний зміст української тематики виявлявся у спробах зіставити український погляд на російську агресію з тим, який наявний у російській опозиції. Є розхожа думка: «російський демократ і опозиціонер закінчується там, де починається «кримське питання». Форум довів, що ця думка справедлива лише частково, а щодо російських учасників Форуму просто помилкова.
У міру посилення путінського режиму «прозріння» настає в усе більш широких верств росіян, опозиційна повістка розширюється і виходить за межі власне політики. І з цим пов'язана поява в програмі Форуму питання обговорення проблем культури за участю галериста Марата Гельмана, мистецтвознавців Артемія Троїцького й Анатолія Голубовського. Радикалізації людей мистецтва, у тому числі й таких лояльних як Марат Гельман, значною мірою сприяють такі, наприклад, факти, як вимога прокуратури від творців фільму «Праздник» про блокаду Ленінграда надати в наглядове відомство сценарій фільму та відеоматеріали «для вивчення». Запит підписав начальник відділу з нагляду щодо виконання законів і федеральної безпеки, міжнаціональних відносин, протидії екстремізму та тероризму Дмитро Смирнов.
Форум поступово набуває політичної суб’єктності, формує своє ставлення до поточних подій. Було поставлено на голосування та прийнято декілька документів – серед них заяви Форуму про спробу Путіна прибрати до рук Інтерпол, про російську військову агресію в Керченській протоці, а також Засновницька декларація Міжнародного суспільного трибуналу щодо розслідувань злочинів режиму Володимира Путіна. Про цей останній документ і пов'язаний з ним проект трохи детальніше.
Фундаментальна проблема в тому, що світ в особі очільників держав, експертного співтовариства та лідерів громадської думки не розуміє масштабів і характеру загрози, яку зумовлює путінський режим. Більшість західних політиків помилково сприймають Путіна та його оточення як партнерів, такими, якими є вони самі, тільки зі своїми специфічними інтересами. Відкритий процес, у ході якого головні злочини путінського режиму будуть надані світовій громадськості на публічних слуханнях за участю відомих юристів, політиків, громадських діячів, сприятиме формуванню адекватних уявлень про сутність цього режиму та розуміння того, що його подальше існування не є сумісним із безпекою людства. І лише повна ізоляція і такі заходи як ембарго на торгівлю вуглеводнями та відключення від SWIFT зможе наблизити кінець цього токсичного режиму.
Робоча група зі створення Міжнародного суспільного трибуналу запланувала розслідування за чотирма групами злочинів путінського режиму, з кожної з яких будуть проведені окремі слухання:
- узурпація влади;
- військові злочини в Україні;
- військові злочини в Сирії;
- злочини в інформаційній галузі, розпалювання ненависті та ворожнечі, спроби зруйнувати інститути демократії в Європі й Америці.
Сподіваюся, що Міжнародний суспільний трибунал зіграє свою роль в обваленні путінського режиму, а його матеріали надалі будуть надані в Гаагу, де на той час перебуватиме Володимир Путін і його спільники. За таких умов Форум вільної Росії зможе переїхати з Вільнюса до Москви.
