Рятівні поразки Росії
Воєнні поразки породжують дуже важкі наслідки. Недаремно древній галльський вождь сказав: "Горе переможеним!"
Агресору, що програв війну, доводиться розплачуватися кров’ю своїх людей, не тільки військових, але й цивільних. Згадаймо великі жертви, що їх зазнала Німеччина, поступившись США, Британії, Франції і СРСР. Йдеться не тільки про ці втрати. Німеччина сплатила величезні репарації (а Ізраїлю сплачує досі!). У радянській зоні окупації Німеччини демонтували й вивезли багато підприємств, верстати з них працюють на заводах колишнього СРСР досі. Але найважливіше – це втрата територій. Німеччина сплатила й ними за агресію, вона була змушена віддати Східну Прусію, Ельзас-Лотарингію, Саар, Сілезію, той таки Данциг-Гданськ, Бреслау-Вроцлав, Кольберг-Колобжег, Штеттін-Щецин, Свинемюнде-Свиноусце, Мемєль-Клайпеду і т.д. Крім того, Німеччині довелося прийняти і облаштувати 10 мільйонів німців, котрих вигнали з країн Центрально-Східної Європи. Перші роки після закінчення Другої світової війни Німеччина переживала дуже важкий період, навіть голод, бо країна була в руїні.
Це все вдалося подолати завдяки насамперед невтомній праці німецького народу. Цей народ визнав свої гріхи, пережив процес каяття і зробив Німеччину найпотужнішою економікою Європи, країною з дуже високим рівнем життя.
Усупереч цьому прикладу, Росія є парадоксальною країною, що вигравала не від перемог, а від поразок. Саме поразки сприяли проведенню реформ у Росії, відмові від архаїчних форм соціального і економічного життя, а перемоги все ретроградне посилювали і консервували на довгі десятиліття.
Перемога у вітчизняній війні проти Наполеона на 50 років законсервувала в Російській імперії кріпацтво (фактично – рабство, з продажем підневільних селян і дворових), бо внаслідок сприятливих результатів тієї війни для Росії найвище керівництво країни зміцнило своє переконання в тому, що з імперією все гаразд і жодної потреби змін немає…
Помилковість таких переконань показала Кримська війна, що, на щастя для Росії, закінчилася поразкою. Саме після цієї поразки нарешті скасували кріпацтво, запровадили військову реформу (чоловіки перестали служити у війську 25 років), створили цивілізований суд за участі присяжних, надали цивілізованого (принаймні, зовні) вигляду імперії.
Потім була дуже корисна для Росії поразка в російсько-японські війні, що з боку Росії була суто імперіалістичного з метою захоплення Маньчжурії і Кореї, для яких вже вигадали назву: „Жовторосія”. Після ганебного провалу в імперії здійснили якусь дуже поверхову але все ж таки лібералізацію, почала працювати Дума (парламент), вийшов маніфест Ніколая ІІ про розширення прав громадян і т.д.
Уже на нашій пам’яті Росія (Радянський Союз) програла „холодну” ІІІ Світову війну і розвалилася. Саме завдяки цьому було покінчено з комуністичною диктатурою, у РФ виникла багатопартійність і якісь початки політичної конкуренції, щось схоже на свободу слова і друку. Але цим процесам поклав край ренесанс чекістської диктатури в особі Владіміра Путіна та його команди, яка намагається звести нанівець результати ІІІ Світової війни, відродити радянську імперію, відновили всевладдя політичної поліції (це Путіну вдалося) і ствердити “єдіномисліє” в Росії (це також відбулося доволі успішно), ”єдіномисліє” найбільш яскраво проявляється в шовіністичних настроях російських низів… Однак виявилося, що держави такого типу погано пристосовані для існування в сучасному світі, котрий ще може миритися з вибриками дебелого Кима в маленькій Північній Кореї, але не країни, що має територію 17 млн км2…
Що більше РФ буде загрузати в безперспективну для неї війну в Україні, то більше руйнуватимуть її процеси внутрішньої деградації, то більше зростатиме її відповідальність за скоєні злочини проти людяності, то більше наростатимуть явища етно-адміністративної дезінтеграції, посилюватимуться бажання країн, що колись стали жертвами російської територіальної експансії, відновити історичну справедливість.
Отже, перед Росією перспектива геополітичної прірви. Єдине, що може допомогти їй вийти з міжнародної ізоляції, з перетворення на державу-вигнанку – це поразка у війни проти України.
Така поразка стане для Росії справжнім порятунком, що відкриє їй можливість внутрішньої трансформації і повернення у світову цивілізацію. Проте тут російському суспільству треба поспішати, бо кожен день зволікання залишає Росії дедалі менше шансів…
