Шпигуна майже не видно
Справа топ-менеджера «Интер РАО» Каріни Цуркан, заарештованої за підозрою у шпигунстві на користь Румунії, отримало подальший розвиток. Тепер стало відомо, що їй інкримінують передачу іноземним спецслужбам відомостей про переговори Москви з організації постачань електроенергії до Криму та «ЛНР». Один із російських силовиків заявив кореспонденту РБК: «Оперативна розробка Цуркан ішла більше року, здійснювалася співробітниками департаменту контррозвідки і служби економічної безпеки ФСБ. Первинна інформація надійшла по лінії служби зовнішньої розвідки. Активна стадія операції припала на квітень-травень. Із СЗР надійшла інформація, що хтось зливає інформацію члену НАТО Румунії, за якою можуть стояти США. Це була політична інформація про те, хто з нами працює в Україні, у «ДНР», в Криму й інших регіонах, куди ми постачаємо електроенергію: хто співпрацює, хто відмовляється, з ким ми взагалі розмовляємо, які є проблеми, які схеми».
Нагадаю, що коли Україна пригрозила відключити Крим від електроенергії, «дочка» «Интер РАО» — ТОВ «ЦОР» («Центр осуществления расчетов»), поспіхом створена у квітні 2014 року, організувала постачання електроенергії в Україну, а та, у свою чергу, в як компенсацію, постачала електроенергію до Криму. Організацією цієї схеми нібито займалася Цуркан, яка знала всі контакти російських чиновників в Україні.
Спочатку «ЦОР» почав купувати електроенергію в України через «ДТЕК Крименерго» Ріната Ахметова й постачати у Крим. Але влітку 2014 року український уряд запровадив надзвичайний стан на електроенергетичному ринку через проблеми з транспортуванням вугілля з Донбасу й пригрозив обмежити постачання до Криму. Після цього «Интер РАО» почала експортувати електроенергію до України, щоб та змогла постачати електрику до Криму. Між Росією та Україною було укладено контракт на постачання 1,5 ГВт протягом 2015 року. «ЦОР» постачав електрику до України по 2,4 руб./КВт • год, а потім купував у України для Криму по 2,99 руб./КВт • год.
Влітку 2015 року Україна офіційно відмовилася оплачувати електроенергію, яку Росія постачала до маріонеткових республік. Ці постачання було зараховано до нормативних втрат ФСК (Федеральної мережевої компанії, що володіє магістральними мережами в Росії), які покриваються за рахунок тарифу для промислових споживачів. Щоправда, Міненерго та ФСК завжди заперечували, що постачання до «ЛНР» та «ДНР» належать до втрат, але їм ніхто не вірив, оскільки іншу схему важко було собі уявити.
Росія постачає електроенергію тільки до «ЛНР», оскільки «ДНР» не відчуває дефіциту завдяки двом електростанціям — «Старобешівській» та «Зуївській». І коштує це російському бюджету чималих грошей — 2,5-3 млрд рублів на рік. І Цуркан нібито вже дала свідчення на заступника міністра енергетики В’ячеслава Кравченка та ще на трьох чиновників з Міненерго, з якими мала справу у зв’язку з постачаннями електроенергії до Криму, до «ЛНР» та «ДНР», але всі вони, на відміну від Каріни Цуркан, підозрюваними не є.
Чесно кажучи, таке обґрунтування звинувачення довіри не викликає. Практично вся ця інформація, яку було отримано РБК явно без використання агентурної мережі, якщо і є секретом, то всього лише «секретом Полішинеля». Вона цілком доступна в Україні, і для її отримання жодні шпигуни не потрібні. Все електромережі також збереглися ще з радянських часів, і за якими схемами можна постачати електроенергію до «Л/ДНР» та Криму, добре відомо. Зрозуміло, можна сперечатися про законність таких схем. Підозрюю, що, з погляду українського законодавства, вони є незаконними. І напевно тут мають місце неабияка корупційна складова, насамперед з боку українських чиновників. Але навряд чи вся наведена вище інформація може бути об’єктом для шпигунства, навіть промислового, й представляти інтерес як для румунської розвідки, так і для американського ЦРУ. Принаймні, такий інтерес, який вони готові оплачувати грішми.
Швидше за все, у справі Цуркан зіткнулися якісь угруповання в надрах Міністерства енергетики, РАО ЄЕС й інших енергетичних компаній, що використовують у боротьбі афілійовані з ними силові структури. Відомо, що Каріну Цуркан було зареєстровано в шикарних апартаментах (150 кв. м) у Москві на Шмітовському проїзді разом із впливовим вихідцем з РАО ЄЕС Віктором Дригеничем, підприємство якого бере участь у будівництві АЕС та об’єктів російського Міноборони. Крім того, вона придбала котедж у районі села Павловська Слобода на Новій Ризі. Свою кар’єру в «Интер РАО» 34-річна молдаванка почала 2010 року з дуже непоганої зарплати в 18 млн рублів на рік, але відтоді її доходи багаторазово збільшилися. Однак самостійною фігурою в енергобізнесі вона ніколи не була. Покровитель Цуркан Віктор Дригенич належить до розряду тіньових фігур, але, за чутками, був дуже впливовий у системі РАО ЄЕС і займався власним енергетичним бізнесом. Зокрема, йому підконтрольною є низка фірм, які будують місцеві лінії електропередач та електростанції. Дригенич — основний власник ВАТ «ПМСП “Электрон”», що займається виробництвом електротехнічного обладнання і бере участь у будівництві АЕС, ТЕЦ тощо. Це вже досить серйозні капітали, і хтось міг захотіти потіснити бізнесмена з хлібного місця.
Ну, а сюжет зі шпигунством на користь Румунії, цілком ймовірно, виник виключно через наявність у Цуркан румунського громадянства. Була б вона громадянкою Польщі чи Естонії, перетворилася б на польську або естонську шпигунку. Каріна як і раніше відмовляється визнавати себе винною і сподівається на допомогу впливових покровителів. Правозахисники кажуть, що вона фактично голодує в СІЗО, бо є вегетаріанкою, а отримання відповідної їжі важко навіть у Лефортовому. Цуркан також скаржиться, що проти неї «налаштували суспільство». Вона стверджує: «Я розумію, що стала частиною чиєїсь гри, що механізм проти мене запущено. Однак людину можна ув’язнити, але не зламати». Ось із цим можна повністю погодитися.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
