Спецоперація з ліквідації Росії

Ігор Яковенко

03 березня, 13:28

Цього дня 161 рік тому, 3 березня 1861 року імператор Олександр II маніфестом «Про Всемилостиве дарування кріпосним людям прав стану вільних сільських обивателів» скасував у Росії кріпацтво. Через сімдесят років кріпацтво за фактом було відновлено під час колективізації і тривало ще 50 років до кінця 70-х років минулого століття. Це до питання психології тієї більшості, на яку спирається Путін…

На початку другого тижня війни її концепція змінилася. Починаючи вторгнення, Путін у своєму безумстві справді вірив у ту картину світу, яку він до цього викладав світові у своїх «історичних» та «геополітичних» лекціях. Він справді думав, що в Україні окупантів зустрічатимуть квітами та сльозами подяки, а українська армія здаватиметься і цілими батальйонами переходитиме на бік армії вторгнення. Те, що сталося, стало несподіванкою та змусило перейти до тактики знищення України. У ніч на четвер 3 березня у десятці регіонів України оголошено повітряну тривогу. Ударів завдавали по Києву, Харкову, низці інших міст. Повідомляється про нові жертви серед мирного населення. За найскромнішими оцінками, за тиждень війни загинуло щонайменше 750 цивільних осіб. За даними ООН, з початку російського вторгнення Україну залишили мільйон біженців.

Міністерство оборони РФ 2 березня вперше назвало втрати російської армії, визнали 498 убитих та 1957 поранених. Очевидна брехня. Українська сторона називає значно більші цифри: близько 6 тисяч загиблих російських військових. Під час афганської війни, яка стала важливим фактором обвалу СРСР, за 10 років загинуло 15 тисяч радянських військових. У війні проти України 6 тисяч за тиждень.

Генасамблея ООН ухвалила резолюцію із засудженням спецоперації Росії в Україні, з вимогою до Росії припинити застосування сили в Україні та вивести звідти війська. За ухвалення резолюції проголосувала 141 держава, проти - 5 (Росія, Білорусь, Сирія, КНДР, Еритрея), утрималися - 35 (серед них Китай, Індія, ПАР, Казахстан, Пакистан, Іран, Ірак, Куба, ЦАР).

У Путіна в усьому світі залишилося 4 союзники: Лукашенко, Асад, Кім та Афеворкі.

Ісайас Афеворкі – це еритрейський диктатор, який править найбіднішою країною світу з 1993 року, не заморочуючись наякими дурницями на кшталт виборів.

На тлі голосування на Генасамблеї ООН відвертим глузуванням виглядають бадьорі заяви Лаврова щодо залізної завіси:

"Якщо так Захід вирішив, то я вас запевняю, ми знайдемо можливість продовжувати жити, розвиватися і навіть не надто переживатимемо з приводу того, що зробили наші західні партнери, в черговий раз довівши свою абсолютну ненадійність і повну недоговороспроможність"

Після чого Лавров послався на попередню залізну завісу, яку опускав Черчілль. Безглузде порівняння путінської Росії, яка має 1,5% ВВП і чотирьох казна-яких союзників, які самі ледве тримаються на ногах, – з СРСР, на порядок потужнішою країною, яка мала в окупації третину Європи і багатьох союзників у всьому світі.

За правду про війну – 15 років ув'язнення

До Думи внесли поправки про позбавлення волі до 15 років за фейки про дії російських військових. За «спотворення мети, ролі та завдань Збройних сил Росії, а також інших формувань під час спеціальних військових та інших операцій» можна буде отримати до 15 років позбавлення волі.

Ці поправки внесені до законопроєкту про кримінальне покарання за виконання закордонних санкцій, який уже пройшов перше читання. Держдума розгляне документ на найближчих засіданнях. Вони заплановані на 4, 9 та 10 березня.

Немає жодних сумнівів, що цей закон буде ухвалено й усі, хто говорить правду, матимуть високі шанси отримати свою «п'ятірочку», «десяточку» або «п'ятнашку».

Саме тому головний редактор «Дождя» Тихон Дзятко вже підтвердив, що залишив Росію. Так само вчинили деякі співробітники редакції.

Путінський цитатник для школярів

Вчителі шкіл отримали методички для проведення уроків щодо спецоперації в Україні.

Урок «Моя країна» для учнів 6-11 класів включає: вивчення уривку зі звернення Путіна від 21 лютого, відповідь на запитання про основну причину визнання ДНР та ЛНР, обговорення поняття «добросусідство», розбір сенсу приказки «Єдність народів — непорушна фортеця». Також вчителі мають запитати учнів, чи дотримувалися у ДНР та ЛНР Мінських угод і чи знають вони про те, що таке НАТО. Текст цієї методички нагадує цитатник Мао Цзедуна, з яким хунвейбіни «мочили в університетських сортирах» китайських професорів та посилали їх у трудтабори для виправлення.

Про переговори

За даними української розвідки, президент Віктор Янукович наразі перебуває в Мінську. Кремль готує його до спецоперації. Можливо, його намагатимуться оголосити "президентом України".

І все це на тлі того, що 88% українців вірять, що ЗСУ зможуть відбити напад Росії. Такі дані наводить українська соціологічна група "Рейтинг". Зазначається, що це число зростає щодня. Зеленського підтримують 93% респондентів.

У зв'язку з цим будь-яка згадка прізвища «Янукович» як якась версія «вирішення українського питання» за сценарієм Кремля в черговий раз демонструє повне нерозуміння Кремлем реальних настроїв в Україні. Повне нерозуміння того, куди, до якої країни вони вторглися.

Лавров сформулював позицію Росії на переговорах з Україною: «Крим – це частина РФ, визнання ДНР та ЛНР в адміністративних межах, демілітаризація, яка має мати певні параметри». Очевидно, що ця позиція, особливо останній пункт, є абсолютно неприйнятною для України. Роззброїтися, фактично відмовитися від армії в такій ситуації може лише безумець. Тобто ймовірність того, що переговори можуть дати якийсь результат, мізерна.

Помилка професора Зубова

Сьогодні багато росіян з мізками та совістю намагаються знайти вихід із того глухого кута, в який загнав Росію Путін. Один із таких людей – професор Зубов. Він опублікував у своєму блогу текст, в якому дає свій прогноз розвитку подій. Оскільки Андрій Борисович Зубов людина серйозна й шанована, його бачення ситуації заслуговує на коментар. Ось що він пише:

«Головне слово у кабінетах Кремля, Луб'янки та Старої площі зараз – «він нас обдурив». Усе їхнє солодке життя Путін обнулив Російсько-українською війною, зробивши для них недоступними їхні гроші та їхні вілли у найкращих місцях світу, а лояльності вимагає ще більшої, незважаючи на те, що співучасть у цій війні багатьох із них поіменно робить військовими злочинцями та об'єктами уваги Гаазького трибуналу. Вони з Путіним так не домовлялися. Ці люди раптово припинили бути лояльними до Путіна. Заради чого втрачати їм усе нажите, та, на додачу, й саме життя? А без них Путін уже не великий тиран, а просто стара людина, яка ховається в бункері... Його здадуть найближчими днями. Не він, а новий лідер муситиме повернути вістрю піраміди «красиве життя», відновити відносини з Заходом, добитися розблокування рахунків у зарубіжних банках, зняття секвестру з їхнього майна. Це має бути людина, не заплямована в нинішніх злочинах, в ідеалі, яка голосно засудила їх, але походить з їхнього середовища, людина, з якою можна домовитися. Тому нам не загрожує ні новий сталінізм, ні іранський шлях, ні північнокорейський. Буде, й дуже скоро, верхівковий внутрішньоелітний переворот, на кшталт зняття Хрущова  1964-го, або загибелі імператора Павла 11 вересня 1801-го, або дивної смерті Сталіна у березні 1953-го. Але, заради відновлення відносин із Заходом, з опорою на середній, активний прошарок, його моральною підтримкою, з відновленням демократії та громадянських свобод. І на це ми можемо чекати вже найближчими днями, багато – найближчими тижнями. Я залишаюся оптимістом, панове». Кінець цитати.

Оптимізм – це добре. Він позбавляє відчаю та безнадії. Але невиправданий оптимізм - гірший за відчуття безвиході, оскільки, по-перше, змушує вірити в диво й сидіти, склавши руки, а по-друге, після того як черговий оптимістичний прогноз не збувається, настає той самий відчай, якого оптимістичний віщун намагався позбавити свою аудиторію. Ще один професор, не такий шанований, як Зубов, ось уже який рік уранці Путіна ховає, а ввечері викопує. Андрій Борисович сподівається, що Путіна «закопають»... А хто, до речі? Наришкін, який «сходил по-большому», не знімаючи штанів, на очах усього світу? Шойгу з Патрушевим і Бортниковим, які є військовими злочинцями й бояться Путіна більше, ніж Гааги. Бо Гаага далеко, а Путін ось він. Аналогія зі зняттям Хрущова… Дещо незручно нагадувати доктору історичних наук Зубову про прірву, яка відокремлює реальне колективне керівництво у післясталінському СРСР та персоналістський режим Путіна. Люди, які знімали Хрущова, пройшли Другу світову. Вони боялися Сталіна, а Хрущова не боялися. Одним словом, диво, звичайно, можливе, але вкрай малоймовірне…

Обов'язок журналіста та дослідника – говорити правду. На нас чекають дуже тяжкі часи. І не тільки в сенсі репресій, які майже неминуче зачеплять усіх, хто не припинить говорити правду.

Путін ліквідував Росію. Ми живемо за інерцією, не помічаючи, що країна вже померла. Я вимовляю слова російською мовою, і вони стають мертвими в момент вимовлення. Просто тому, що в цей момент інші люди цією ж мовою віддають накази про завдання ракетних ударів по Києву та Харкову. Ми, росіяни, сьогодні у стані німців 40-х років. Путін обнулив російську історію та російську культуру так само, як Гітлер обнулив німецьку історію та німецьку культуру. Згадувати 1943-го про Гете та Бетховена було непристойно, оскільки вони не вберегли від Голокосту та загибелі 70 мільйонів людей на планеті. Сьогодні так само соромно згадувати про Чайковського та Чехова, які не вберегли від ракетних ударів по Києву. Єдині, хто сьогодні рятує Росію та російську мову, – це українці, які російським матом посилають окупантів туди, де вони мають бути.