Трамп завдає удару у відповідь
«02-08.09.2016»
Якщо ви забули, в першому ще низькобюджетному фільмі герої нашої історії, уродженці забутого богом і голлівудськими продюсерами загубленого в галактичних пісках Татуїна (одначе, дивно римується з Україною), які до того хіба що тролили по дрібницях піщаних розбійників своєї рідної планети, несподівано для всієї Галактики примудрилися підірвати заокеанську Зірку смерті. Не те щоб кандидат в Імператори-сітх був цим повержений, але рейтинги його впали далі нікуди. Поки його конкурентка принцеса Гілларі оформляла на AliExpress замовлення на трон під колір плаття, джедаї Ордену святого Пулітцера зі столичної планети Коррусант придивлялися до наших лицарів на предмет наявності у них Сили (а мідіхлоріани така штука, їх у гуртожитку журфаку Могилянки не підчепиш) і навіть присвятили їм кілька газетних статей. Саме у цей момент слави, коли логіка хепі-енду «і стали вони жити довго й щасливо», здавалося б, виключала будь-яке продовження, і починається сіквел, сюжету якого присвячена наша розповідь.
Герої нашого фільму — класичні благородні розбійники пригодницьких блокбастерів. Щось з ними, звісно, не зовсім чисто, але ж головне, що вони по наш бік фронту боротьби зі Злом. Робін Гуд, він там, звісно, когось грабував, але ж головне, кому він не пропите з Малюком Джоном і Туком награбоване роздавав. Хан Соло з Лендо Калріссіаном, вони, звісно, пірати і контрабандисти, але «Тисячолітнього Сокола» вони виграли в блек-джек, а на Хмарне місто Лендо гроші, хрест на пузі, позичила під чесне слово Притула. Хтось, звісно, бачив Хана в компанії відомого навіть у Магеллановій хмарі глави мафіозного клану Джабби Олігархатти, зате як славно вони вдвох з Лендо утирають ніс імперським штурмовикам!
Визнайте, Галактика зоряних воєн досить дивне місце. Тут або Стара/Нова наскрізь пронизана бюрократією та корупцією Республіка, зі всіма її Джа-Джа Бінксами у Галактичній Раді, з її прогнилими Торгівельними федераціями і Міжгалактичними банківськими кланами, або Імперія, з її тираном-правителем, де під гаслами порядку грабують всіх і вся, зокрема самих грабіжників і ними награбоване, де твоє життя коштує менше знятих з твого трупа чобіт. Тут лицарі-джедаи, які відстоюють добро, не маючи права любити, б’ються не на життя, а на смерть з темними сикхами, що прийшли до зла й ненависті через кохання. Глядач тут змушений обирати між двома ницостями, й, здається, добро тут полягає навіть не у виборі меншого зла, а в самій боротьбі. Тому що, перемігши, добро одразу стає злом.
Хоч би скільки повстанці перемагали Імперію, Нова Республіка неминуче стане копією Старої. Ну, а як інакше, якщо будують її пірати, шахраї, контрабандисти і Джа-Джа Бінкс, що прилучився до них. Ну а хто? Урешті-решт, що розуміє в економіці й політиці волонтер-ідеаліст Люк; чи потягне сама багато разів обведена Палпатіном довкола пальця, Лея, що відсиділа свої кращі роки? Та й якби ти навіть був лицарем у білій зброї, безкомпромісним у своїй боротьбі, рано чи пізно ти обростаєш титулами (а їм треба якось відповідати, тут квартира на Позняках не підійде), перед дощем у тебе ниють шрами, і ти теж починаєш хотіти, щоб усе було як у людей — вишні для хрущів, замок для врятованої принцеси й пристойне стійло на старість для вірного бойового коня. Адже це лише в казках принцеси до самого фіналу терплять і не гидять, а благородні розбійники безкорисливі й не порушують закон.
Повстанці, які перемогли, займають Коррусант, обживають владні кабінети. І вчорашні вольні стрілки несподівано для себе самі стають здобиччю. Не думаєте ж ви, що Шервудський ліс буде порожнім, якщо Робін Гуд стане Ноттінгемським шерифом? Життя, на відміну від казки, відмовляється ставити крапку, залишаючи Герою небагатий вибір — для науки нащадкам стати останньою жертвою виграної ним війни, після перемоги відправитися пізнавати дзен в монастир, поки ті, хто вижив самі відбудовуватимуть уцілілі руїни, ну або день за днем обростати лускою й перетворюватися на дракона. А там де дракон, обов’язково з’являться нові Герої. І тоді вони запитають і з Лендо, і з Хана. І це правильно, звісно, адже добро у цій Галактиці, нагадаю, полягає в безконечній боротьбі.
