Вбивство Хангошвілі: новий поворот
Ангела Меркель зв'язала висилку російських дипломатів з відсутністю допомоги з боку Росії в розслідуванні злочину Хангошвілі
Справа про вбивство в Берліні 23 серпня цього року колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі отримала новий і очікуваний розвиток. Згідно з даними спільного розслідування, проведеного The Insider, Bellingcat і Der Spiegel, затриманий по гарячих слідах вбивця з паспортом на ім'я громадянина Росії Вадима Соколова в дійсності є Вадимом Миколайовичем Красиковим, який раніше вже перебував в Росії в розшуку за вбивство, вчинене в Москві схожим способом, з використанням велосипеду. Його жертвою 19 січня 2013 року був Альберт Назаров, підприємець з Кабардино-Балкарії. 29 січня 2014 року Вадим Красиков був оголошений у федеральний розшук у цій справі, але 26 червня 2015 року розшук з неясної причини був припинений. Чи то кілер, який потрапив в момент вбивства в камери відеоспостереження, був спійманий, то чи російська влада прийшли до висновку про його непричетність до вбивства Назарова (останнє видається вкрай малоймовірним). Швидше за все, кілер був дійсно спійманий, і ФСБ поставило його перед вибором - або довічне ув'язнення в некомфортній російській в'язниці, або виконання замовлення в Німеччині за певну кругленьку суму у твердій валюті. А якщо зловлять, то в гіршому випадку - 15 років в комфортній берлінській в'язниці. Від такої пропозиції не можна було відмовитися.
Красиков народився 10 серпня 1965 року в селі Кенестобе в Туркестанській області Казахстану. У 80-і роки він переїхав до Бурятії, а звідти разом з дружиною і двома дітьми - в Іркутськ. У Москву він перебрався в 2019 році. Відомо, що правоохоронні органи Карелії цікавилися Красиковим ще в 2007 році в зв'язку з однією з кримінальних справ. У той же час, зараз ім'я Вадима Красикова відсутнє в «Інтегрованому банку даних» (ІБД) МВС, хоча в оффлайновій базі є циркуляр розшуку під номером 2014 125, де значаться дата припинення розшуку Красикова (26.06.2015) і дата додавання інформації в ІБД (15.07.2015). Після цієї дати хтось стер інформацію про Красикова в базі даних, так само як паспорт Вадима Соколова не значиться в базі даних МВС. Це могло бути зроблено тільки з ініціативи державних органів, причому Рамзан Кадиров, якого підозрювали в організації вбивства Хангошвілі, при всій своїй впливовості, такими можливостями явно не володіє. Навіть якщо Кадиров і назвав Хангошвілі як людину, яку бажано прибрати, саме рішення про вбивство напевно приймалося в Москві, і там же знайшли виконавця і забезпечили йому в'їзд в шенгенську зону. Навіть якби Красиков зміг підробити закордонний паспорт самостійно, він не зміг би пройти по ньому російський прикордонний контроль, тому що система автоматично співвідносить дані відсканованого паспорта з системою Роспаспорт, де уявного Вадима Соколова немає.
Характерно, що, незважаючи на запит Німеччини, Росія не надала ніяких даних про Красикова (хоча в розпорядженні влади була і фотографія і відбитки пальців злочинця, що дозволило би за лічені хвилини визначити особистість так званого Вадима Соколова). Саме фото з архіву «Інтерполу» допомогло слідчим встановити тотожність Вадима Соколова з Вадимом Красиковим. Хоча Красикова в базі Інтерполу вже немає, але пошук по зображеннях в архівних файлах дозволив знайти його без великих труднощів.
Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков у відповідь на розслідування The Insider, Bellingcat і Der Spiegel заявив: «Там ніяких серйозних підозр немає і бути не може. Яке відношення до російської влади це має? Це абсолютно безпідставні припущення. Ця тема якось екзальтується німецькими ЗМІ, але це не означає, що справи йдуть саме так». Прес-секретар зухвало запевняв довірливу публіку, ніби в Кремлі «абсолютно не в курсі» події з Хангошвілі. Однак офіційний Берлін визнав інакше. 4 грудня справу про вбивство в Берліні було передано в Федеральну прокуратуру, яка займається політичними вбивствами, в тому числі за участю іноземних спецслужб. І в той же день було оголошено про висилку з Берліна двох російських дипломатів в якості покарання за причетність Російської держави до вбивства, оскільки, на думку німецької сторони, є достатні підстави вважати, що вбивство могло бути виконано за замовленням держорганів Росії або Чечні. Російський МЗС вже пообіцяв вжити заходів у відповідь і поскаржився на «політизований підхід до питань слідства» у справі про вбивство Хангошвілі.
Можна не сумніватися, що уряд ФРН з великим небажанням пішов на визнання зв'язку Російської держави з вбивством в Берліні. Тому і тягнув з антиросійськими санкціями більше трьох місяців, хоча зв'язок вбивці з російською владою не викликав сумнівів з самого початку розслідування, задовго до точної ідентифікації його особи. Зараз, коли вирішується доля «Північного потоку-2» і має відбутися зустріч на вищому рівні в нормандському форматі, канцлеру Ангелі Меркель дуже не хотілося б сваритися з Росією. Однак після того, як журналісти переконливо на весь світ довели тісний зв'язок вбивці з Російською державою, не визнавати це для уряду Німеччини означало б колосальну втрату іміджу, особливо в порівнянні з оперативної і жорсткою реакцією британського уряду на отруєння Скрипалів. Меркель зв'язала висилку російських дипломатів з відсутністю допомоги з боку Росії в розслідуванні вбивства Хангошвілі. Однак це виглядає як досить незграбна спроба приглушити скандал.
По-перше, вислані дипломати ніякого відношення до наявності або відсутності правової допомоги в розслідуванні даного вбивства не мають. По-друге, відсутність допомоги в розслідуванні з боку тієї чи іншої держави ніколи не була приводом для висилки її дипломатів. Висилали або за шпигунську діяльність, або за політичні вбивства, причому в останньому випадку висланню могли піддатися всі дипломати, підозрювані в зв'язках зі спецслужбами, незалежно від їх ролі у вбивстві. Не виключено, що спецслужби Німеччини поділилися з журналістами якоюсь інформацією про результати розслідування, щоб спонукали свій уряд діяти більш активно в плані введення антиросійських санкцій ще до зустрічі «нормандської четвірки». Тепер на цій зустрічі Меркель матиме певний засіб тиску на Путіна у вигляді звинувачень його держави в організації політичного вбивства в Німеччині. Думаю, президенту Володимиру Зеленському варто було б підняти питання про організацію Росією політичних вбивств в Україні. Можливо, Ангела Меркель його в цьому підтримає.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
