Як відповість Ленін?
Ленін впав. Восьме грудня 2013 року вже називають одним з найвизначніших днів новітньої історії незалежної України. В Інтернеті є чимало інформації про кінець радянської ери або інформації схожого змісту. До прикладу, нещодавно Юрій Андрухович констатував, що цим вчинком ми видалили корінь зла. Питання тільки у наступному: корінь якого зла і що є справді коренем зла? Невже пам’ятник був коренем усього зла, що твориться на Україні? Логічно та закономірно, що знесення Леніна ситуації в Україні не змінить. Мислення не зміниться, зарплати не збільшаться, не зросте економіка. Матерія завжди буде матерією. Її варто вже ж таки змінювати, але підходити до цього потрібно, зважаючи на низку чинників. Ми любимо боротися з навіяним туманом. Деякі люди кажуть, що з поваленням монумента закінчилась історія Радянської України. Ні. Історія Радянської України закінчиться тоді, коли «ліквідується» радянська людина.
Розбити кувалдою Ілліча потрібно було ще як мінімум 1991-го року. Тоді був найсприятливіший час. Новий час. Український час. Однак цього не зробили, і ситуація з часом рідко змінювалась, брудну воду не очистили, і вона текла далі у своєму руслі. Українці як особистості не виходили з СРСРівської коробки. Ситуація затягувалась.
І ось, коли минуло 22 роки паперово незалежної України, такий вчинок може мати непередбачувані наслідки. Сьогодні за такого неоднорідного українського суспільства, перш ніж робити таку складну операцію, необхідно врахувати її наслідки і задуматися: чи нагальна вона саме зараз? Більше того, що реально дасть видалення цієї пухлини? Замість чогось доброго, на що очікували люди, скидавши ката, усе може обернутись діаметрально протилежно. І взагалі – хто тут основний ворог?
Надто вже відмінні погляди на історію у різних куточках України. Надто! Тому раптовість такої операції може лише погіршити стан пацієнта. Замість об’єднання українців ми отримаємо їхнє протистояння. Таким чином, суспільство може стати ще більш контрастним. І тут йтиметься вже не тільки про питання історії, хоча почалося з саме з неї. Це перекидатиметься далі. Дехто це називає закінчення «совкової» епохи. Але це не так. Це може влитися у зміцнення епохи хомосавєтікусів. Зміцнення їхнього псевдопатріотизму по-радянськи. Так буває, коли різко змінюєш щось, навіть якщо ти виступаєш з благими намірами, а отримуєш кардинально протилежний результат.
Якщо подивитися уважно на ситуацію, можна зауважити наступне. Скинули та розбили кувалдою Леніна люди, які переконані в тому, що він був катом українського народу, ненависником українських селян як людей, вважаючи їх лише робочою силою. Монумент повалили люди, які і так знають, що Ленін дійсно представляв собою для України та її народу. А ось, якби це зробили ті, хто його захищав учора – інше питання. Це б уберегло від суспільної тріщини, ба більше, тільки б додатково зацементувало українську плиту. Звичайно, постає правильне та справедливе запитання: скільки на це потрібно часу? Тут важко дати відповідь, але цей вихід – найбільш ефективний, найбільш європейський та правильний. Коли ми зламаємо систему або, радше сказати, змінимо її (адже усе є системою чогось), тоді за допомогою її важелів упродовж певного часу можна змінити ситуацію: бачення, розуміння, усвідомлення тощо.
Ленін впав. А що далі? Невже соскове мислення змінилося? Ні. Воно тільки загострилось. Українським хомосавєтікусам потрібно перебудувати свідомість, перезавантажити її. Звичайно, людині, яка 40-50-60 і більше років була налаштована в інакше русло, скиданням пам’ятника нічого не поясниш та не докажеш. Навпаки! Взагалі, 60 років радянського мислення за один день чи рік не переладнаєш на мислення вільної людини.
Так ми тільки ризикуємо зміцнити спротив. І цей спротив чинитимуть так само у відповідь, зносячи пам’ятники Степанові Бандері, Романові Шухевичу та іншим героям. Більше того, можна сказати, що так ми себе певною мірою тільки підставляємо. Адже агресивне знищення гранітового Леніна запросто припишуть мирним мітингувальникам на Євромайдані. І це ще більше роз’єднуватиме суспільство.
Потрібно з такою ж завзятістю та волею викорінити ленінів зсередини, а не ззовні. Тільки вільна та необмежена внутрішня свідомість допоможе звільнити поверхню. Так ми збудуємо суспільство вільної людини. Спочатку потрібна ДЕСОВЄТИЗАЦІЯ В ГОЛОВАХ, а вже потім – у містах. Або хоча б паралельно.
