Їх веде в атаку страх
Цієї ночі мало хто спав. Війна стала реальністю, і сьогодні вже неважливі наші буденні справи мирних днів. Настала нова реальність, яку всі ми, як властиво людям, зустріли по-різному: з переляком, зі злістю, з бажанням взятися за зброю або сісти в літак, щоб зберегти себе та дітей. Але почуття тривоги та болю ми розділили однаково. Сьогодні серед тих, хто почувається українцем, немає розбіжностей та суперечок. У людей доброї волі залишився єдиний ворог, який почав війну в центрі Європи.
Він не розуміє, що розв'язана ним операція остаточно розведе наші країни. Ще довго після Путіна ми ненавидітимемо росіян, які вбили наших близьких, і росіяни ненавидітимуть українців, які вбили їхніх дітей. Скільки це триватиме? Не знаю. 20 років чи 2 століття? Але людський та професійний досвід підказує, що 24 лютого 2022 року увійде в історію датою згуртування цінителів життя проти шанувальників мертвечини. А мертвечина розкладається швидко. Неприємно називати прізвища злочинця та його спільників. Ми їх знаємо, ми давно передчували таку розв'язку. Тому не станемо ж копатися в старому мотлоху своїх і чужих помилок. Подивимося довкола себе. Так, мурашки шкірою від снарядів, що летять, наступаючого ворога і невідомості - коли і куди полетять ракети.
Проте із жахливої невизначеності та незвичного стану народжується нова Україна, чиє ім'я на вустах мільярдів порядних людей усіх континентів. Кремлівський режим впаде, Україна вистоїть. Зовсім не тому, що у нас сильніша армія. Ми вже здобули моральну перемогу над Москвою, що збожеволіла від любові до чергового ката, який знову закував росіян у кайдани страху. Цей страх примусив їх нападати.
