Захід ставить на олігархів
Зустріч у Берліні показала, що конфронтація Росії й Заходу аніскільки не зменшується. Навпаки, в геополітичному сенсі вона має великий потенціал до збільшення, оскільки сфери зіткнення весь час розширюються.
Хоча поки додаткові санкції проти Росії не запроваджені, це питання з порядку денного не знімається. Заява країн ЄС складена так, що до цього питання можна повернутися у будь-який час. Навряд чи це станеться до кінця поточного року, але після вироблення новою американською адміністрацією зовнішньополітичного курсу цілком можна чекати посилення конфронтації, й питання економічного й фінансового впливу разом з секторальними обмеженнями знову з'явиться на порядку денному.
У арсеналі впливу на Росію є не лише санкції. Точніше застосування їх не лише проти державних структур і вищих чиновників, а й також проти найбільших олігархів.
Сенс їх досить зрозумілий. У концентрованому вигляді його сформулював ще в серпні 2014 року у виданні The American Thinker колишній спеціальний помічник директора ЦРУ і заступник голови Національної ради з розвідки Герберт Мейер. Він писав, що щойно Захід дасть російським мільярдерам зрозуміти, що Путін – це їхня власна проблема, олігархи зберуться на тиху розмову й вирішать подальшу долю Росії. Завдання світових політичних лідерів часто й конкретно публічно заявляти, що нікого не цікавить, у який спосіб російська бізнес-еліта усуне свою головну проблему. «Вони можуть переконати Путіна покинути Кремль з урочистим салютом або винести дурня ногами вперед з діркою в потилиці – нам байдуже». Експерт не унеможливив загибелі президента Росії в літаку від рук «сумнівних повстанців», що орудують ракетою земля-повітря.
Уточнимо, що наведена стаття була написана слідами катастрофи малазійського літака в небі над Донбасом. Вона дійсно запустила процес посилення санкцій, зокрема й проти найбільших, як здається на Заході, до Путіна олігархів.
Поза сумнівом, у Кремлі звернули увагу на поради, які роздають у західних ЗМІ з приводу можливої нелояльності олігархів до начальника держави російської. Були зроблені відповідні висновки. У першу чергу кадрові й організаційні.
І ось нова порція порад. Впливова англійська газета The Financial Times опублікувала статтю оглядача Ніка Батлера «Чи можуть олігархи врятувати Росію?». У ній прямо говориться, що «20 років тому маленька група російських бізнесменів врятувала країну від повернення комуністичного режиму. Тепер, в абсолютно інших обставинах, втручання олігархів, можливо, знадобиться знов». Тут автор нагадує про змову олігархів проти кандидата-комуніста Зюганова на президентських виборах 1996 року.
Як пише Нік Батлер, «Росія у тяжкому становищі. Реальні доходи за рік впали на 10%, рубель послабшав на 37%, а ВВП зменшився на 3,7% в реальному вираженні». У цих умовах і в разі персональних санкцій олігархам є що втрачати. Погіршення становища в країні неминуче призведе до того, що матеріальні й економічні активи олігархів у Росії можуть постраждати від спаду довіри до економіки або піддатися експропріації. У разі перемоги на виборах у США Гіларі Клінтон слід чекати додаткових економічних важелів дії на російську економіку й фінансів, які безпосередньо вдарять по олігархах і їхніх ділових інтересах.
Іншими словами, на Заході чекають, що олігархи усунуть Путіна від політики у будь-який спосіб. Будь-який його наступник проводитиме дещо іншу політику. У цьому випадку «економіка стала б важливішою, ніж військові авантюри або будь-які конфлікти з Європою або США. Заради скасування санкцій були б укладені договори про врегулювання конфліктів в Україні й Сирії».
На думку Батлера, «якщо врахувати масштаб і ризик ескалації поточних російських проблем, краще небездоганне передання влади, ніж допущення подальшого погіршення статус-кво».
Можна легко уявити, яке обурення викликала публікація цієї статті в газеті, яку читають практично в усьому світі люди, які реально роблять політику. У цьому сенсі не варто особливо зациклюватися на потоці спростувань, що з’явилися в російській пресі. Було б дивно чекати іншої реакції.
Поставимо собі інше питання. Такі матеріали за всієї свободи преси на Заході не з'являються випадково. Вочевидь, таким чином переслідуються такі цілі.
По-перше. Попередити панів російських олігархів про майбутнє посилення режиму санкцій, і воно вдарить по ним безпосередньо. Аж до накладення арешту на їхню закордонну власність. У Лондоні вже зобов'язали власників елітної нерухомості надати звіт про кошти, на які вона була придбана. Стосується не лише росіян, але й їх особливо. Це лише початок, легко дійдуть і до банківських рахунків. І ніякі офшорні зони не врятують. Усі вони легко проглядаються відповідними фінансовими органами західних країн.
По-друге. Їм у найдохідливішій формі пояснюють, яким чином вони можуть полегшити собі життя й запобігти дуже багатьом неприємностям, що чекають на них у найближчому майбутньому.
По-третє. Незалежно від того, як поведуться конкретні російські олігархи, тінь підозри у Путіна щодо них неминуче згущуватиметься. Відповідно, це збільшить тріщини в російському режимі й збільшить різноспрямованість внутрішньоелітних інтересів.
Як наслідок зросте відчуженість Путіна і олігархів, зросте вплив у владі силовиків на шкоду економічному блоку вищого чиновництва.
Подальші кроки режиму Путіна неважко передбачити. У першу чергу, посилиться конфронтація із Заходом, у якому в Кремлі вбачають головну небезпеку. Зовнішньополітичний курс дедалі більше наближатиметься до холодної війни, Росія втягуватиметься в нові військові авантюри в чутливих для Заходу регіонах.
Усередині країни подеколи народові видаватимуть голову того чи іншого олігарха, що вийшов з довіри, на якого вішатимуть усіх собак. Як мінімум відберуть власність, нажиту непосильною працею й, може, дадуть можливість виїхати кудьсь до Латинської Америки, оскільки до Європи шлях буде закритий персональними санкціями.
У відповідь як США, так і Європа просто будуть вимушені відповідати на російські зазіхання, зокрема й посиленням санкцій, що охоплюють усі великі сфери торгівлі й фінансів.
Спіраль протистояння розкручуватиметься, економічний стан Росії погіршуватися, влада метушитиметься у пошуках справжніх і уявних ворогів. Так буде доти, доки олігархи, зібравшись у тихому місці, не вирішать, що час діяти, й домовляться про майбутній розподіл влади.
От тоді реалізація сценарію Герберта Мейера і The Financial Times не забариться.
