Захист «Нової величі»
«Марш матерів», що несуть у руках дитячі іграшки, пройшов 15 серпня у Москві від Новопушкінському скверу до будівлі Верховного Суду на Поварській вулиці. Марш організували глава видавництва Corpus Варвара Горностаєва, літературний критик Анна Наринська, актриса Яна Троянова, журналістки Тетяна Лазарєва та Анна Качуровська і головний редактор журналу «Отечественные записки» Тетяна Малкіна. Демонстранти вимагали звільнити 18-річну Анну Павлікову, 19-річну Марію Дубовик та інших фігурантів справи «Нової величі». Однак лише за кілька годин до початку маршу колегія Верховного Суду зобов'язала президію Мосміськсуду розглянути скаргу на арешт Ані Павлікової - наймолодшої із заарештованих. А слідчий Антон Малюгін, який веде справу «Нової величі», заявив у Дорогомиловський суд Москви клопотання про зміну запобіжного заходу Марії Дубовик і Анні Павліковій з утримання під вартою на домашній арешт через завершення слідчих дій і «з урахуванням даних про осіб та відсутність підстав для подальшого утримання дівчат під вартою».
Тим самим влада постаралася мінімізувати число учасників «Маршу матерів», який мерія Москви відмовилася погоджувати. На руку владі був і проливний дощ під час маршу. Проте в ньому взяло участь, за різними оцінками, від 500 до 1500 осіб, що на теперішній час не так уже й мало. Поліція, можливо, через дощ, ніяких силових заходів проти демонстрантів не вживала.
Справа «Нової величі» - це результат чекістської провокації чистої води. В кінці 2017 року хтось, відомий у соцмережах під ніком «Руслан Д», а насправді - штатний співробітник ФСБ, схилив 9 підлітків, знайдених ним у соцмережах, спочатку до створення телеграм-чату «Нова велич», а потім і до створення «справжньої» нової опозиційної організації з тією ж назвою. Статут «Нової величі» він із готовністю сам же і написав. А ще орендував приміщення для майбутніх зборів організації. Говорив Руслан дуже правильні речі про ФСБ, на кштелт того, що «вони ловлять кого завгодно. Кількість людей - премії, зірочки і похвали від начальства. Кого виходить, того і загребуть, а потім намалюють статей залежно від творчої уяви слідчих». Очевидно, в рамках цієї схеми він і створив «екстремістську організацію», щоб було кого саджати, щоб було за що отримувати ордени і зірочки на погони. І ще цілком професійно попереджав членів новоспеченої «Нової величі»: «А сенс розстрілювати? Посадять на 8-9-10 років, життя вже зіпсували. Роботу нормальну годі й шукати, коли вийдеш, без сім'ї залишишся переважно. Або в тюрмі "випадково" можеш впасти головою на гострий цвях».
Організація, яку ФСБ кваліфікує як «екстремістське співтовариство», існувала з листопада 2017-го по березень 2018 року. Потім Руслан здав усіх її учасників Слідчому комітету. Їхня опозиційна діяльність звелася до трьох мітингів, чотирьох зустрічей у «Макдональдсі», створення телеграм-каналу, пабліка «ВКонтакте» і чату, а також до друкування та розповсюдження листівок. В середині березня почалися арешти. На одному з прокремлівських каналів був показаний відеозапис допиту Руслана Костиленкова - людини, яку слідство вважає керівником «Нової величі» (не плутати з «Русланом Д»). Хлопець був добряче пом'ятий і говорив явно завчений текст, який дослівно збігається з тим, що написав впроваджений оперативник: «Метою організації було відновлення порядку на території Російської Федерації, організація трибуналу над членами правлячої верхівки, скасування репресивних чинних законів, Конституції...»
Як відзначали друзі Костиленкова, після допиту у нього «вся пика була синя». ФСБ ж інкримінує членам «Нової величі», куди, крім «Руслана Д», були впроваджені ще два інформатори, те, що вони нібито створили і керували неформальним політичним об'єднанням, завданням якого була «безальтернативна участь у народних повстаннях, революційних діях, у зіткненні з представниками чинного в Росії режиму», причому будь-якими способами. Їх ще звинуватили в тому, що вони «опозиційно ставляться до органів державної влади, зокрема до Президента В.В. Путіна». Створення екстремістського співтовариства, тобто ст. 282.1 КК РФ, загрожує обвинуваченим від 6 до 10 років позбавлення волі, хоча суд при необхідності може обмежитися штрафами від 400 до 800 тис. рублів.
Вийшов на сцену і «Руслан Д», який у матеріалах слідства фігурує як Олександр Андрійович Константинов. Оскільки будь-які паспортні дані про нього у справі відсутні, це наводить на думку, що оперативник діє не під своїм справжнім ім'ям. Він, зрозуміло, повністю підтвердив усі припущення слідства і дав найбільш докладні свідчення про тих, кого спровокував.
Думаю, що й інформатори діяли не під своїми справжніми іменами. Можна не сумніватися, що всі троє «засланих козачків» (усі вони зараз під домашнім арештом) отримають умовні терміни або відбудуться штрафами, які за них, імовірно, ніхто платити не буде. А потім під іншими іменами і, можливо, трохи змінивши зовнішність, продовжать свою славну працю на благо ФСБ.
Тепер залишається чекати, звільнить суд Павлікову і Дубовик, чиє здоров'я в СІЗО катастрофічно погіршилося, під домашній арешт, чи це була лише гра на публіку, щоб збити хвилю протестів (петицію за звільнення Павлікової і Дубовик в Інтернеті підписали понад 140 тис. осіб). У будь-якому разі найбільш вірогідним результатом справи «Нової величі» уявляється наступний. Павлікову і Дубовик переводяться під домашній арешт і разом з тими, хто вже зараз перебуває під домашнім арештом (а це майже виключно провокатори), вони отримають умовні терміни покарання. Зате ті четверо на чолі з Костиленковим, які залишаться під вартою, в підсумку отримають реальні терміни, від шести років і вище, щоб іншим не кортіло створювати опозиційні групи, зокрема в соцмережах. Недарма президент Путін тільки-но поскаржився, що в соціальних мережах занадто мало позитиву. Ну, з позитивом проблем не буде, поки існують пригожинські «фабрики тролів». А ось негативний контент ФСБ постійно зачищає.
Що дуже характерно, у марші на захист Павлікової і Дубовик не брала участі жодна політична партія, як із системної так і з несистемної опозиції, що може свідчити тільки про їхню слабкість і нездатність домовитися про будь-які спільні дії навіть тоді, коли привід до таких дій є.
