Донбас треба звільняти
Маємо готуватися до перманентного, тліючого конфлікту, вижити в якому можна лише зробивши кардинальні висновки у владі
Розчарування — річ неприємна. Особливо коли залишаєшся, як-то кажуть, «при своїх інтересах». В «ЛНР», щоб зберегти, так би мовити, обличчя, точаться розмови про можливу автономію у складі України. Якось вже особливо ніхто не згадує заяви колишнього «західняка», а тепер ватажка «ЛНР» Ігоря Плотницького про невпинний курс на Росію. Об’єктивно Росія нічого не зробила для території, яку захопила спочатку руками бандитів, а потім і власних солдатів. А тут ще й Лавров із його заявами про те, що історія з Кримом на Донбасі не повториться, адже немає відповідного підґрунтя.
♦ Звичайно, це не означає припинення бойових дій. Росія з березня-квітня зробила все, щоб Донбас перетворився на гнійник бандитизму і анархії. Завезена на Донбас російська зброя тепер роз’їхалась не тільки Україною, а й почала потрапляти назад, на батьківщину. Російські прикордонники регулярно вилучають її на кордоні (і це тільки те, що вони здатні відфільтрувати!). Кривава авантюра перетворюється на джерело нестабільності, точніше кажучи бардаку для всіх. Чухають потилицю і ті, хто ще вчора бігав з триколором. Як в старому анекдоті — думають, як тепер із цим «добром» злетіти. По факту ті, хто взяв на Донбасі владу, не знають тепер, що з нею робити. «Злилися» навіть ті, хто ще влітку хвацько позаймав спорожнілі крісла у виконкомах. Тоді їм здавалося, що життя лише починається, а з вересня вже буде ходити рубль. І рубль дійсно завозили. Ось тільки що тепер із цим рублем? Виявилося, що все, на що здатні нові чиновники, це швидко відновити хабарницько-каральний апарат. Торговцям на ринку роздали дозволи на торгівлю, обіцяють через деякий час ввести офіційні реєстраційні документи «республіки». Не встигли торгові точки відкритися, як до них завітали перші гості — служба з контролю за цінами (той самий УБЕЗ!). Гаразд, підприємці почали цікавитися — які ціни великі, а які маленькі. «Ви нас не зрозуміли, — відповіли «чиновники» з автоматами, — дайте нам 1000 грн на бензин».
♦ Для того щоб хоч якось почала працювати інфраструктура міста, бандитам, звичайно, приходиться звертатися до старих кадрів, навіть тих, кого вони деякий час притримали у підвалах. Можна лише здогадуватися, про що думає Маноліс Пілавов — тепер мер Луганська, — намагаючись підтримувати ниткоподібний пульс у лежачого хворого. Але всім зрозуміло, що така ситуація довго не протримається. Які б не мала масштаби авантюра, у неї рано чи пізно настане кульмінація. Зима, падіння рубля, «бєспрєдєл» — фактори, які таку кульмінацію на Донбасі лише наближують. І от ми вже чуємо про те, що дійсно кількість обстрілів на сході значно зменшилась. І зрозуміло, що до мирних угод ніхто такі паузи не прив’язує. Сама об’єктивна реальність примусила бойовиків трохи піджати хвіст. Луганчани давно помітили, що в готелі «Дружба» оселилися цікаві гості із Росії. Їх десь до сотні, і це зовсім не зухвалі бандити з автоматами чи інтелігентні туристи з портфелями. Це гості із «контори», як кажуть луганчани. Яка ж мета їхнього тривалого візиту? Вся справа в тому, що ця війна поділяється на видиму і невидиму. На видимій війні розриваються міни, свистять кулі, і голови відлітають на полі бою. Невидима війна — це точкове винищення тих, хто, як Мавр, зробив свою справу і має піти на відпочинок. Вічний відпочинок. Всерйоз поговорюють, що Росія методично позбавляється на окупованій території від свідків і виконавців її злочинів, від ненадійного, відпрацьованого елементу. Тим самим створюється плацдарм не лише для фундаментального закріплення в регіоні, а й можливого «тихого» відходу, адже сценаріїв розвитку подій може бути багато. Враховуючи ситуацію в економіці Росії і цікаві заяви Гіркіна про те, що у нього з Путіним є шанс опинитися в Гаазі, дії Кремля на Донбасі можуть бути різними.
♦ Багатьом цікаво — що тепер Путін із цим усім буде робити? У нього є «віджатий» Крим, до якого він не має повноцінного доступу. Та і якби мав, як на Донбасі, то нащо йому ще один тягар на бюджет? У нього є «раболєпні» бандити «ЛНР» і «ДНР», де Путін зі своїми опричниками може влаштовувати хоч сафарі — стерплять і приймуть. Але треба ж якось вкладати гроші, займатися регіоном. Шахтарі відверто дивуються — чому Путін не допомагає? Цікаво, про що думали ці ж шахтарі до всіх цих подій, адже вже тоді всім було зрозуміло, що той, хто закрив шахти в Ростові, явно не має намірів витрачати кошти на розвиток шахт Донбасу. Система не змінилася. Як і раніше, в регіоні залишилася власність Ахметова, якого можна назвати кремлівським бізнес-намісником. Саме його підприємства є основним джерелом заробітку на Донбасі. Завдання Ахметова — якось підтримувати кволе дихання краю. Інші завдання «контори» зі створення сепаратистських батальйонів «Схід» та інших він вже виконав. І що тепер?
♦ Наразі ми маємо підвести риску — що робити Києву в цій ситуації? Зима оголить багато чого, і до весни у нас іншого шансу повернути владу на Донбасі, можливо, не буде. Ми втратимо і час, і навіть ціле покоління, яке, затьмарене пропагандою, вже ненавидить Україну. Розвиток подій весною може бути зовсім неочікуваним, і годі гадати, що Росія, яка потерпає від кризи, скине колись царя. В Росії можна собі уявити царя без народу, але не народ без царя. А поки ми самі потерпаємо від кризи. Гривня переживає так само не кращі часи, і в той же момент голова НБУ Валерія Гонтарєва дозволяє собі не приходити до Ради на вимогу депутатів. Виявляється, їй нічого сказати? В народі ходить інформація, що нещодавно російські банки, які досить комфортно відчувають себе в Україні, почали скупку долару. Якщо це так, то хтось же їм це дозволив. Яскравий епізод як приклад для розуміння того, хто і як стріляє нашим військовим у спину. Так чи інакше, у нас дуже мало часу, і ми маємо вживати термінові дії. Ми маємо наступати. Причому по всіх фронтах — від економіки, яка зараз немислима без дисципліни, до боїв за нашу землю. Донбас треба звільняти. І готуватися до перманентного, тліючого конфлікту, вижити в якому можна, лише зробивши кардинальні висновки у владі.
