Еліта гицлів
«Мисливців» за безпритульними бродячими собаками на заході України називають гицлями. Ще донедавна зграйки цих жорстоких працівників комунгоспів, озброєних довгими палицями з дротяними петлями на кінці, нишпорили міським кварталами у пошуках нещасних бездомних тварин. Сморід шкуродерні, що супроводжував гицлів по життю, наводив смертельний жах на бідних тварин та викликав відверту огиду в людей.
У пору «гуманізації» суспільства промисел гицлів припинив своє існування, але самі гицлі з нашого життя не зникли, а лише «перепрофілювалися». Кому особливо поталанило – увійшов до владної «еліти» і став впливовою особою, але коли трапляється нагода згадати улюблене ремесло – дають волю своїй душі…
Цими вихідними на Закарпатті сталася надзвичайна за своєю жорстокістю подія. У соціальних мережах звилася інформація про те, що депутат Закарпатської обласної ради від партії «Відродження» Мирон Помпель, будучи на полюванні в одному з урочищ Ужгородського району, пострілом вбив собаку породи лайка, що належала місцевому ліснику Йосипу Логіну.
На цей жахливий за своїм цинізмом поступок на диво активно відреагували закарпатські журналісти. Більше десятка працівників обласних та всеукраїнських ЗМІ спробували зустрітися та поговорити з Йосипом Логіном, який працює в Анталовецькому лісництві 32 роки і має репутацію виключно добропорядної та толерантної людини. Однак у розмові з журналістами, у тім числі й зі мною, пан Йосип був дуже стриманим. Сказав лише, що до того, що уже відомо, він більше нічого додавати він не буде...
Поведінка, аргументи та статус опонента, очевидно, й вплинули на те, що уже немолода, але беззахисна перед правом сили людина, раптово стала включати «задній» хід, тож інформацію доводилося визбирувати буквально по крупицях.
Отже, 13 грудня лісник Анталовецького лісництва Йосип Логін, ідучи на обхід ділянки, узяв із собою лайку Алтая. Не минуло й двадцяти хвилин, як пес почав гавкати. Йосип пішов до того місця, звідки лунав голос, а собаки нема. Пройшовши ще метрів з 100, почув постріл. Коли зробив повторний обхід - помітив мисливську хатку, а біля неї свого чотирилапого друга мертвим. Лісник підійшов до компанії і запитав, хто це зробив. Підвівся Мирон Помпель і відповів йому, що це зробив саме він, а потім, пригрозивши, змусив лісника піти, м’яко кажучи, подалі. Йосипу Логіну не залишалося нічого іншого, як покинути місце події, несучи свого вбитого друга на руках, що й зафіксувала фотокамера…
Після нанесеної йому кривди Й.Логін звернувся у поліцію. Звідти зібрані по його з’яві матеріали передали до Ужгородської міжрайонної прокуратури, котра за фактом жорстокого поводження з твариною, розпочала досудове розслідування у кримінальному провадженні (ч.1ст.299 КК України).
Як і слід було чекати, сам депутат Мирон Помпель спростовує свою причетність до цього інциденту. Причину вбивства собаки пояснює тим, що той вів себе агресивно і кидався на мисливців. Щоб убезпечити себе від нападу неконтрольованої тварини, мисливці й вистрілили в бік собаки і вбили її, - заявив М.Помпель.
Яким буде вердикт правоохоронців у цій справі, яка розслідується по факту події – залежить тепер не стільки від професійних навиків слідчих, скільки від їхнього людського сумління. Оскільки справу доводиться мати з представником владної більшості недавно обраної обласної ради, багато хто наперед «віщує», що усю вину за інцидент покладуть на … мертвого пса.
А як на мене – кінцевий підсумок розгляду ситуації залежатиме не стільки від прокурорського вердикту, скільки від рівня зрілості громадянського суспільства, котре мусить адекватно оцінювати конкретні вчинки кожної персоналії і не дозволити на чорне казати, що це біле. Тоді, не залежно від соціального статусу, впливової посади, наявності престижної автівки та брендового костюма, гицель у суспільній оцінці ніколи не стане елітою, а матиме виключно ціну гицля.
Василь Ільницький, Ужгород
