Між стінами
30 вересня має завершитися перший етап будівництва проекту «Стіна» на кордоні з РФ. Як повідомляє «Урядовий портал» вже розпочато роботи з будівництва інженерних споруд, які будуть створені у 16 з 65 пунктів пропуску державного українсько-російського кордону.
На проект з резервного фонду Державного бюджету вже виділено 100 млн грн.
Те, як це буде виглядати, складно уявити звичайному українцю. Він тільки думає, що це зможе зупинити нескінченні потоки найманців, бандитів, зброї і кадрових військових.
А поки уряд і президент мимоволі вибудовують сартрівську стіну - між собою і людьми, які залишили Донбас або вимушені залишитися там.
Цьому сприяє декілька факторів. Передовсім, відсутність до цього часу будь-якого закону і нормативного акту, який регламентував би права вимушених переселенців, який би пояснив, чого вони можуть чекати і на що сподіватися, і чи варто сподіватися взагалі.
Друге - роз'яснення скандального закону про «особливий статус Донбасу» і створення «буферної зони», зумовленої Мінськими домовленостями. До цього часу залишається незрозумілою доля тих, хто опиниться в тих населених пунктах, які в цю зону потраплять. Що це буде означати для бюджетників? Чи потраплять до цієї зони ще працюючі підприємства і що в такому випадку буде з ними?
Третє - вибори. Про те, як вони проходитимуть там, у зоні АТО, і тут, для переселенців, досі ніхто не дав чіткої відповіді і роз'яснень. Чи будуть мажоритарники, які представляють Донбас, хто це буде?
Стосовно виборів є ще один момент. Партія регіонів, яка неначе фенікс виросла з попелу, організувавши «Опозиційний блок», вже проводить рекламну компанію на сході України. До слова, вона там з'явилася у вигляді «пайків» Королевської у Слов'янську ще до офіційного старту політичної компанії. Таким чином і шило, і мило залишилися теж. Все на своїх місцях.
Дуже важливе питання поставила маріупольська журналістка під час прес-конференції Порошенка, запитавши про те, що робити зі старою владою? На що Президент не дав чіткої відповіді.
Звичайно, за короткий час створити політичну альтернативу в регіоні, де довго була узурпована влада, абсолютно неможливо. Але, судячи з усього, немає навіть натяків на те, що процес зміни лідерів може відбутися в найближчому майбутньому. Хто піде по цих округах від колишніх опозиційних партій? Хто з відомих політиків може взяти на себе відповідальність за це?
Модно бути патріотом у Маріуполі, коли ти туди приїжджаєш на один день. Але бути патріотом у Маріуполі, коли ти щодня борешся з системою, забезпечуєш армію необхідним і намагаєшся ще не забути про податки, які потрібно платити, - щось інше.
Під час своєї прес-конференції Президент сказав, що не знає, коли приїде на Донбас - йому там нема з ким розмовляти.
Але в місті Авдіївці, яке сьогодні вкотре відбили українські військові від сепаратистів, досі немає світла, води і газу. Мешканці не дивляться ні російського телебачення, ні українського. Вони не знають, якою є стратегія Президента до 2020 року, коли там буде гуманітарна допомога і як їм жити з настанням зими.
За інформацією уряду, з Донбасу змушені були виїхати понад 330 тисяч людей. Але населення двох областей - близько шести мільйонів. Президент і уряд не можуть ігнорувати той факт, що в Донбасі досі залишаються люди, які чекають свого звільнення від терористів і хотіли б залишитися в Україні. Їх Кожний їхній день - це подвиг, праця і боротьба.
Наприклад, «Відповідальні громадяни» або «Молитовний намет», які кожен день надають гуманітарну, медичну та іншу допомогу жителям захоплених населених пунктів.
Щодня з'являються повідомлення про те, що хтось із активістів потрапив у полон або був репресований.
Незалежно від оголошеного перемир'я «розстрільні списки» терористів поповнюються українськими патріотами, небайдужими громадянами та просто іменами тих, хто з чимось не згоден.
Хто поговорить із їхніми родичами, хто їм скаже, що вчора Президент обмовився і сказав, що не вважає їх своїми громадянами? Бо, за його словами, всі патріоти виїхали.
Не всі, Петре Олексійовичу, не всі.
