Темна фортеця
Санкт-Петербург. Ермітажний театр. Міжнародний фестиваль «Академія православної музики». До мікрофону виходить драматург Людмила Разумовська, автор лібрето до опери «Повість про Петра і Февронію Муромських» — сухенька літня пані в дуже непримітній сукні.
— Господь створив Єву з ребра Адама. Але цікаві варіації: коли він прокидається від сну, Адам приголомшений тим, що вона — це він. Він говорить: «Це плоть від плоті моєї». Ви бачите, що спочатку в цьому таїнстві шлюбу, в цьому союзі чоловіка і жінки Господь здійснює нову свідомість, нову істоту — чоловіка і дружину. Коли ж народжуються діти, то ми можемо цей новий організм уподібнити до божественної трійці.
У залі багато іноземців, але переклад розсудливо не ведеться.
— І ось, якщо ми поглянемо на сучасний стан сім’ї, то на велику скорботу побачимо, що від цього божого задуму мало що залишається. Господь заповідав цнотливість — нам у сучасному світі проповідують розпусту з найбільш раннього віку. Господь говорить в особі церкви: «чадонародженням рятуватиметься жінка» — сучасний світ оголошує право жінки розпоряджатися, як вони говорять, своїм тілом. Але зачате дитя не є тіло жінки, це вже є жива душа, дана Богом і тому ось це звільнення від божественного задуму робить нас усіх, — (після деякого вагання — Д.Д.) ну, майже всіх — винними в гріху дітовбивства. Господь говорить: шануй батька і матір своїх. Але ми бачимо, які закони ухвалюються зараз у світі. У західних країнах закон про ювенальну юстицію не лише забиває клин, але й руйнує цей родинний організм, робить дітей і батьків ворогами. Господь говорить в особі апостола Павла: «Ні перелюбники, ні п’яниці, ні мужоложці не успадковують Царство Боже». Сучасний толерантний світ вітає всі форми співжиття. Те, що відбувається зараз, не просто порушення заповідей — люди завжди їх порушували, проте, ясно розрізняли добро і зло, світло й пітьму; зараз же створюється ситуація, коли не просто все змішалося, а на «біле» говориться «чорне» і навпаки. Коли гріх підноситься до доброчесності, нав’язується через засоби масової інформації, через закони, які приймаються багатьма країнами, — тим самим руйнуючи божественні встановлення, які вічні і не можуть бути зруйновані безкарно. Це не просто поворот на 180 градусів, це не просто відмова від цих заповідей — це богоборство.
Аудиторія терпляче слухає.
— Я ще хотіла сказати. Господь говорить в Євангелії: будьте досконалі, як досконалий батько наш небесний. Значить, досконалість можлива, ми знаємо з літератури, з історії, з чисельних прикладів, що таких родин була більшість, і саме міцною родиною трималася фортеця держави. Наші страстотерпці та мученики — родина святого царя Миколи — ось приклад для всіх, для всіх приклад. Тому, дорогі друзі, кожен думаймо про це і не піддаваймося тим руйнівним процесам, які йдуть зараз у світі.
Петро і Февронія в православній ієрархії святості вважаються заступниками родини.
Втім, єдине, що про них відоме — що жили вони в ХIII столітті.
У ХVI столітті за Івана Грозного письменник Єрмолай Прегрєшний написав повість про них, перетворивши пару середньовічних вельмож на святих. Іншими словами, вигадав ідеал родинного життя для царя (той якраз одружувався), який за час свого правління знищив стільки родин і стільки раз порушив усі мислимі й немислимі заповіді, що, мабуть, не снилося ніякій Разумовській. Але яка різниця? Міцною родиною тримається міцність держави. Міцність, підлота, кровожерливість.
Я ще хотів сказати.
На завісі Ермітажного театру намальовано величезного двоглавого орла з золотою лірою, притуленою до однієї з його лап. Орел явно не в настрої. Дзьоби широко відкриті, язики по-зміїному в’ються, одну з голів нахилено вперед, немов перед кидком. Недобрий, хижий птах. Таке чудовисько не може співати чи грати — лише нападати, лише рвати здобич своїми жахливими дзьобами і кігтями. Так от: ліра є, а лірника немає. Страшно навіть подумати, куди він подівся.
Я хочу пригостити цю країну коктейлем.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День», Санкт-Петербург — Київ
