Ципрас, Грач і плач 40 000 євреїв
Раніше літо було спекотним подеколи у фізичному сенсі, тепер — ще й у морально-психологічному. Інформаційні повідомлення шиплять салом на сковорідці і плавлять асфальт спокою. Чи те ще буде восени?
Головна світова новина — фінансова загибель Еллади в пучині кризи. За п’ять останніх років країна проїла 240 мільярдів чужих євро й не змогла виплатити за кредитами півтора мільярда своїх. Чому повідомлення з берегів Егейського моря не сколихнули наші урядово-економічні кола, невідомо? Адже ми такі близькі зі стародавнім народом за вмінням відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні, та за схильністю до лівизни у трудових відносинах. Ми навіть обскакали своїх православних братів. Час проїдання кредитів у передреформному заціпенінні у нас довший. Дуже хотілося б бачити розплющені об скло кабмінівських вікон обличчя наших реформаторів, які роздивляються деталі подій у Греції. Там же стільки корисного для майбутнього нашої країни!
Політична смерть лівої ідеології Ципраса збіглася з природною кончиною стовпа «русского мира» та наставника Путіна, який багато зробив для викорінювання спокою в Леванті. Скорботна дата лицарів плаща й кинджала Луб’янки збіглася з веселою для ЛГБТ людства. Ніколи ще з часів еллінів і монгольського ханства, сексуальних та інших революцій інтимні питання так не розділяли людство. Солдати Олександра Македонського кохалися у поході, воїн Чингісхана міг вилити почуття на вівцю, з цього ніхто не робив проблеми. А тут розійшлися на радість насильникам, що відчули слабке місце в оцінці їхніх схильностей. Виявляється, з протилежною статтю з примусу краще, ніж з однаковою з коханням? Ні, нам такий секс не потрібен.
Якщо вже заговорили про відчуття вдячності, прихильності й інші нез’ясовні спонуки, то доречно згадати про винагороди, які, як поцілунки, морально стимулюють героїв. Я про орден «Ярослава Мудрого» п’ятого ступеня. Тепер він прикрашає смокінг видатного гуманітарія нашого часу М.Охендовського. (Дивися статус ордена.) За розпорядженням Петра Олексійовича Порошенка відомий голова ЦВК став поряд з академіком Б.Патоном, письменником І.Драчем, поетом Б.Олійником та іншими видатними діячами нашої культури, літератури та політики, включаючи Леоніда Грача, який виявився зараз у захопленому Криму переможцем. Я це до того, що ордени в нас видаються не лише знаковим персонам у позитивному сенсі, а й у негативному. Вікопам’ятний Павло Лазаренко теж спить з Yaroslav the Great під подушкою. Отримував, як український просвітитель, а користується в статусі випущеного на свободу американця. Забаганки долі, панове!
Але якщо ми згадали Леоніда Грача, кавалера орденів різних країн з причини своїх комуністичних заслуг, то треба підкреслити ще одну. Нещодавно ожилий політичний динозавр заговорив голосом стародавнього пророка. Щоправда, не арамійською, а російсько-радянською мовою. Він сказав порталу «КриМедія», що 40 000 (сорок тисяч) євреїв, змучившись у Ізраїлі від туги за батьківщиною, попросили у Путіна політичного притулку в Криму. Погодьтеся, хохма ще та, щоб ось так її залишити без уваги. Уява проти волі малює Стіну плачу, де стільки народу, скільки не було у Моїсея в Єгипті, розсовує по тріщинах записочки на кшталт «любий дідусю, забери ти мене звідси». І не куди-небудь до Біробіджана, а прямо в ремейк Сектора Газа, тобто в Солхат, як називали Крим середньовічні євреї, спостерігаючи за корінними жителями півострова. Але якщо кримські татари, турки, цигани й караїми, а тепер українці, депортовані ідейними колегами Грача, Путіну заявок не подали, то вирішили зупинитися на інших народах. Підозрюю неспроста. Днями російський корабель з «гуманітаркою» в донецькому стилі, для Асада, ізраїльтяни швиденько видворили зі своїх вод, щоб не поширював заразу. От Грач вирішив убити двох зайців. Реабілітовувати свою поведінку в роки керівництва кримським обкомом, що займався й висилкою євреїв зокрема. І одночасно спаплюжити репутацію 40 000 ізраїльтян, нібито знайомих з такими ж, як Грач і Путін.
Звичайно, вийшовши з туману фантазій пристарілого комуніста, ми побачимо зовсім іншу картину світу. Відомий міжнародний журнал «The times of Israel» повідомляє: ізраїльські рабини відкрили офіс у східній Україні, щоб сприяти переміщенню осіб, які бажають покинути зруйновані війною й ненавистю міста. Але особливість кримнашівського світогляду полягає не в тому, щоб проектувати на сітківку очей навколишній світ. Там йде інший процес психофізіологічного зображення дійсності. Думки одного застилають погляди багатьох. Але цього літа добре помітно, як дає збої проекційний апарат старої системи. Напевно, засвітилася плівка з чудовими сюжетами. Греки, які обрали Ципраса, виходять на мітинги проти нього і за Євросоюз. Лесбіянки й гомосексуалісти визнані людьми, як у Стародавній Греції й Римі. Атеїст і розвідник Примаков відспіваний своїм колегою Кирилом у вузькому колі послідовників філософії минулого. Нагорода, що знайшла М.Охендовського, обернулася проти нього й Президента питанням про героїв нашого часу. Леонід Грач додав до противників комуністичної моралі набагато більше ніж 40 тисяч ізраїльтян. Отже, незважаючи на перегрів в атмосфері літа 2015-го, політичний клімат міняється на краще. І якщо вчиниться гроза, то несподіванки в громах і блискавках не буде. Нехай проллються дощі, омиється природа й освіжиться атмосфера, вважають люди, втомлені від повчань кривавого ХХ століття. У новому хочеться жити інакше.
