Тварини і тварюки
«Кіт урятував цуценят». Розповідь про це, коротша чи детальніша, досі, мабуть, гуляє соціальними мережами. Мовляв, під Анапою (Кубанський край РФ) місцеві жителі знайшли в підліску шістьох безпритульних цуценят, яких доглядав і годував так само безпритульний кіт. Чи то викинув хтось із дому цих цуценят, чи то загинула їхня матір, але ті, хто їх знайшов, розповідають, що собачу малечу, яка кублилася в купі ганчір’я, годував мишами кіт, і він же зігрівав їх уночі. Власне, цей кіт і привів людей до цуценят –рятуйте, люди добрі!
І люди порятували. Спершу зробили для них халабуду в підліску та приносили їжу і воду, а потім узагалі забрали на подвір’я однієї місцевої жительки, де собачатам побудували будку. Першим туди зайшов, звісно, кіт, а цуцики вже за ним. І спали вони там дружно, аж поки не виросли собачата надто великі, більшими, за кота, і тоді хазяї забрали вусатого й хвостатого додому. Потім цуценят роздали – знайшлися охочі взяти собачат із такою романтичною історією (загалом тварини-знайди пам’ятають, що їх порятували, і дуже вдячні людям). І, нарешті, після всього цього знайшов нових господарів і кіт, що його тепер звуть Маркізом. Звичайнісінький, не породистий, безпритульний, чорно-білий, але, як бачимо, вельми кмітливий і самовіддано добрий до собачої малечі…
До чого все це я пишу? А до того, по-перше, що в Києві, схоже, – так само за повідомленнями соцмереж – знову заворушилися доґхантери. На якийсь час вони були стишилися, не проповідували вже так нахабно та відверто свою філософію вбивства безпритульних тварин як «порятунку» їх від нещасливого, голодного та холодного життя – причому нерідко підписуючись справжніми іменами та прізвищами! Хоча і під час цього відносного затишшя були випадки нападів на притулки для бездомних тварин – нападів украй жорстоких, але анонімних. Адже нинішня влада – за всіх своїх недоліків – все ж прагне показати свою європейськість, а тому кілька зразково-показових судових процесів над доґхантерами вона влаштувати може, й останні добре це розуміють. Та й серед фронтовиків, які перебувають чи то на відпочинку, чи то на лікуванні, вистачає любителів тварин – навіть під ворожим вогнем вони плекали цуценят чи кошенят, на відміну від проросійських терористів, які не раз використовували чотирилапих для підриву мін-розтяжок чи для інших подібних потреб. А потрапити до рук фронтовиків «на перевиховання» доґхантери, наскільки відомо з тих самих соцмереж, бояться ще більше, ніж сісти за ґрати за вироком суду…
У Росії, втім, доґхантерів більше, ніж в Україні. Та й собак на вулиці викидають, схоже, теж більше. Пошукайте в Інтернеті – легко знайдете страхітливі історії, які не хочу тут переповідати, – скажімо, про те, як доґхантери навчають дітей убивати тварин на вулиці чи про те, як спільно діють доґхантери та комунальні служби, винищуючи все живе і не розбираючись, де чиясь собака чи кіт, а де безпритульні чотирилапі. Що ж, цуценятам з Анапи дуже й дуже пощастило, що їх знайшов худий безпритульний кіт, а не вгодований «ідейний» доґхантер…
А тепер буде «по-друге». Демагогічні вправи ідеологів нищення безпритульних тварин обов’язково містять риторичне запитання: «Хіба слід витрачати сили та гроші на порятунок безпритульних тварин, коли вулицями ходять безхатченки-люди?» Що ж, це справді так. Але чи можливий сьогодні такий однобічний гуманізм? Світ змінився, а ми якось не помічаємо його нових прикмет: нерідко собаки вигодовують кошенят, олені приходять на чиїсь подвір’я, дикі качки не відлітають у вирій, а коти рятують від лих своїх господарів… Чи можливий сьогодні справжній гуманізм без турботи про своїх ближніх в особі безпритульних тварин? Не думаю. Тим більше, що такий гуманізм іноді набуває парадоксальних форм: недавно бачив я на вулиці двох очевидних безхатченків, з якими йшли двоє псів – один пес молодий, а один зовсім старий. Видно, що ці четверо жили та виживали разом…
І, нарешті, зовсім коротке «по-третє». Зайвим доказом того, що українська мова справді розвинена й багата на нюанси, є наявність однокореневих слів, які позначають зовсім різні явища. Той кіт, який рятував безпритульних цуценят – це тварина, а доґхантер, який би з задоволенням (та ще й по-садистському) таких цуценят знищив, - то тварюка. Два схожих слова, але яка принципова різниця…
Сергій Грабовський, щасливий хазяїн трьох порятованих безпритульних котів
