Як уявний песик із булкою Папу Римського переміг
Доки провідні українські ЗМІ та громадськість уважно слідкували за епохальною зустріччю Папи Римського Франциска та Патріарха РПЦ Кирила та потім ще кілька днів намагалися осягнути підсумки цього історичного рандеву, в Українському Католицькому Університеті були цілком зайняті справами не з таких високих сфер життя. Майбутні журналісти-магістри з УКУ проводили психологічний експеримент над журналістами та користувачами «Фейсбуку». Силами майбутніх працівників газет, радіо та телебачення було створено фейкове повідомлення щодо зйомок української версії серіалу про милого поліцейського песика, Комісара Рекса. Потім студенти уважно слідкували, які ЗМІ купляться на цю «розводку», все зафіксували та з відчуттям виконаного обов’язку дійшли висновку, що редакторів українських медіа обманювати простіше простого.
Минуло вже кілька днів з моменту зустрічі на Острові Свободи, було зламано десятки невидимих списів на «Фейсбуці» на сторінках медіа щодо фейкового Рекса, але доля католицтва в Україні так і не виявилася цікавою для студентів та викладачів журналістського відділення УКУ.
Чому переговори Папи та голови РПЦ їм не цікаві? Я розумію, «освіта у Школі журналістики УКУ не передбачає жодних обмежень за конфесійною чи світоглядною ознаками». Але ж мова не тільки і не стільки про релігійне значення домовленостей. Підписана Бенедиктом та Кирилом декларація – це геополітична «дорожня карта» для багатьох країн світу. І хто, як не журналісти з католицького учбового закладу, мали б найбільш професійно та аргументовано роз’яснити людям значення цього документа та цієї події для України й українців. Але ж ні. Студентам та викладачам Магістерської програми з журналістики УКУ зовсім не цікаві такі високі матерії. Байдуже, що Український Католицький Університет є спадкоємцем Греко-Католицької Богословської Академії, яку заснував у Львові Митрополит Андрей (Шептицький), та Українського Католицького Університету, який заснував у Римі Патріарх Йосиф Сліпий. Нехай тільки у головного редактора газети «День» виникає запитання: «Цікаво, що б сказав Йосиф Сліпий про зустріч Папи з Кирилом (Гундяєвим)?».
Чого мають навчитися магістри з журналістики УКУ? Ігноруванню дійсно важливих подій? Наданню переваги мімімішним котикам, точніше песикам — любителям булок з ковбасою - перед складними питаннями геополітики?
Самі ініціатори експерименту доказують, що вирішили продемонструвати легкість поширення фейків. Інакше кажучи, показати, як легко та просто обдурити людину (редактора, журналіста, читача та глядача, юзера соціальних мереж…). І це їм дійсно вдалося. Але це знає будь-який шахрай… та будь-який спеціаліст з психології.
Насправді студенти УКУ провели класичний «обманний експеримент» з арсеналу соціальних психологів.
Викладачі вишу мали б знати, що подібні експерименти над людьми, що нічого не підозрюють, в цивілізованих країнах в обов’язковому порядку мають погоджуватися керівництвом закладу або хоча б комітетом з етики. Більше того, будь-який аспект експериментальної процедури, який може викликати стрес або лише засмутити учасників, в обов’язковому порядку змінюють або взагалі видаляють. Але якщо слідувати стандартам цивілізованого світу, буде неможливо влаштовувати такі провокації...
Загалом експеримент УКУ залишає гнітюче враження загального занепаду рівня сучасної української журналістської освіти. Отже, треба готуватися до зростання кількості таблоїдів, провінційного глянцю та теленовин «про пандочок». І коли, наприклад, той же Папа Римський, президент США або прем’єр Великобританії приїде в Україну з офіційним візитом, ми зможемо дізнатися з українських ЗМІ лише про те, що цей діяч з’їв на сніданок з української кухні та якої марки у нього взуття. А може, нам знову запропонують фейк про якійсь спільні проекти. А що? Обманювати – це так просто і цікаво.
