Звичайні українці – супергерої
Україна, як і кожна інша держава світу, ще кілька років тому мала своїх сучасних національних героїв: спортсменів, акторів, науковців та політиків. Не історичних, як Тарас Шевченко, Григорій Сковорода чи Михайло Грушевський, а тих, які живуть тут і сьогодні. Героїв, яких ставлять у приклад, наслідують, обожнюють і величають. Це Андрій Шевченко, брати Клички, Леонід Каденюк та багато інших.
Втім, останнім часом ситуація кардинально змінилася. Багато з тих, кого вважали героями (співаки, спортсмени, навіть олігархи) в один момент просто зникли. Когось забрала смерть, як от Кузьму Скрябіна чи Богдана Ступку, а хтось у вирі останніх подій заблукав сам, наприклад, Ані Лорак чи Таїсія Повалій. Багатьох залучали до політичних проектів як «носіїв» рейтингів та народної довіри. Але в політиці майже ніхто із них так і не відбувся. Яскравий приклад – футболіст Андрій Шевченко, Олег Блохін та Яна Клочкова. Приємним виключенням стали постаті, які, попори всі спокуси, не пов’язали своє життя і творчість з політикою: Ліна Костенко та Святослав Вакарчук.
Хтось списує дефіцит героїв на негативні тренди, які відбуваються в країні. Але сьогоднішня Україна демонструє інше: наша патріархальна свідомість, сформована в «совковому союзі», дала збій – і ми перероджуємося. Українці уже не чекають одного ідеального лідера, в якого повірить тотальна більшість. Українці вже не вірять у героїв типу «Гагаріна» чи «Стаханова». Вони чи не вперше в історії почали вірити в себе!
Останні політичні події дали країні нових героїв. Їх багато. Вони – звичайні громадяни: столяри, офісні працівники, медсестри та освітяни, активні учасники революції, війни та волонтерського руху. Україна вкотре доводить, що героїв не назначають, їх обирає життя та історичні події.
Нещодавно в одному закритому соціологічному дослідженні, окрім традиційних замірів, провели аналіз на тему: яких героїв сьогодні чекає суспільство. Зазвичай, такі заміри (їх називають рейтинги довіри) проводять з однією прагматичною метою: побачити запит на нових політиків, за яких люди голосуватимуть на парламентських та місцевих виборах. З’ясувалося, що героїв старого типу (космонавтів, спортсменів, співаків та олігархів) країна вже не хоче. Комбати теж відходять втрачають популярність разом із згасанням гострих військових дій. А на перше місце виходять – волонтери, які за будь-яких умов допомагають фронту...
Ось так, на ментальному рівні, змінюються народ та країна. Крок за кроком ми перемагаємо як на зовнішньому, так і на внутрішньому «фронті». І кінцева перемога буде за нами – звичайними, невідомими, але відповідальними і патріотичними українцями.
Микола Давидюк, політолог, директор аналітичного центру «ПОЛІТИКА»
