Американський історик написав про Голокост у Рівному
У Рівному презентували книгу американського науковця про трагедію в Сосонках, яка стала тутешнім «Бабиним Яром». Джеффрі Бердз – професор історії Північно-Східного університету в Бостоні. Він ніколи не був у Рівному, але спілкувався з тими поодинокими людьми, що тут мешкали, яким пощастило пережити Голокост, врятуватися під час геноциду і виїхати з країни. Він написав книгу «Голокост у Рівному: масове вбивство в Сосонках, листопад 1941р.». Її український переклад видала громадська організація «Центр студій політики пам’яті та публічної історії «Мнемоніка». На сьогодні це єдина книга про Голокост у Рівному і в цьому її особливість.
Цьогоріч минає 76 років відтоді, як на околиці Рівного, в урочищі Сосонки, нацисти вбили більше 17 тисяч євреїв. Упродовж 7-8-9 листопада 1941 року було знищено половину всього населення міста. А всіх євреїв, які пережили ті страшні дні, відправили в гетто. Майже через рік поневірянь у нелюдських умовах на них очікувала така ж доля. Всіх бранців розстріляли поблизу Костополя.
«Документальні фільми, книги на цю тему – ті своєрідні інструменти, які допомагають формувати колективну пам’ять , сторінки якої вже зникли з історії Рівного і потребують повернення, - коментує голова громадської організації «Центр студій політики пам’яті та публічної історії «Мнемоніка» Максим Гон. – Книга Джеффрі Бердза стала першою спробою аналізу Голокосту в Рівному».
У книзі вперше опубліковано одну з двох фотографій розстрілу євреїв у Сосонках в 41 році. Автор розповідає і про долю тих, хто вижив.
«Ця книга є в Бібліотеці Конгресу США, у Британській бібліотеці, - розповідає один із авторів перекладу книги українською мовою Дмитро Аладько. – Під час моєї роботи виникали деякі труднощі. Це стосувалося, зокрема, перекладу власних назв, вулиць, імен. Але дуже складно було і психологічно. Адже це опис масового вбивства. Це спогади очевидців, які поранені перечікували, коли можна вийти. Вони бачили, як вбивають матерів і маленьких дітей, як попідруки ведуть літніх людей, які до останнього вірили, що їх збираються переселяти. Насправді ж на усіх них чекала загибель… Це справді важко».
Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне
