До Вінницького обласного реєстру об’єктів нематеріальної культурної спадщини внесли воскові вінки
Технологія виготовлення вінницьких воскових вінків відтепер детально описана і занесена до Вінницького обласного переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини. Підготувала облікову картку нового об’єкта громадська організація «Етномайстерня Коло», членкині якої кілька років поспіль досліджують і вивчають головні жіночі убори. За їхніми словами, восковий вінок з’являється на Вінниччині в кінці ХІХ − на початку ХХ ст. і побутує до кінця 80-х років ХХ ст. Зараз окремі зразки ще можна знайти у селах області, але майстринь, які вміють виготовляти воскові вінки, одиниці. Щоб зберегти їхні секрети для прийдешніх поколінь, технологію вирішили відтворити і задокументувати.
«Зазвичай, в селі були одна-дві жінки, які робили віночки на замовлення чи на продаж, але траплялися села, де їх взагалі не було. Тоді доводилося купувати на базар, ходити в інше село або їздили до міста, – йдеться у дописі «Етномайстерні Коло». – Виготовляли вінки з різних матеріалів: віск, парафін, стеарин, лой, тобто сам термін «восковий» – узагальнений. За кольоровою гамою вінки були кольоровими і однотонними (від жовто-коричневого, залежно від природнього кольору воску, стеарину, лою) до білого (парафін). Часто ці матеріали змішувалися у пропорціях, на смак і стиль майстрині. Також вінки могли відрізнятися за формою, зовнішнім виглядом, розміром, але технологія виготовлення у всіх майстринь на Вінниччині була подібна».
Як писав «День» у матеріалі «Просили мама і тато…» нещодавно у Вінницькому педагогічному університету імені Михайла Коцюбинського відкрилася виставка весільних воскових вінків. Її організувала співробітниця Центру історії Вінниці, магістранка історичного факультету Марія Куряча. Вона вже кілька років відтворює весільні воскові вінки, які, як виявилося, поєднують нас із старою Європою і є свідченням того, що українки переймали загальноєвропейські модні тренди. Експозиція триватиме до Великодня.
Олеся ШУТКЕВИЧ, Вінниччина
