Естонські, шведські та фінські фахівці завершили попереднє дослідження затонулого порома Estonia

Естонський центр розслідувань у сфері безпеки, Шведський департамент розслідувань катастроф та Фінський департамент розслідувань у сфері безпеки провели під керівництвом естонських фахівців попереднє дослідження остову затонулого у 1994 році порома Estonia та морського дна навколо нього.
Про це повідомляє агентство "Інтерфакс-Україна".
"Ми змогли провести більшість запланованих досліджень, тепер розпочинається детальний аналіз зібраних даних, на підставі якого стане зрозумілий подальший перебіг розслідування. Зокрема, наступні кроки - оцифровування креслень і створення 3D-моделі корабля, проведення феромагнітного дослідження та встановлення вимірювача швидкості течії поруч із затонулим судном", - повідомив газеті Postimees у вівторок керівник естонського Центру розслідувань у сфері безпеки Рене Арікас (Rene Arikas).
Початкові дані свідчать, що носова частина та корма затонулого корабля розташовані в м'якій глині, а центральна частина корабля лежить на твердішій морені.
За словами Арікаса, всі дні дослідження ускладнював невідомий сигнал, походження якого досі не встановили. Незважаючи на всі перешкоди, за допомогою 3D-сканера та підводного робота вдалося встановити, що на правому борту корабля є проникаюче пошкодження, яке було показано у норвезькому фільмі 2020 року. Його розмір становить 4 на 22 метри, але точний масштаб визначити неможливо, оскільки деформація частково йде під судно. Пошкоджена і зовнішня обшивка, і внутрішні конструкції.
Після дослідження морського дна з'ясувалося, що судно здебільшого спирається на м'який шар глини, але в безпосередній близькості від нього є гранітне оголення. Необхідні додаткові дослідження, щоб встановити, чи могло воно стати причиною виникнення пошкоджень у корпусі порома.
Крім того, фахівці встановили, що петлі носової апарелі зламані, сама вона повністю відірвана, доступ до автомобільної палуби відкритий. Що спровокувало відділення носової апарелі, з'ясовуватиметься під час ґрунтовного аналізу.
У корпусі також були виявлені деформації й тріщини. Так, пошкодження корми можуть вказувати на те, що при затопленні кормова частина судна першою торкнулася морського дна.
Очікується, що детальне вивчення зібраних матеріалів займе приблизно півтора року.
Нові дослідження проводяться у зв'язку з появою додаткових даних про загибель порома в показаному наприкінці вересня 2020 року документальному п'ятисерійному фільмі "Estonia - знахідка, яка змінить усе", оприлюдненому на стримінговій платформі Discovery. У ньому, зокрема, йдеться про виявлення в корпусі судна пошкодження розміром 4 на 1,2 метра, про яке у раніше проведених розслідуваннях не згадувалося.
Пором Estonia затонув у ніч на 28 вересня 1994 року в дорозі з Таллінну до Стокгольму. На його борту перебували 989 членів екіпажу і пасажирів. Було врятовано лише 138 осіб, одна людина пізніше померла в лікарні. Загинули і зникли безвісти 852 людини, виявлено тіла лише 94 загиблих. Катастрофа є корабельною аварією з найбільшою кількістю жертв у Балтійському морі в мирний час. Естонсько-шведсько-фінська міжурядова комісія дійшла висновку, що причиною катастрофи став запірний пристрій носового візору, який відвалився в умовах сильного шторму.
Однак виявлення пробоїни підтверджує версію про те, що до загибелі Estonia призвів не лише запірний пристрій, який вийшов з ладу та відвалився, а й діра в корпусі, яка прискорила катастрофу. Раніше влада країн, які брали участь у розслідуванні катастрофи, спростовувала ці твердження, повідомила шведська газета Aftonbladet.
Загибель порома викликала багато запитань і породила різні версії вже у перші дні після аварії судна. З'явилися припущення про зіткнення з підводним човном, про перевезення російської зброї на його борту, вибух на борту судна, спробу втопити вантажівку, яка нібито перебувала на борту, з секретним вантажем, який дістався від російських збройних сил, що залишили Естонію. У багатьох викликав подив поспішно підписаний договір між Естонією, Фінляндією та Швецією про могильний спокій загиблих, що забороняє будь-які занурення та дослідження в районі загибелі порома, а також про поховання останків судна піском або бетоном, що не було виконано.
Останнім часом родичі загиблих неодноразово порушували в урядових та судових інстанціях питання про необхідність додаткового розслідування причин загибелі порома та необхідність нових занурень до останків судна. Але всі їхні вимоги відхилялися з посиланнями на закон про спокій загиблих.
Однак після показу документального фільму уряд Естонії ухвалив рішення розпочати розслідування раніше не задокументованих фактів і запропонував взяти у ньому участь Швеції та Фінляндії.