Гарячі теми:

У Вінниці відкрили меморіальну дошку Тарасу Сичу, загиблому під Дебальцеве

31 березня, 11:40

На честь бійця 25-го батальйону «Київська Русь» Тараса Сича на фасаді вінницької школи № 11, де він свого часу навчався, встановили пам’ятний знак. Відкривали меморіальну дошку в день народження загиблого героя. 30 березня 2016 року йому мало б виповнитися 50 років. Почесне право першими покласти квіти до дошки надали доньці загиблого героя Асії та його сестрі Марині. Гроші на встановлення знаку збирали небайдужі вінничани.

Після школи Тарас Сич втупив до Вінницького технічного університету, успішно закінчив його, але з фахом не працював. Любив читати, тому подався у бібліотекарі. Захоплювався етнографією, краєзнавством, багато подорожував Україною. Був затятим пацифістом, який ніколи б не насмілиться взяти до рук зброю. Та Майдан, під час якого він втратив двох своїх друзів, змінив його погляди на життя. Покликала на схід і війна за Україну. Понад півроку Тарас служив кухарем в роті вогневої підтримки 25-го батальйону «Київська Русь», а 13 лютого внаслідок мінометного обстрілу загинув.

«Ми разом пройшли навчання у Десні, потім вирушили на Схід, – пригадує бойовий побратим Тараса, вінничанин Віктор Незенев. – Під Дебальцеве потрапили у котел. Ми стояли на хресті (якщо хтось знає цю територію), а він з хлопцями на комуні. Між нами було не більше кілометру, але останні дні нам було не до зустрічей. Ворог жорстоко обстрілював наші позиції. Із бліндажів не виходили кілька днів, сиділи на сухпайках. Хлопці кажуть, що Тарас не витримав і коли трішки стихло, вирішив приготувати гарячого – суп і кашу. Страва майже доварилися. Аж раптом знову розпочався мінометний обстріл, осколок влучив Тарасу голову. Смерть наступила раптово».

Вшанувати пам’ять загиблого героя прийшли його бойові побратими, рідні та близькі і просто небайдужі вінничани. У серці кожного з них Тарас Сич залишиться світлим спогадом і прикладом як треба любити Україну.