В Україні збирають історії знищення вільного селянства до 90-ї річниці "розкуркулення"
30 січня 1930 року вийшла постанова Політбюро ЦК ВКП(б) СРСР «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств…». Цей документ запустив на повну процес репресій проти селян, який більшовики назвали «розкуркуленням».
До 90-ї річниці початку тотального винищення в СРСР приватних селянських господарств Радіо Свобода розпочинає спільно із Національним музеєм Голодомору-геноциду спеціальний проєкт – «Розкуркулення: як сталінський режим знищив українське вільне селянство». Кожен охочий може розказати історії розкуркулення свого роду і їх опублікують.
Термін «розкуркулення» займав важливе місце у радянській ідеологічній системі: слово «куркуль» використовувалося як лайливе, у переліку книг для обов’язкового читання школярів були казки і повісті про жорстоких «глитаїв», які «експлуатували бідняків», а за деякими із них, як от історія про піонера Павлика Морозова, «який виступив проти куркульства в особі свого батька і героїчно загинув», ставили спектаклі і знімали художні фільми.
За цією пропагандистською «завісою» радянська влада надійно сховала правду про свою війну із селянством – дрібними приватними сільгоспвиробниками, які не піддалися на маніпулятивні гасла більшовиків…
Відповідно до цієї постанови Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, місцевим партійним органам влади наказали поділити усіх, хто підлягав розкуркуленню на три категорії:
- на тих, кого треба ізолювати у концтаборах або розстріляти;
- на тих, кого треба вислати у «віддалені місцевості» СРСР;
- на тих, кого треба переселити на землі за межами колгоспів.
Повністю текст цієї постанови, як зазначає електронний ресурс Інституту історії НАНУ «Енциклопедія історії України», історики побачили тільки у 2000 році, коли у збірнику архівних документів «Трагедия советской деревни» надрукували копію, передану Архівом президента Росії – Російському державному архіву соціально-політичної історії.
Постанова Політбюро ВКП(б) наказувала:
- безоплатно забрати землю і майно у селян, які не захотіли вступити у колгоспи;
- 60 тисяч куркулів заслати до концтаборів;
- 150 (без членів родин) тисяч осіб депортувати;
- в табори з України відправити 15 тисяч «єдиноличников»;
- депортувати з України до 35-ти тисяч куркулів;
- майно репресованих підлягало конфіскації;
- виселятися із домівок мали і усі члени родин репресованих.
Якщо ж хтось із «куркулів та підкуркульників» захоче залишитися на місці і попроситься у колгосп, то Політбюро КПРС наказувало за ними вести особливий нагляд, а для проживання їм надати «засоби виробництва в мінімально необхідних для ведення господарства розмірах».
Професор Станіслав Кульчицький у своїй статті про розкуркулення, опублікованій у електронній «Енциклопедія історії України», повідомляє, що операція «із ліквідації куркульства як класу» в Україні (тогочасній УСРР) здійснювалася чекістами у 29-ти адміністративних округах у період із 18 лютого до 10 березня 1930 року.
