Як зняти газовий зашморг

У суботу, відзначаючи День Росії, посол цієї країни в Києві Михайло Зурабов пояснював: «Якби була ситуація, за якої один говорив, а другий не чув, ось тоді можна було б говорити про серйозний виклик, зокрема й характеру наших сьогоднішніх відносин. Оскільки цей діалог є, він ведеться й поглиблюється на професійному рівні, я переконаний у тому, що рішення знайдене буде». Ну що ж, як то кажуть, такі слова та Богові у вуха. Питання лише в тому, чи були вони до кінця щирими. А в цьому, на жаль, є підстава сумніватися. Адже тут-таки шанований посол-інтелектуал заговорив про модернізацію української газотранспортної системи й цілком у дусі глави російського уряду Володимира Путіна, який заявив про те, що Росія прагне позбавитися країн-транзитерів, спробував завдати Україні ще одного удару нижче пояса. «Якщо обсягів прокачування немає, — говорив він, — отже, практично неможливо відповісти на питання, якої глибини ця модернізація має бути, й залучити кошти інвесторів». Іншими словами, Зурабов натякав на те, що Росія за допомогою своїх обхідних «потоків», Північного й Південного, легко може залишити українську трубу без газу, зробити її порожньою, іржавою й нецікавою для інвестицій...

Про які добрі, а тим паче братні відносини й про який поглиблений діалог тут можна говорити? Ситуація швидше нагадує біблійну історію про Каїна та Авеля...

Дивно, що керівник нашого уряду Микола Азаров фантазує в один голос з російським послом і намагається запевнити країну в тому, що все гаразд. «Головний результат переговорів позитивний. Прем’єр-міністр Росії погодився з тим, що формула дає для України ціни на газ набагато вищі, ніж у наших сусідів», — сказав раптом Азаров у п’ятницю в ефірі одного з телеканалів, хоча ніхто в Україні минулого тижня не чув від Путіна подібних висловлювань. (Телевізор інформував з точністю до навпаки). «Тому ми домовилися не відкладати справу на довгий термін, а найближчим часом прояснити ситуацію, пов’язану ось з таким різночитанням», — додав Азаров, дезавуюючи самого себе.

Причому цей спалах оптимізму виглядає дещо дивно на тлі іншої заяви прем’єра, що пролунала того ж таки дня й у тому ж місці. «Я заявив найголовніше, що Україна цього контракту не матиме вічно. Настане момент, коли ми його розірвемо. І тому краще рано чи пізно домовитися про нормальну складову нового контракту, — сказав Азаров. От тільки незрозуміло: як «головний («позитивний») результат» узгоджується з іншою «найголовнішою» заявою. Як виглядає, це, швидше, спроба ще раз увійти в клінч після суддівського свистка...

Українські експерти вважають, що в неї немає великих перспектив. Тим часом, з дуже конструктивною ініціативою виступила цими днями партія «Наша Україна». Вона пропонує залучити Європейський Союз до українсько-російських газових переговорів (експерт Французького інституту зовнішніх відносин Домінік Фін вважає: «Ймовірно, слід чекати нового компромісу (на українсько-російських переговорах. — Авт.), оскільки газові ціни для українців наразі дійсно дуже завищені порівняно з іншими...»). «Наша Україна» при цьому зазначає, що російська влада веде газові переговори з Україною «з позиції переваги, диктату та економічного шантажу й фактично веде економічну війну проти України, а це абсолютно суперечить як міжнародному праву, так і дружнім відносинам між двома країнами, про які полюбляють говорити російські політики». «Нав’язливі ультиматуми російської сторони стосовно перегляду ціни на газ лише в разі вступу України до Митного союзу або злиття НАК «Нафтогаз України» й ВАТ «Газпром», — сказано в заяві, — є абсолютно неприйнятними, оскільки загрожують втратою стратегічних економічних перспектив, державного суверенітету й суперечать євроінтеграційному курсу нашої країни». «Наша Україна» вважає, що єдиний спосіб розірвати російський газовий зашморг — це курс на скорочення залежності України від російських енергоносіїв, скорочення споживання природного газу та впровадження енергозберігаючих технологій.

Але чому цей курс, про який не говорив лише ледачий, як і раніше, не набрав обертів? Минулої п’ятниці на це запитання журналістам дали цілком зрозумілу відповідь завідувач відділу теплофізичних проблем біоенергетики Інституту технічної теплофізики НАН України Георгій Гелетуха й голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков. Вони впевнені, що поновлювані та нетрадиційні енергоджерела зможуть пробити собі шлях у нашій країні лише після того, як уряд припинить дотувати з бюджету вартість газу для населення й теплокомуненерго. У цьому випадку альтернативні енергоносії стануть рентабельними й набудуть максимального поширення в країні, зменшать її залежність від Росії.

Погано лише те, що ми повертаємося до розмови про поновлювані й альтернативні джерела енергії найчастіше саме після того, як уряд проводить невдалі газові переговори з Росією. Хоча набагато розумніше було б завести зовсім іншу традицію. Не лише після, а й напередодні таких переговорів слід було б не просто говорити на ці теми, а й вводити в дію відповідні об’єкти.