Розвиваємо «слух»

Ідея Богдана Гаврилишина проста: створити мережу мереж молодіжних громадських організацій. В рамках цієї мережі мають об’єднатися зусилля третього сектора на розбудову громадянського суспільства, а на цих зусиллях — поступово викристалізуватися критична маса найкращих молодих людей, яких у перспективі можна буде назвати українською елітою.

У середу на шляху до мережі мереж було зроблено перший крок. Благодійний Фонд Богдана Гаврилишина провів зустріч лідерів сімнадцяти молодіжних громадських організацій з тим, щоб визначити основні напрями великого форуму, запланованого на вересень цього року. Основні пріоритети було накреслено. Форум відбудеться. Проте і організатори, і запрошені до форуму готуються з двоякими враженнями. Справа в тому, що попри спільне розуміння, що об’єднання зусиль необхідне, за круглим столом, де сиділи представники ГО, відчувалась атмосфера конкуренції.

«Коли громадські організації збирає потенційний грантодавець, навряд чи може йтися про конструктив і об’єднання», — по секрету поділився своїми думками з «Днем» один із учасників зустрічі.

Понад десяток років тому західні фонди з небаченими на той час в Україні благодійними грошима підсадили громадські організації на «грантову голку». Очевидно, не варто говорити про весь третій сектор, але для дуже багатьох його представників громадська діяльність перетворилася на банальне заробляння грошей. Проект для галочки, відпрацьована схема подання заявки на грант та звітування про використання коштів і мінімум користі для суспільства — так і кочують представники ГО від фонду до фонду, проголошуючи правильні гасла так часто, що самі починають у них вірити.

І дуже мало хто, навіть зі справді щирих громадських активістів, бачить увесь процес з гучною назвою ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО. «Я знаю свій сектор. Я бачу проблему у своєму секторі і знаю, як її вирішити. Який мені сенс поверхнево говорити про проблеми пластунів, якщо я навіть не знаю, які виклики сьогодні стоять перед ними?» — щиро зізнається Зоя Стемковська, віце-президент Європейської асоціації студентів права «Elsa Ukraine». На щастя, з’являються інформаційні майданчики для громадських організацій, як, наприклад, Ресурсний центр «Гурт», проте їх занадто мало, щоб охопити всю роботу великої кількості ГО з дуже невеликим ККД.

Є ще одна проблема, з якою свого часу зустрівся й Острозький клуб вільного інтелектуального спілкування молоді. Через масу обставин — культурних, соціальних, історичних — українці великою мірою втратили здатність слухати і чути одне одного, а особливо — чути розумних. Тим більше це очевидно, коли на кількох квадратних метрах зустрічається велика кількість «лідерів». Тому домашнє завдання для молоді, яку зібрав Богдан Гаврилишин, — розвивати слух.

— Богдане Дмитровичу, насправді ви поставили перед собою дуже складну задачу. Об’єднати лідерів в Україні завжди було непросто...

— Я вже це відчув.

— Що це: ще несформована українська традиція чути одне одного чи низька якість лідерів?

— Ви знаєте, це, напевно, залишки отаманщини. На отамана завжди було багато кандидатів. А потім ще додалася радянська спадщина, і вона впливає навіть на цих молодих людей. Довгий час усе за всіх робила та вирішувала партія. Тому зараз якщо хтось створив організацію, став її головою, то вже почувається найкращим і боїться конкуренції. Я кілька разів акцентував: я не говорю про лідерів, я говорю про еліту — про тих, хто здатен на себе взяти більше відповідальності. Лідери виникають, вони мають ясну думку, візію, певну харизму. Але чи можуть вони бути справжньою елітою?

Так, моя мрія — мережа мереж молодіжних об’єднань. Але не задля того, щоб витворити щось нове. Нехай роблять те, що вони вже роблять, спеціалізуються кожен у своїй галузі. Але цей майданчик буде створено для того, щоб вони могли доповнювати одну діяльність іншою. Вони думають: «Ми займаємося такою собі справою, нас усього двадцятеро людей, і це мало кому цікаво». Ні! Те, що ви робите, дуже цікаво. Але давайте подумаємо, як ми це можемо включити в ширший процес, як створити з таких складових щось важливе. Таким чином формуватиметься критична маса майбутньої еліти. Не більшість, а критична маса — яка матиме критичний ефект на суспільні процеси. Вона повинна стати моральною більшістю.

— Середовище, в якому формується майбутня еліта, дуже несприятливе. Як обмежити його вплив?

— Еліта часто формується в надзвичайно складних обставинах. Наприклад, у Галичині за австрійського періоду дуже важко було сформувати культурну еліту. А за Польщі українці не могли розвинути власний театр. Навіть «Пласт» був заборонений, але неофіційно він існував, завдяки Шептицькому, була можливість проводити табори і таке інше. Я особисто пережив важкі часи: польська окупація, до якої я дуже негативно ставлюся, потім німецька, потім радянська. Але це були такі обставини несправедливості, жорстокості, які мали зворотний ефект. Це виховує політичні погляди. Просто потрібно більше ваги надавати тому, що ви робите, а не тому, хто і як вам заважає. І терплячість. Іншої форми протистояння я не бачу.

КОМЕНТАРІ

Іван ОМЕЛЯН, координатор Школи громадської активності, тренер Центру політичних студій та аналітики:

— Я бачу певний дисонанс у поглядах представників ГО. Багато хто ще не розуміє, що наша спільна справа — розвиток громадянського суспільства, і вона буде успішна тоді, коли ми матимемо спільне бачення. Поки що кожен формує власне бачення і думає, що воно ідеальне. Ми не координуємо роботу, ми не маємо спільної мети. Сподіваюся, що авторитет Богдана Дмитровича допоможе нам сформувати спільну візію. На жаль, ми далеко не еліта, і треба це зрозуміти. Наше покоління (тих людей, які виросли вже в незалежній Україні) уражене тими ж хворобами, що й усе суспільство — хабарництвом, патерналізмом. Але, слава Богу, у нас є розуміння, що треба щось змінювати. На щастя, з’являються громадські організації нового штибу, які розуміють, що таке громадська діяльність. Громадська організація не повинна в перспективі ставати політичною партією. Але громадська діяльність має продукувати людей, здатних до якісної політичної роботи.

Назарій БОЯРСЬКИЙ, президент київського відділення Всеукраїнської громадської молодіжної організації «Дебатна академія»:

— Безумовно, кожен громадянин хоче бачити свою державу красивою, процвітаючою, і це прагнення до кращого є абсолютно зрозумілим. Питання в тому, чому процес досягнення цього настільки складний? Є сотні концепцій, якою має бути Україна. І має пройти не одна така зустріч, і не тільки з «молодіжками», але й із профспілками, об’єднаннями ветеранів, національних меншин для того, щоб дійти єдиного бачення розвитку країни. Будь-яке об’єднання, якщо воно переслідує благородну мету, — це добре. Нещодавно прочитав статтю одного кримінолога, де він називає причиною зростання злочинності те, що люди перестали спілкуватися, адже якщо всі сусіди між собою знайомі, то вони не будуть одне в одного красти. Тому якщо ми об’єднаємо зусилля, це тільки на краще. Залишається питання інструментарію. Третій сектор, як і інші сфери життєдіяльності в Україні, має свої проблеми. Незважаючи на велику кількість громадських організацій, громадське життя не є масовим.