«Що ти зробив для Донбасу?»

Майя КАЛІНІЧЕНКО, директор донецького Будинку працівників культури:

— Ми стежили за пересуваннями «Дня» по Україні. Читацькі конференції, дискусії, фотовиставки... І весь час думали: чому ж ми залишаємося осторонь — наш величезний прекрасний Донбас? На щастя, ви нарешті приїхали і до нас. «День» — це, безумовно, якісна аналітика економіки, політики. Але що нас приваблює найбільше — це те, що в Україні більше ніхто так не висвітлює теми культури та освіти. Це матеріали не компромісні, і вашим і нашим, це матеріали з власним поглядом, з позицією автора, і важливо, що ви вмієте це помітити та залучити в газету. Фотовиставка «Дня» — це потрясіння душі. Потрясіння, яке нам усім необхідне. Світ, у якому всі ми опинилися, в людині сіє, як правило, недобре. Ніхто не замислюється над тим, що потрапляє в поле зору людини. Спасибі вам, що ви знайшли можливість показати нам Україну, яку ми мало знаємо, її людей, її незвичайну красу. І разом з тим — тут стільки гірких роздумів! Зверніть увагу: Лариса Кадочнікова біля зруйнованого кінотеатру імені Довженка. Це те, про що пише «День» у своїх статтях, — невміння берегти свою країну, її історію.

Ігор ТОДОРОВ, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету, доктор історичних наук:

— Я дуже добре пам’ятаю 1996 рік: вихід газети «День» тільки готувався, була така реклама: «США читають «Нью-Йорк Таймз», Росія читає «Известия», а Україна буде читати «День», — згадує Ігор Ярославович. — З того часу багато що змінилося, і це гасло тепер переосмислене. «День» виконав, а можливо, перевиконав завдання. «День» не є масовим виданням, це інтелектуальна газета. Дуже добре, що значною мірою вона спирається на університети. Справді, у нас немає «Газети Виборчої». Але у нас є газета «День», яка займається формуванням української ідентичності незалежно від місця, де живуть громадяни України. Ідентичність не шароварна, не тільки на вишиванках (хоча це, безумовно, теж потрібно, без цього немає українців), ідентичність, побудована на інтелекті, на тих здобутках, які були в минулому. Якщо говорити про атмосферу зустрічі, то значна частина аудиторії, можливо, частково або й великою мірою не поділяла думок, висловлених головним редактором. Але Лариса Івшина професійно спілкується з потенційно недоброзичливою аудиторією. Жодних провокативних запитань, жодних заперечень — я думаю, «День» здобув підтримку в Донецьку. Тепер такі зустрічі мають стати системними. Тим більше, що у нас в регіоні є «актив», на який можна спиратися.

Данило БЕРЕЗОВСЬКИЙ, студент спеціальності «Право і соціальне управління» ДонДУУ:

— Мені було дуже цікаво дізнатися, що «День» — це не лише якісні матеріали, а й величезне коло однодумців з усієї України. Головний редактор сказала, що середній вік читачів газети — 40 — 50 років. Я так не вважаю. На мою думку, «День» викликає надзвичайне зацікавлення у молоді — передусім прогресивної, яка здатна сама відповідати за своє життя. Зізнаюся, читав «День» нечасто. Але ця читацька конференція мене просто захопила. Особливо важливим мені здалося обговорення якості еліт. Погоджуюся з тим, що політики — це не обов’язково еліта, а еліта має бути в кожній професії та сфері.

Вадим ЛЕЛЕКО, керівник Центру естетичного виховання ДонДУУ:

— Наш ВНЗ молодий і тільки розвивається. Нам, як і «Дню», потрібен свій «читач», маю на увазі аудиторію, яка оцінить внесок ДонДУУ в науку, у виховний процес... Я задоволений, що з «Днем» у нас вийшов такий конструктивний діалог. До речі, у нас в університеті часто проводяться фотовиставки, організовані самими студентами. Тому фотовиставка «Дня» — це дуже добра «конкуренція» нашій студентській творчості: є до кого рівнятися, є чого прагнути. І важливо, що дуже багато наших студентів захотіли взяти участь у фотоконкурсі «Дня». Я так розумію, що наші фотографи наступного року будуть представлені у фотовиставці.

Станіслав ФЕДОРЧУК, громадський діяч:

— Можемо сказати прямо, що в Донецькому регіоні є величезна потреба в інтелектуальному продукті українського походження. Приїзд у Донецьк всеукраїнської газети «День», яка багато років тримає свої стандарти на дуже високому рівні, — це можливість для місцевих студентів і навіть професорів розширити свій власний горизонт. Такі зустрічі провокують мислення, хай навіть непомітне сторонньому оку. Таким чином і формується інтелектуальне коло людей, яким небайдуже, що з усіма нами буде завтра. Неможливо зупинити ідею, час якої вже настав. Без цього взаємного духовного збагачення, без обміну думками, знаннями ми навряд чи зможемо стати сучасною нацією. Тож газета «День» поклала на себе цю надскладну модернізаційну функцію. «День» — такий собі інтелектуальний партизан, який не провокує бездумно, не кричить на різні боки, а працює на перспективу і своїх читачів, які здатні до читання й осмислення розумного.

Ліана ПАЯНОВА, магістр ДонДУУ:

— Дуже важлива зустріч. Справжній день, яким його бачить «День», — насичений, з баченням історії і поглядом у майбутнє. Так має жити кожен українець. Не всі це розуміють зараз. Але я оптимістка. Недаремно ж працює «День», їздить Україною, збирає великі аудиторії. Людей розумних стає все більше. Приїжджайте до нас іще! До наступного разу ми вже прочитаємо всі книги з «Бібліотеки «Дня», яких, треба сказати, чимало. Будемо розвиватися та йти вперед.

Анастасія КРИВУН, студентка 4 курсу спеціальності «Соціологія» Донецького державного університету управління:

— Для нашого університету це велика честь — стати свідками такої події, як відкриття Фотовиставки «День-2010», і презентувати день «Дня». Як сказала Лариса Олексіївна Івшина, інтелектуальний простір потрібно розвивати й розширювати. Адже головна ціль кожної людини — це її духовний розвиток. Сьогодні він був у спілкуванні, у кожній фотографії, на сторінці газети. Фотовиставка дуже яскраво проілюструвала те, чим живе сьогодні Україна, розкрила емоційний світ людей. Сьогодні, на жаль, дуже багато негативних фотографій, негативних новин, які розвивають і негативне ставлення до суспільства. Такі фотовиставки, як «День-2010», навпаки, показують те, за що можна любити свою країну, чим можна пишатись. Я дуже вражена нею. Тут представлено багато робіт, які змушують задумуватись. Особисто мені дуже сподобалась фоторобота «Відключили інтернет»: відключили інтернет — давайте нарешті знайомитись. Вона ілюструє нашу сьогоднішню молодь і те, наскільки зараз важливу роль відіграє віртуальна мережа у житті кожної людини, особливо молодої.

Анастасія ЧОРНАЯ, учениця 11 класу Донецької школи №2, переможниця олімпіади з інформатики:

— У сучасному суспільстві технології стали невід’ємною частиною людини. Але важливо, щоб із розвитком технологій духовний світ людини не відходив на другий план. Не дивлячись на те, що комп’ютерні технології розвиваються дуже швидко, і час набирає зовсім іншого значення, завжди повинно бути місце для хороших книжок, хороших розмов. Фотовиставка «День-2010» — це, безперечно, духовний розвиток. Тут дуже багато робіт, які змушують і посміхнутись, і задуматись. У моїй школі багато хлопців та дівчат, які займаються фотографією. Для них ця виставка стала цікавою подією, дуже корисною для роботи над собою. Для себе я обрала дві фотографії: одну — дитячу (дівчинка, що обіймає собаку) і «професійну» («Вони пережили все»).

Сергій ДОЛГОПОЛОВ, студент 4 курсу спеціальності «Журналістика» Донецького національного університету:

— У Фотовиставки «Дня» декілька функцій. По-перше, показати творчість оригінальних і талановитих молодих авторів з усіх куточків країни. По-друге, кожна людина, яка приходить на таку виставку, хоче побачити у знімках частинку себе: свої переживання, радість, біль, утрату, щастя — все, що наповнює життя людей. Саме це і робить виставку важливою: вона дарує людині — людину.

Усі фотографії, які представлені нам, є дуже глибокими й цікавими. Мені дуже сподобались фотороботи з дітьми. Але найбільше вразила робота київського фотографа «Останній самурай».

Анастасія ВОЛКОВА, студентка 4 курсу спеціальності «Журналістика» Донецького національного університету:

— З газетою я знайома вже давно. Однією з моїх улюблених книжок є та, яка належить до Бібліотеки «Дня», «Україна Іncognita». Не можу сказати, скільки разів я брала її в руки, але той екземпляр, що дали мені в бібліотеці ім. Крупської, показує свою актуальність серед читачів. «День-2010» — це продовження теми «незнаної України», того, що ми не помічаємо й не знаємо про себе. Особливо цікавими для мене стали роботи «Богомольці» та «Водолій». Я думаю, що такі виставки дуже важливі для суспільства, особливо для нашого донецького, оскільки тут вони проводяться дуже рідко. Більшою мірою це важливо для сьогоднішніх студентів. У Донецьку багато вишів, які випускають не тільки журналістів, але й фотографів, веб-дизайнерів, для яких ця фотовиставка є Знанням, своєрідним майстер-класом, вона показує, як можна побачити те, що всі ми давно вже не помічаємо.

Аліса ТІТКО, студентка 4 курсу спеціальності «Журналістика» Донецького національного університету:

— Родзинка цієї виставки — це простий, але, з іншого боку, неординарний підхід до того, що відбувається. Усі фотографії дуже динамічні та сучасні. Мені дуже сподобалась фоторобота «Господар». Дивлячись на неї, я згадую своє дитинство, як зі своїми братами я збирала картоплю на бабусиному городі. Ми теж були так само замурзані, взуті в якісь брудні чобітки і вдягнені у старі штани. Ця фотографія нагадала мені й мою бабусю, до якої ми приїздили. Дуже теплі та приємні враження, які навіяла лише одна світлина. Саме такі фото й потрібні. Я думаю, не лише одна я стомилась від політичних підтекстів. На мою думку, потрібно робити акценти на іншому, на людському.

Катерина ЯКОВЛЕНКО, студентка 4 курсу спеціальності «Журналістика» Донецького національного університету, випускниця Літньої школи газети «День»-2010:

— Фотовиставка «День-2010», безперечно, є подією для Донецька. Тут представлені роботи, зроблені різними авторами з різних регіонів України. Приємно, що тут представлені роботи і знаного донецького фотографа — Сергія Ваганова. На жаль, ми дуже мало подорожуємо, щоб бачити все це самим. Презентація газети «День» дуже важлива для кожного: вона відкриває те, на що у нас заплющені очі — на самих себе. А коли очі не бачать, у людині відкриваються інші відчуття, наприклад слух. А що ми чуємо з телебачення чи з радіо? Нам дуже мало говорять про нас самих, віддаючи перевагу зовсім іншим аспектам. Це і є найбільший скарб виставки — людяність. У кожній світлині ми самі, наші родичі, знайомі й сусіди, все, чим ми живемо й за що вболіваємо.

Презентація «Дня» для мене приємна і хвилююча — тому що тут поєдналися два важливих компонента: місто, яке я дуже люблю, і газета, яка під час Літньої школи-2010 стала для мене важливою. Тим паче, що «День» у Донецьку з Фотовиставкою та такою презентацією — вперше. Важливість цього обопільна — і для міста, і для газети, адже це змога пізнати одне одного краще, обмінятись досвідом і взяти одне в одного максимум знання, розширити власний внутрішній світ.