А сонце завжди піднімається на сході
Трагічні події в Японії сколихнули увесь світ. І в Україні немає людини, яка б не слідкувала за новинами з Японії та не співчувала родинам, які втратили рідних під час землетрусу, цунамі, не тривожилася б із приводу аварії на ядерній електростанції «Фукусіма-1».
Як кадри сьогоденної хроніки з Країни Вранішнього Сонця нагадують нам Прип’ять 1986-го!.. За двадцять п’ять років після Чорнобильської катастрофи, здається, дещо пригас біль, хоча відлуння тієї трагедії і досі вривається у життя українських родин, так званий мирний атом не полишає у спокої собою позначених...
Ми вдячно згадуємо, як японці одними з перших надали нам гуманітарну допомогу після аварії на ЧАЕС. Вони, переживши Хіросіму і Нагасакі, розуміли трагізм ситуації. Сьогодні ж ми навзаєм подаємо їм руку підтримки, бо це у ментальності українців — не залишати ближнього наодинці з бідою.
Допомога Японії передбачена не тільки на державному рівні, але й виходить з ініціативи керівників різних структур на місцях, простих громадян. Моральний дух японців покликана була підтримати молодіжна акція, проведена нещодавно у Києві, — флешмоб «Тримайся, Японіє!». 200 дітей із потерпілих японських територій запросив на оздоровлення до Одеси голова Одеської облдержадміністрації Едуард Матвійчук...
Ми віримо, що японський народ, який вже неодноразово переживав страшні катастрофи, як і раніше, відновить свою країну. Бо народ, який має таку високу культуру, давні традиції, не може не вражати світ своєю витривалістю, толерантністю, дисциплінованістю, вірою у краще завтра.
Інтерес до Японії був завжди. Ми, бібліотекарі, відчували його і в своїй роботі. Читачі завжди активно запитували книги про Японію. Вони цікавилися тим, як твориться економічне диво у цій далекій східній країні, яких висот досягає тамтешня наука та техніка. І понад п’ятимільйонний фонд Одеської національної наукової бібліотеки імені М. Горького з книжками на більш ніж ста мовах світу спроможний задовольнити різноманітні запити користувачів. До їхньої уваги — видання з економіки, екології, релігії та суспільно-політичного життя, освіти та книгодрукування, архітектури, образотворчого, декоративно-прикладного та видовищного мистецтва, музики, побутової культури Японії як японською, так і українською, російською мовами.
Особливою нашою гордістю є фонд рідкісних видань та рукописів. Серед раритетів — книжка японської поезії «Біла айстра» (Weiss Aster), надрукована на рисовому папері, яка експонується у Музеї Книги ОННБ імені М. Горького. Це романтичний японський епос та інші вірші у вільному перекладі на німецьку мову Карла Флоренса (1865—1939). Видання було здійснено у 1895 році у спільному видавництві Лейпцига й Токіо. Книжка дивовижної краси, зшита вручну шовковими нитками. Подвійні сторінки приємні на дотик, нагадують ніжні гофровані серветки. Кожна сторінка прикрашена вручну акварельними малюнками — традиційні пейзажі, символіка, побутові сцени, що робить книжку справді неповторною. Ілюстрації, виконані у характерному для японців стилі, дуже якісні, відмінно зберегли свій колір. Це унікальне видання, безцінний зразок японських епічних поем та ілюстративного мистецтва, було передано до фондів Одеської публічної бібліотеки у січні 1924 року знаним у минулому меценатом, попечителем бібліотеки графом М.М. Толстим. Про це свідчать екслібриси та відповідні печатки на палітурці.
Ще один із чудових дарунків графа Михайла Толстого — переплетений тритомник журналів французькою мовою про мистецтво Японії — Le Japon Artistique (одержано у травні 1923 р.) — зберігається у відділі мистецтв ОННБ імені М. Горького. Тут же окремо представлено чимало документів, що засвідчують побратимські зв’язки Одеси з японським містом Йокогамою, угоду про які було укладено ще 1965 року. Зокрема, альбоми-каталоги з художніх виставок японських митців в Одеському музеї західного та східного мистецтва та виставки робіт сучасних одеських живописців і графіків у Йокогамі. Гортаючи їх, ще раз переконуєшся, що мова мистецтва — універсальна. І музика, і живопис зрозумілі без перекладу. Вони торують шлях від серця до серця, від людини до людини — до духовного спілкування на найвищому інтелектуальному та естетичному рівні.
Сьогодні, на жаль, фонди бібліотеки книжками про Японію різними мовами та українськими творами у перекладі на японську поповнюються не так інтенсивно, як раніше, коли були кошти на закупівлю примірників видань, що виходили в Україні та на теренах колишнього СРСР та коли були кращі фінансові можливості підтримувати міжнародний книжковий обмін. Однак і нині завдяки прихильності Слов’янського центру — Slavic Research Сenter Hokkaido University Japan — до ОННБ імені М. Горького, починаючи з 2004 року, надходять книги із серії Slavic Eurasian Studies з питань економіки, екології, історії. Щороку ми отримуємо також журнали із серії Acta Slavicа Japonica, на сторінках яких японською мовою публікуються мовознавчі та літературознавчі матеріали, розглядаються різні аспекти розвитку та функціонування слов’янських мов, культур та ін.
Звичайно, у кожного народу свій неповторний шлях. Ми всі такі різні, але в нас дуже багато спільного. Японія й Україна пройшли тривалий і важкий шлях формування держави, становлення культури і традицій. Так схожі наша вишня з їхньою сакурою, цвітіння яких сповіщають про прихід весни. І дух самураїв подібний до козацього — мужність цих лицарів народжується з переконання в тому, що вони віддають життя шляхетній справі. Ця філософія витримала випробування часом...
Усі японці, безумовно, усвідомлюють, що відновлення країни після нинішньої жахливої катастрофи буде нелегким. Однак вони подолали багато труднощів у минулому, тож упевнені, що впораються із цим завданням.
Наш же оптимістичний настрій щодо останніх подій у Японії підтримують зауваги одного з відомих вітчизняних сходознавців і талановитого перекладача японської поезії, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри китайської, корейської та японської філології, заступника директора Інституту філології Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка Івана Бондаренка. Івана Петровича вельми шанує українська інтелігенція Одеси. Тут він закінчив аспірантуру і докторантуру Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, завше підтримує зв’язки зі своїми колегами літераторами та філологами. До речі, у фондах нашої бібліотеки є його ѓрунтовні праці — «Українсько-японський та японсько-український словник» (1998 р.), «Русско-японские языковые взаимосвязи ХVIII века» (2000 р.), «Кишеньковий японсько-український словник» (2001 р.) та ін. «Деякі вірші, — говорить в одному зі своїх інтерв’ю І. Бондаренко, — важко зрозуміти, не будучи знайомим із ментальністю японців, але є речі, зрозумілі кожному. Був такий поет Рьокан (1758—1831), монах дзен-буддист, філософ, якого часто порівнюють із Григорієм Сковородою. Жив у горах, в курені. Який там у нього був скарб? Але якось і його обікрали. Він написав таке:
Украв усе
З моєї хатки злодій,
Але залишив місяць у вікні.
Тобто злодій не зміг украсти найдорожче. Так і всі японці. Стався землетрус, страшна трагедія, тисячі загиблих, велика руйнація. Але Японія залишається, японський народ залишається, місяць над Японією як сяяв ночами, так і сяятиме. І Сонце, яке є символом Японії, яке сходило тут, так і сходитиме ще довго».
