Житомирські котли гріють Європу

В Житомирі є кілька торгових марок, якими по праву пишаються житомиряни. Такою вже понад десятиліття є торговельна марка «Крігер». 12 років тому завод, який до того займався виготовленням і ремонтом обладнання для харчової промисловості, освоїв виготовлення твердопаливних і комбінованих котлів для опалювання житлових і виробничих приміщень, іншого обладнання, якого вимагав ринок. В умовах Житомирщини з розвиненою лісопереробкою його керівництво, насамперед директор Леонід Крігер, поцілили, що називається, «в точку». Час показав, що газу як енергоносію треба шукати заміну, і котли «Крігер», здатні працювати на відходах деревини, стали затребуваною продукцією. Більше навіть за кордоном, де до енергозбереження давно ставляться серйозно. Про сучасні реалії та проблеми українського бізнесу, зокрема, у зв’язку з перспективами просування на ринки Євросоюзу, про перспективи Житомира «День» і повів розмову з людиною, чиє прізвище стало брендом. А саме — з Леонідом Крігером, житомирянином, який є основним власником і водночас головним менеджером групи компаній, об’єднаних названою торговельною маркою.

— Нині пожвавились розмови про створення Зони вільної торгівлі з країнами Євросоюзу. Виникають запитання, чи варто це робити і на яких умовах? Як ви у зв’язку з цим оцінюєте перспективи свого підприємства, українського бізнесу в цілому?

— У Європі проблем з реалізацією нашої продукції немає, не очікується і з введенням такої зони. Труднощі можуть виникнути в українських сільгоспвиробників через конкуренцію з європейськими фермерами. Щодо машинобудування, то його продукція серйозного впливу на європейський ринок не має через слабку конкурентоспроможність. Галузь практично знищено. Де, скажімо, наші трактори, екскаватори, верстати, телемеханіка? Зайдіть у магазини — ніякого вітчизняного товару не побачите, навіть гайкових ключів, пасатижів, болтів, гайок.

— У контексті просування до Європи виникає важливе питання інтелектуальної власності. Торговельна марка «Крігер» відома, «розкручена», це вже бренд, візитна картка міста. Чим ви «взяли» споживачів? Як ставитеся до становища захисту торговельних марок в Україні?

— На сьогодні наше суспільство не дуже акцентоване на тому, аби відстоювати таке явище, як запатентований талант. Достатньо щось трохи змінити в конструкції виробу — і він вважатиметься новим. Водночас багато залежить від того, наскільки у підприємства сильна брендова позиція; від зусиль, вкладених у просування товару; наскільки він якісний і доступний за ціною; скільки вкладено в його рекламу, у розвиток виробництва. За технічними характеристиками наші котли — у п’ятірці кращих у Європі в групі систем індивідуального теплозабезпечення. Ми постачаємо їх до Франції, Білорусі, Росії, тобто вони конкурентоспроможні на зовнішньому ринку.

— Ваша продукція безпосередньо пов’язана з проблемами енергозбереження. Котли, які випускає котлозавод «Крігер», можуть сприяти скороченню споживання дорогого газу. Чи відчуваєте ви зацікавленість у них державних органів, сприяння з їхнього боку?

— На сьогодні у державі щодо енергозбереження не робиться нічого. Є певні кроки в області. Скажімо, торік за рахунок фінансування з районного і обласного бюджетів встановили два наші котли в селі Висока Піч. Є вони, зокрема, і в санаторії «Денеші». Працювати можуть на тирсі, трісці, інших відходах.

— Наше місто має багату історію, давні культурні традиції. Яким вам бачиться його майбутнє? Що, на ваш погляд, необхідно, щоб вони розвивалися, щоб Житомир приваблював гостей і залишав у них хороше враження?

— В історії міста є золоті сторінки, пов’язані, скажімо, з тим, що воно є батьківщиною Святослава Ріхтера, Сергія Корольова.Втім, щоб до нас хотіли їхати, необхідно мати сучасний готельний комплекс з відповідним рівнем сервісу, цілодобовою подачею гарячої та холодної води, чого зараз немає. Повинно бути спеціальне турбюро, словом, треба створити цілу галузь. Необхідні, наприклад, спеціальні автобуси з пандусами для полегшення посадки людей, для яких це є проблемою. Тому що зараз дедалі більше стає пенсіонерів, і вони люблять подорожувати. Має бути хоча б спеціальна міська програма. Зараз одним із найбільших монументів у Житомирі є пам’ятник Леніну. А чому б не зробити візитною карткою міста пам’ятник Святославу Ріхтеру?