Про зміну парадигми

Зібрання формату Всесвітнього економічного форуму в Давосі, крім усього іншого, цінні тим, що саме на таких «зльотах» усіх найважливіших, найвідповідальніших і заможних гостро відчувається те, що заведено називати подихом історії і що зазвичай заглушується щоденною суспільно-політичною рутиною. Про що говорить світ? Що його бентежить, а що, навпаки, дає надію? Які процеси нині є ключовими? Як Україні необхідно модернізувати свою економіку і світогляд, аби врешті-решт вибратися з когорти тих, хто хронічно запізнюється?

«День» уже публікував декілька матеріалів, присвячених підсумкам Усесвітнього економічного форуму-2011. Але в розмові з директором Фонду «Ефективне управління» Наталією IзосIмовою, яка цього разу спостерігала за «подихом історії» в Давосі вже не вперше, ми спробували зробити своєрідне глобальне зондування світоглядного ґрунту. І, як нам здається, побачили дуже цікаву картину сучасного світу. 

— Безумовно, Всесвітній економічний форум в Давосі — подія важлива і вимагає осмислення. «День» вже публікував кілька думок про окремі його аспекти, та в глобальному контексті ми про Давос не розмовляли. Тому нам цікава ваша думка, зокрема, як учасника попередніх форумів. Про що говорив Давос цього року? Які теми обговорювали експерти «на камеру», а про що йшлося в кулуарах?

— По-перше, я б відзначила, що терміни «на камеру» і «в кулуарах» більш притаманні українському парламенту, ніж Давосу. На Всесвітньому економічному форумі передбачено дві категорії зустрічей: відкриті для преси і закриті. Друга категорія — це не «кулуари», а змістовні робочі дискусії, в рамках яких відбувається тестування гіпотез. І коментувати публічно їх не заведено.

По-друге, я б не хотіла претендувати на якусь експертну оцінку щодо всього, що відбувалося в Давосі, а хотіла б лише поділитися деякими особистими міркуваннями і враженнями.

У цілому, теми, про які йшлося на форумі цього разу, я б поділила на три групи. Перший блок — це бізнес і те, як він вписується в нову посткризову реальність; другий — загальна макроекономічна картина світу: ринки, що розвиваються; Європа, США, пошук балансу інтересів між ними. Третій блок включав все, що стосується ціннісно-гуманітарних пластів. Цікаво, що багато і жваво обговорювали саме цей, третій блок. Думаю, це не випадково. Світ намагається себе переосмислити. Один приклад. Мене вразило, що цілий ряд відомих економістів і політиків брали участь в дискусії про щастя.

Йшлося, природно, не про побутове щастя, а про державне процвітання. І це, до речі, теж має відношення до нової реальності, тому що ВВП на душу населення вже не той індикатор, який визначає міру успішності держави. Він уже не відображає складної структури всіх аспектів життєдіяльності суспільства. До речі, на замовлення уряду США зараз розробляється концепція додаткових метрик (додаткових по відношенню до ВВП на душу населення), які б більш повно і адекватно оцінювали успішність країни.

— Давайте детальніше поговоримо про світоглядні дискусії. Який в цьому сенсі порядок денний для Європи?

— Про Європу дискусій було досить багато. Я б усе-таки вибрала ті, які важливі і для України.

По-перше, запитання: що робити з економічним зростанням, яке, як ми знаємо, зараз для Європи насущна проблема? Багато хто вважає, що Європа повинна дати агресивний імпульс підприємництву — малому і середньому бізнесу, які є основними генераторами робочих місць. Як це зробити? В першу чергу, законодавчо. Сьогодні Європа страждає від законодавства, яке було створено в набагато спокійніші й зрозуміліші часи. В деякому сенсі, Європа стала жертвою власного регулювання, яке нині їй належить максимально спростити.

По-друге, зараз у світі відбувається зміна парадигми — і економічної, і ціннісної (адже ми розуміємо, що ці два аспекти нерозривні). До кризи парадигма була такою: позичаємо і споживаємо. Споживча культура культивувалася і всіляко підживлювалася. Зараз парадигма звучить так: заощаджуємо й інвестуємо. Причому вона актуальна навіть для розвинених європейських країн, а вже для тих, які бідніші, — тим паче. Слово «інвестуємо» є тут ключовим.

Хоча БРІКС (до відомої четвірки країн тепер додалася ще і «С» — Південна Африка) з трудом може абсорбувати і ефективно використовувати колосальний приплив капіталу, що хлинув в ці країни, мені здається, що краще мати таку проблему, аніж проблему відсутності інвестицій. Україні вкрай важливо забезпечити хороший інвестиційний клімат. Це безпосередньо корелює з пріоритетами президентських реформ, про що Віктор Янукович говорив в тому ж Давосі.

І, нарешті, третє. Це третє, мабуть, найточніше сформулював Ніколя Саркозі: ми можемо врятувати капіталізм, реформуючи його, але за однієї умови — він має бути моральним. Інвестори не повинні думати виключно про повернення капіталу. Цього вже недостатньо, аби бути успішними. Формула успіху бізнесу розширюється. Про це свідчать, в числі іншого, критерії членства бізнес-компаній в Давоському форумі. Критерії ці зовсім непрості. Тільки масштабів і впливу замало. Треба бути прозорим, соціально відповідальним, мати відповідну репутацію, піклуватися про людей, екологію і т.д. Усе це має безпосереднє відношення до моральності капіталізму — однієї з ключових європейських цінностей. З гордістю хочу відзначити, що моя, в певному сенсі, alma mater — СКМ — серед стратегічних партнерів ВЕФ. Єдина з усіх українських компаній.

— Ви говорили про зміну парадигми в економічному вимірі. А якщо перекласти це мовою суспільства, то хто повинен запустити процес переходу на іншу парадигму? Адже Україна спізнюється порівняно з європейськими процесами.

— Абсолютно впевнена — трансформуючу роль в суспільстві має зіграти бізнес. Сьогодні і економічні, і технологічні зміни настільки стрімкі, що жоден уряд не в змозі реагувати на них настільки ефективно, як це робить бізнес. Бізнес набагато прогресивніший і адаптивний. Саме бізнес акумулює інтелект і таланти. Чим часто не можуть похизуватися уряди. Концентрація інтелекту створює середовище, яке генерує ідеї, новації, лідерів. І що, мабуть, головне — бізнес завжди орієнтований на ефективність і на результат.

У Давосі багато говорилося про те, як бізнес може і повинен підсилювати уряди. Ідеями, експертизою, інструментами підвищення ефективності. Ця світова тенденція лише посилюватиметься. Мені дуже приємно, що Фонд «Ефективне управління» відображає цю тенденцію в Україні. Як, втім, і Фонд «Розвиток України». При всій нашій скромності (частина філософії засновника) говорю про це цілком впевнено, оскільки дуже добре бачу і знаю роботу обох організацій.

Безумовно, дуже важлива журналістика. Якісна журналістика стає дефіцитом, її цінність зростає в геометричній прогресії. Візьмемо, наприклад, «Вікілікс». Добре, 250 тисяч документів. І що? Без хорошої журналістики, яка здатна цю інформацію проаналізувати, супроводити правильними коментарями, доповнити розслідуваннями і розставити акценти, великого сенсу в такому інформаційному шквалі немає.

До речі, мене вкрай вразив той факт, що в США, Ірландії і ще цілій низці країн основи правильного поводження з інформацією збираються ввести не тільки як шкільний предмет, а також і на університетському рівні. Людям треба пояснювати, як поводитися з інформацією, якій інформації довіряти, а якій — ні.

— А якщо говорити про виклики? Що зумовлює занепокоєння у світової спільноти?

— Одна з ключових погроз для світу — це соціальна нерівність, яка постійно посилюється. У США 1% населення володіє близько 40% багатств. І це у США! А що говорити про ринки, що розвиваються?

Дискусій про те, як нейтралізувати соціальну нерівність, було досить багато. Одне з можливих рішень — формувати адаптивне, орієнтоване на підприємця законодавство.

Додатковим рішенням може бути так зване соціальне підприємництво — дуже важливе явище, що виникло останніми роками. Наприклад, Білл Гейтс і Ричард Бронсон до благодійності підключають своє бізнес-мислення, бізнес-підходи. В результаті, їхня благодійність ефективна і орієнтована на досягнення цілком конкретних результатів.

Третє — це розробка нових бізнес-моделей з розумінням специфіки країн, де бідні верстви населення дуже значні.

І, звичайно ж, економічне зростання і повноцінні робочі місця, які мають бути забезпечені за рахунок здорової економічної системи, ніхто не скасовував. Це головна зброя проти соціальної нерівності.

— А якщо говорити про Європу?

— Щодо Європи і її викликів. Європа прагне стати єдиним, великим і ефективним ринком. Вона зацікавлена в глобальному регулюванні, скоординованій монетарній політиці. При цьому всі розуміють, що країни в Європі — різні. Кожна з них перебуває на своєму рівні добробуту, в кожної з них — свої проблеми і свої власні виклики, і кожна країна має вирішити свої проблеми самостійно, на національному рівні. Простих рішень, на жаль, тут немає. Це і є один із головних викликів.

Якщо говорити про Україну, то я абсолютно впевнена (і рада, що в Давосі отримала підтвердження своїх переконань), що дуже важливий, якщо не визначальний чинник майбутнього успіху нашої країни — і він же дуже серйозний виклик — це створення прогресивної і ефективної системи освіти: від початкової школи до ВНЗ. Саме така система сформує мислячий середній клас, основний провідник ідей і інновацій. Вона створить середовище, яке було б головним носієм запиту на реформи, головним провідником цих реформ і яке б генерувало інноваційні ідеї. Я б сказала, що це — завдання завдань.

Для його вирішення необхідні скоординовані, системні і продумані дії. Наприклад, Сінгапур, Малайзія — країни, де ніколи не було жодного пристойного університету — сьогодні системою освіти не поступаються Британії і США. Тому що розумні люди сіли і розробили системну модель розвитку освіти із залученням найкращих світових практик. Виявляється, це можливо!

— До речі, торік ФЕУ став ініціатором ряду важливих суспільних дискусій. Які плани на цей рік? Які тенденції, нюанси, явища, на вашу думку, в українському суспільстві зараз вимагають першочергової підтримки?

— Для дебатів ми традиційно обираємо найсуперечливіші теми. Вже в лютому ми проведемо дебати, темою яких стане медична реформа: що краще — приватна медицина чи державна?

Надалі ми хотіли б поговорити про приватизацію. Теж дуже складна тема: приватизувати все чи створити якусь державну корпорацію з управління державними активами? А якщо все ж приватизувати, то як?

Ще одна наболіла для України тема — сільське господарство. Величезний потенціал, який ми ніяк не можемо розкрити, і який насправді може бути колосальним джерелом економічного буму. Також ми плануємо провести спільні дебати із ВВС World News. Їх дуже цікавить тема Євро-2012.

Це лише попередні плани.

— Серед українських каналів, схоже, партнерів так і не знайшлося.

— Поки немає. Вихід на широкого глядача передбачає відповідність вимогам рейтинговості, популярності тощо, а у нас завдання зовсім інше. Ми «вивішуємо» відеоматеріали на свій сайт (www.debaty.org), віддаємо на один з українських порталів, з яким ми плідно співпрацюємо, розміщуємо на YouTube. Отже, за бажання нас легко можна знайти, що дуже багато хто і робить.

— Близько року тому ми з вами говорили про дебати, про рівень суспільної дискусії і, у тому числі, про еволюцію українського суспільства. Які тенденції щодо цього ви б відзначили?

— Мені здається, що на зміну пострадянському приходить зовсім інше покоління. Воно прагматичне, інформоване і в той же час в цих хлопцях і дівчатах я бачу здорову ціннісну основу. Принаймні, це стосується людей, з якими мені багато доводиться спілкуватися, — представники бізнесу, неурядових і урядових організацій.

— Ви згадали про досить цікаву тему державного щастя... Як ви вважаєте, що є головною запорукою українського щастя?

— Щастя — категорія, звичайно, вельми складна, кожен його розуміє по-своєму. Та, по-моєму, є певні універсальні закони життя, які працюють на всіх рівнях: і в сім’ї, і в бізнесі, і в суспільстві... Має бути баланс чинників: людина має бути здоровою і мати можливість задовольняти не лише базові матеріальні, а й емоційні, інтелектуальні потреби. Вона повинна мати можливість самореалізуватися, створюючи щось важливе і корисне.

Якщо ці чинники взяти за основу (хоча і умовну) та екстраполювати на суспільство, то ми отримаємо якщо не абсолютно щасливих українців, то, принаймні, набагато більше задоволених життям.

ДОВІДКА «Дня»

Фонд «Ефективне управління» створено 2007 року з метою сприяння економічному зростанню країни шляхом розробки та впровадження довгострокових економічних програм, також відкритого обговорення із громадянським суспільством актуальних для України економічних питань, залучення найкращих світових практик та провідних міжнародних організацій.

Фонд є некомерційною організацією, незалежність якої гарантує Міжнародна консультативна рада Фонду на чолі із екс-прем’єр-міністром Канади Кім Кемпбелл. Фонд сприяє органам державної влади у процесі розробки та впровадження економічних реформ, здійснює щорічні дослідження конкурентоспроможності регіонів України, сприяє регіонам України у розробці та впровадженні стратегій економічного розвитку, організовує публічні дебати на теми розвитку економіки та бізнесу в Україні.