Роман ШПЕК: Бізнес готовий повірити...

Нинішній рік обіцяє стати визначальним для подальшого політично-економічно розвитку країни. Не побачивши модернізованого обличчя економіки після двох років кризи, влада взялася запроваджувати оновлену «податкову граматику», реформувати адміністративну та пенсійну сфери, готувати Митний і Трудовий кодекси. Словом, у добре усталені суспільно-економічні порядки уряд намагається внести кардинальні зміни. Паралельно порушуються кримінальні справи проти колишніх урядовців, що, як заявляє опозиція, є нічим іншим, як політичними переслідуваннями, які ставлять під загрозу демократичні свободи в державі. До всіх цих подій уважно придивляються іноземні інвестори та Європейський Союз. Нещодавно останній через свого єврокомісара нагадав українським керманичам, що дотримання загальноєвропейських цінностей — невід’ємна умова отримання європейського членства. Тож на чому потрібно зосередитися, щоб не проѓавити нову спробу економічної та євроінтеграційної трансформації? Про це «День» запитав радника Президента України, старшого радника «Альфа-Банку», екс-міністра економіки України, екс-голову постійного представництва України при Європейському Союзі, випускника МІМ-Київ Романа ШПЕКА:

— Як ви оцінюєте минулорічні економічні успіхи країни? Які фактори будуть визначальними для розвитку економіки 2011 року?

— 2010-й став роком започаткування структурних реформ і поновлення економічного зростання. Влада нарешті консолідована й дозріла для прийняття багатьох дуже важливих рішень: затверджено закон про ринок газу, створено орган з формування тарифів на житлово-комунальні послуги, скорочено дефіцит бюджету, відновлено співпрацю з МВФ та Світовим банком, розпочато непрості, але потрібні реформи.

Найголовніший здобуток 2010 року, на мою думку, — це стабільна й передбачувана макроекономічна ситуація та передбачуваність на валютному ринку. Як наслідок, до комерційних банків почала поступово повертатися довіра громадян. Про це свідчить тенденція до зростання депозитів фізичних осіб. Восени обсяг депозитних вкладів повернувся на докризовий рівень.

— То що, кризу подолано?

— На жаль, криза триває. Процес її подолання тривалий, але вже вдалося подолати основні негативні явища. Однак досягнутих темпів економічного пожвавлення (4—4,5% ВВП) ще не досить — вітчизняна економіка ще не вийшла на докризовий рівень — для масштабної модернізації економіки, що передбачено програмою Президента України. Тому всі зусилля влади й бізнесу повинні спрямовуватися на досягнення економічного зростання 9—11% ВВП на рік. Тільки тоді Україна наблизиться до двадцятки економічно розвинутих країн світу. На мою думку, українська економіка повернеться на докризовий рівень у другій половині 2012 року.

До економічних мінусів 2010 року я відніс би ще великий дефіцит бюджету й фінансування значної його частини за рахунок облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП): близько 69 мільярдів гривень. А це забирає кредитні ресурси від реального сектору економіки. Через дострокову сплату податку на прибуток і несвоєчасне повернення ПДВ чимало підприємств відчувало дефіцит обігових коштів. Ще не вирішена проблема детінізації економіки та «сірого» ввезення товарів на митну територію України, наприклад нафтопродуктів, і не тільки.

І хоч загалом платіжний баланс за підсумками 2010 року позитивний за рахунок прямих інвестицій та переказів українських заробітчан, але структура імпорту свідчить, що в країну ввозяться товари, які виробляються, або потенційно можуть вироблятися вітчизняними підприємствами. Загалом тривогу викликає від’ємне сальдо торговельного балансу й, особливо, структура імпорту.

Так, 2010 року суттєво зросла частка імпорту продукції металургії. Це показує те, що українські металурги обирають легший шлях: вони виробляють надзвичайно просту і невисокої якості продукцію. Для розвитку ж вітчизняного машинобудування потрібна якісна сировина чи напівфабрикати, які доводиться купувати за кордоном. Це, на жаль, не єдиний приклад. Тому потрібно приділити особливу увагу розвитку внутрішнього споживчого ринку за рахунок продукції української промисловості. Внутрішньому пожвавленню сприятиме реалізація масштабних інфраструктурних проектів та запланована реформа ЖКГ тощо.

СТРУКТУРНІ РЕФОРМИ — ПРИШВИДШИТИ

— Як радник Президента України, на чому порадите главі держави зробити головні економічні акценти 2011 року?

— Потрібно ще швидше проводити структурні реформи. Ці реформи слід спрямувати в двох напрямках. Перший — зміна структури економіки за рахунок розвитку інноваційних виробництв та випуску нового продуктового ряду, який успішно освоюватиме внутрішній та зовнішні ринки. Другий напрямок — посилення конкурентоспроможності вітчизняного підприємництва. При цьому дуже важливо зменшити енергоємність продукту.

— Чи бачите позитивні зрушення в плані стимулювання енергоефективності та розвитку інноваційної економіки на рівні бюджету?

— Теперішні доходи державної казни дають змогу виконувати тільки соціальні функції: 80% всіх коштів іде на фінансування соціально захищених статей. Із цим потрібно щось терміново робити, адже в Україні кількість працівників та пенсіонерів фактично зрівнялася. Якщо не провести пенсійної реформи, то ситуація може бути непередбачуваною.

Я вважаю, що енергоефективність та інновації потрібно стимулювати за кошти приватних інвесторів за умов сприятливого інвестиційного клімату, а не бюджету. На жаль, останнім часом в Україні не відбулося покращення інвестиційного клімату, а за рівнем економічних свобод ми опустилася на дві сходинки на 164-те місце у відповідному рейтингу. Тому влада повинна зробити все, щоб посилити довіру інвесторів.

ІНВЕСТОРИ ПЕРЕКОНАНІ 50 НА 50

— Чи означає це, що плани уряду із залучення 2011 року 100 мільярдів гривень можуть не справдитися?

— Будь-який рейтинг — оцінка суб’єктивна. Але негативну тенденцію відзначено. У процесі підготовки Податкового кодексу вітчизняні бізнесмени, учасники Європейської бізнес-асоціації, Американської торгової палати показали, що в бізнесу залишилося ще багато питань не тільки до зміни законодавства, а й до реальної практики його використання. Наприклад, у мене, як представника банківського сектору, викликає запитання судова система, яка часто приймає неправосудні рішення. Діяльність нотаріусів виходить за межі законів, а рівень корупції та державного втручання в економіку ще неприпустимо високий. Усе це призводить до настороженого ставлення інвесторів. Тому всі дії влади мають бути спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату.

— У такому разі що підказує ваше бізнес-відчуття: урядові плани із залучення інвестицій справдяться чи ні?

— Сьогодні інвестори переконані 50 на 50. Довіряти Україні змушує реалістичний бюджет із тривідсотковим дефіцитом, співпраця з МВФ і Світовим банком, Податковий кодекс, дерегуляція та адміністративна реформа. Інвестори готові повірити в Україну, але корупція та надмірне втручання держави в економіку ще стримує їхній інтерес.

— Який вплив на банківську систему України матиме Податковий кодекс?

— Кодекс сприятиме загальноекономічному розвитку, бо прискорить темпи зростання ВВП. Поява єдиної «податкової граматики» для банківського сектору позитивна. Хоч, на думку фахівців бухгалтерського обліку, документ дещо ускладнює облік і вводить додаткові обмеження для банків, наприклад, додаткові обмеження з витрат по роботі з нерезидентами (в тому числі зі «спрощенцями»), що може призвести до розірвання діючих договорів з такими підприємцями. На банки також покладено обов’язок контролювати сплату податків з доходів фізичних осіб під час прийому платіжних документів на виплату доходів цим особам. Крім того, банки повинні надавати податковим органам інформацію про виплачені доходи фізичними особами з продажу інвестиційних активів, в тому числі з цінних паперів та банківських металів тощо.

— Кодекс також містить пункт про оподаткування депозитів і про надання податківцям інформації про рахунки фізичних осіб. Як ви вважаєте, чи не спровокує це відтік коштів з банківської системи?

— Ні, не думаю. Депозити фізичних осіб оподатковуються в усіх цивілізованих країнах, якщо це не «офшорна» зона. Українці хочуть жити, як європейці, але давайте подивимося, хто забезпечує європейців усіма благами. На Заході обов’язкові лише дві речі — смерть і сплата податків. Усе решта — добровільно. Навіть народження не обов’язкове, бо його можна прогнозувати чи запобігати. А от податки сплачують усі. Тому змінювати державу та рівень життя потрібно, починаючи з себе.

На мою думку, крім законодавства українцям потрібно змінювати ще й свою ментальність. Я спілкуюся з багатьма учасниками економічного процесу, які не завжди хочуть платити всі податки. На запитання «Чому не платиш?» отримую відповідь: «Податки високі» або «Невідомо куди підуть ці гроші». Нещодавно парламент ухвалив закон про доступ до публічної інформації. Будь ласка, запитуйте, куди ці гроші пішли, контролюйте прозорість їх використання, але платіть усі податки.

Словом, щоб жити по-європейськи, треба навчитися платити податки і перестати бути соціально лінивими. Адже ці риси, на мою думку, сьогодні характерні для багатьох українців. У моєму розумінні нинішній українець — це людина, яка працює, багато відпочиває, не в повному обсязі сплачує податки. Українець постійно шукає когось: чи месію — вже бачимо, до чого це привело, — чи президента, який вирішив би за нього всі проблеми на шляху до європейського способу життя. Чомусь ми звикли вважати, що, проголосувавши один раз на п’ять років, виконали свою функцію з поліпшення соціального добробуту, а обрані — нехай відпрацьовують. Це не правильно. Ніхто не збудує в нашій хаті раю, крім нас самих. Тому не треба бути соціально та політично лінивими.

2011 РОКУ ІПОТЕЧНЕ КРЕДИТУВАННЯ ВІДНОВИТЬСЯ

— Якщо говорити про розбудову цього раю для кожного, скажіть, чи варто українцям сподіватися на поновлення іпотеки? Яких ставок чекати?

— Цього року іпотечне кредитування відновиться. Отримати житло в кредит допоможе легалізація доходів громадян, що її започатковує Податковий кодекс, і поступова стабілізація економічної ситуації в країні. До кризи банки заплющували очі на зарплату в конвертах і брали на себе підвищені ризики. Однак криза навчила бути обережнішими. Тому серед умов отримання іпотеки банки висуватимуть, передусім, легальну зарплату і первинний внесок. Розмір ставки іпотечного кредиту в разі річної інфляції в дев’ять відсотків становитиме близько 15—18%, залежно від оцінки банком фінансового стану клієнта.

— А що буде з депозитними гривневими ставками?

— У разі інфляції в дев’ять відсотків річних їхня вартість коливатиметься в межах 11—13%.

— За експертними оцінками, в банківському секторі перебувають понад 40 мільярдів гривень вільних коштів. Як змусити їх працювати в реальному секторі економіки?

— Гадаю, в банківському секторі сьогодні обертається близько 30 мільярдів гривень вільних коштів. Фінансові установи не поспішають віддавати їх у формі кредитів реальному секторові економіки, бо на нинішньому ринку відчувається дефіцит надійного клієнта. Плюс до цього додається непрозорість українських судів. Як наслідок, банки, навчені гірким досвідом кризи 2008 року, шукають менш ризикові операції. Саме тому вони купують державні ОВДП і депозитні сертифікати НБУ. Щоб банки почали кредитувати, реальний сектор повинен працювати над собою: позбутися боргів, укладати довгострокові контракти, а не лише на один-три місяці.

У «ТІНІ» ОБЕРТАЄТЬСЯ 150—170 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ

— Романе Васильовичу, всі ці вимоги може виконати тільки великий бізнес, який має кредитну історію. А як бути з малим та середнім, який і є рушієм економіки, що доводить досвід Європи? Де йому брати кредити?

— Банки не можуть роздавати гроші всім, хто тільки забажає. Банк — це фінансова установа, яка, коли видає кредити, то несе певні ризики. Тому позичальник повинен бути платоспроможним. Податковий кодекс сприяє виведенню в легальне поле малого й середнього бізнесу, адже сьогодні в «тіні» обертається 150—170 мільярдів гривень. Ці кошти перебувають поза банківським обігом та обслуговують якусь економіку. Тому в банків з’являється більше довіри до цього сегмента підприємців. Сподіваюся, що 2011 року розпочнеться кредитування малого й середнього бізнесу. Також за межами банків, за різними оцінками, перебуває 50—70 мільярдів дол. Якщо частину цих коштів на основі довіри повернути в офіційний обіг, як багато можна зробити.

— Як оцінюєте ефективність управління державними банками, і чи адекватну ціну платить держава за їх утримання «на плаву»?

— Одержавлені банки мають неефективне управління. Це видно з їхньої фінансової діяльності та виділення державою додаткових витрат на їх утримання. На мою думку, уряду слід якнайскоріше передати одержавлені банки в приватні руки. Держава може залишити в своїй власності певну частку їхніх акцій, аби після відновлення прибуткової діяльності цих банків продати її. Головне — не допустити подальших витрат із державного бюджету.

— Якби уряд виставив ці банки на продаж сьогодні, чи приймав би участь у цих торгах «Альфа-Банк»?

— «Альфа-Банк» може бути в числі претендентів на придбання одержавлених банків, якщо процес продажу буде простий, зрозумілий та без політики.

ЗАЯВИ ФЮЛЕ — НЕ ДИПЛОМАТИЧНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

— Протягом семи років ви були головою постійного представництва України при Євросоюзі. Тому хочу запитати вас про останній візит в Україну єврокомісара з розширення ЄС Штефана Фюле. Західні ЗМІ назвали його попередженням українському Президентові, а сам єврокомісар під час спілкування з пресою повідомив, що в разі розвитку в країні недемократичних процесів можлива відповідь із боку ЄС. Така заява викликає ще більший інтерес у контексті того, що нині офіційний Брюссель розглядає варіант заборони видачі віз до єврозони білоруським чиновникам через утиски опозиції в цій країні та сумніви в демократичності президентських виборів. Як досвідчений дипломат і знавець відносин України з ЄС, скажіть, що означає візит та заяви пана Фюле?

— Як на мене, його слова досить зрозумілі: ЄС готовий і далі поглиблювати співпрацю з Україною, готовий і до компромісів у багатьох питаннях, що не знаходять зараз вирішення. Але компромісів не буде щодо питань одвічно європейських цінностей: демократії, свободи преси, розвитку громадянського суспільства тощо. Не думаю, що пан Фюле приїхав в Україну когось захищати чи повчати. Він може захищати лише загальноєвропейські цінності.

— Але під час попередніх візитів представників ЄС такого рангу подібних натяків та ноток тривоги стосовно української демократії не звучало?

— Я опікуюся українською євроінтеграцією з 1996 року. За весь цей час питанням політичних і демократичних свобод завжди приділяли особливу увагу. Можливо, сьогодні запит на цю тему більше виникає в українському суспільстві. Тому під час візиту всі чекали, що ж скаже Фюле, як він оцінить демократичні процеси в країні. Але цей візит плановий. Не думаю, що приїзд і заяви пана Фюле — дипломатичне попередження, бо посадовці його рівня ніколи нікого не попереджають, а висловлюють консолідовану позицію країн-членів ЄС. Українська влада чудово розуміє логіку мислення і поведінку своїх європейських партнерів. Вона розуміє та прогнозує, яку реакцію можуть спричинити її дії.

— То ви вважаєте, що візит пана Фюле не матиме негативного впливу на українсько-європейські відносини?

— Якщо в майбутньому українські суди ухвалять неправосудні рішення, то може й позначитися. Однак якщо рішення в конкретних справах у разі їх передачі до суду прийматимуться в межах судової чи слідчої практики чинного законодавства, то наслідків не буде.