ЛИСТ У ТЕМУ

У «День» надійшов лист від члена правління Житомирської обласної організації партії «За Україну!» В’ячеслава Дехтієвського. Можливо, деякі тези в ньому звучать утопічно. Проте, на наш погляд, воно заслуговує на увагу.

Керівникам політичних партій, громадських організацій, професійних і творчих спілок.

На двадцятому році незалежності демократія, та й сама незалежність опинились під загрозою. Нездатність українських політиків національно-демократичного і патріотичного спрямування використати унікальний шанс, завойований українцями на Майдані, призвела до сьогоднішнього загрозливого становища. Політичні лідери, керівники партій та окремі політики забули про свою відповідальність перед Україною та історією.

Постійні сварки, звинувачення і дискредитація одне одного, бажання «обійти» конкурента призвели до поразки на президентських виборах, до захоплення влади антиукраїнськими, антидемократичними силами. Агресивні, силові дії Партії регіонів на чолі з Президентом Януковичем призвели до зміни Конституції, здачі національних інтересів на користь Росії, прийняття законів на догоду крупному неукраїнському олігархічному капіталу, політичним репресіям (під виглядом боротьби з корупцією) політичних опонентів. Реальна влада сконцентрована в Адміністрації Президента, уряд перетворився на простого виконавця, а Верховна Рада — на штампувальника необхідних для регіоналів рішень. Функції парламенту зводяться не лише до прийняття законів, але в першу чергу — до представництва інтересів різних груп громадян — національних, соціальних, професійних, майнових, профспілкових тощо.

Дискусії між ними, узгодження позицій і вироблення спільних рішень, які закріплюються законом, і є основним покликанням парламенту. Чинна Верховна Рада не відповідає цим критеріям. Політична корупція і поява «тушок» стали наслідком діяльності лідерських (іменних) партій, це привело до спотворення волі виборців. Більшість депутатів розглядають свої депутатські мандати як свою приватну власність, та фактично ізолювались від виборців. Тому десятки депутатів, обраних за списками БЮТ і НУНС, стали легкою здобиччю угруповання Партії Регіонів. Верховна Рада як парламент практично припинила існування.

На такий стан українські політики, патріоти, громадяни не мають права пасивно споглядати. Маємо рятувати Україну. Ми повинні створити громадський всеукраїнський парламент — Народну Раду, де можна було б обговорити, розглянути і прийняти програму порятунку України, виробити і запропонувати суспільству програму побудови сучасної Української держави. Делеговані до Народної Ради громадські депутати мають виробити спільну платформу захисту України, не кон’юнктурних, не популістських. а реальних проектів реформування та винести їх на розгляд суспільства. Напередодні парламентських виборів такий орган став би майданчиком для узгодження кандидатів по мажоритарних округах. Народна Рада стала б тіньовим (але справжнім) парламентом, в якому діючі і нові політики могли б нарешті працювати по — новому, на благо українського народу.

Скликати Народну Раду було б бажано 22 січня, на День Соборності. Це буде величезний символічний і практичний крок для порятунку України.

До автора листа ми звернулися за коментарем:

«ПОТРІБНА УКРАЇНСЬКА МРІЯ. І ДІЯ»

На початку січня В’ячеслав Дехтієвський розіслав лідерам ряду партій листа, в якому пропонує в День соборності України скликати всеукраїнський громадський парламент Народну Раду для обговорення нагальних проблем, що стали перед країною і розробки програми побудови модерної Української держави. Про це, а також деякі інші важливі аспекти нинішнього стану національно-демократичних партій ми й повели розмову з паном В’ячеславом. Хоча він відразу зауважив, що не представляє офіційну точку зору партії, а лише особисту.

— В Україні, нібито, залишаються партії, які заявляють про свою опозиційність до чинної влади, у Верховній Раді, навіть після серйозних втрат, вони представлені достатньо чисельними групами. В той же час, з боку чинної влади часто говориться про неконструктив опозиції, що вона нічого реального не пропонує. Чи вважаєте ви, що запропоноване вами проведення представницького зібрання парламентських і позапарламентських сил здатне змінити ситуацію?

— Це думка багатьох людей, і не тільки членів партії, які розуміють складність ситуації і вважають, що без серйозної далекосяжної перспективи, якщо хочете, Української мрії, побудувати тактичні підходи до вирішення нагальних проблем не можливо. Повинно бути серйозне надзавдання, а під нього вже розробляти інші, які забезпечать його здійснення.

— Чому досі лідери національно-демократичних сил фактично нічого не запропонували?

— Тому що продовжують діяти в тому ж алгоритмі, що і раніше — сподобатися виборцям, і крапка, тобто не бачать далі здобуття влади. А запитання, для чого їм ця влада, не ставлять.

— Ви себе теж відносите до таких людей?

— Певною мірою. Не можу я дистанціюватися від тих, з ким працюєш, з ким спілкуєшся. Але я бачу, що необхідно розробити напрямок розвитку.

— Існує думка, що за рік можна було б запропонувати низку власних проектів, альтернативних тим, що запропонувала влада?

— Це можна було б зробити, якщо б кожна з політичних сил, які числяться в опозиції, мала свою політичну мету, а не тільки забезпечення інтересів окремих членів цієї партії.

— На вулицях Житомира можна побачити не один бігборд чи сіті-лайт з символікою Партії регіонів і гаслом «Будуємо нову Житомирщину!» — в унісон із загальнодержавним «Будуємо нову країну!» А що б, на вашу думку, повинна була б написати на своїх транспарантах партія «За Україну!»?

— Ми за те, що Житомирщина повинна стати нормальним економічно розвинутим регіоном. Пріоритети: перше — це видобувна промисловість, друге — сільське господарство, третє — лісопереробна галузь. Саме на ці галузі, які можуть стати локомотивом економіки області, потрібно звернути максимальну увагу органів влади, надати максимальне сприяння інвестиціям в них.

— Те ж саме каже і чинна обласна влада.

— Але потрібно ще робити. На жаль, дуже часто фірми, в тому числі іноземні, які працювали на Житомирщині і, наприклад, будували дороги на Житомирщині до Євро-2012, зареєстровані у Києві. Всі ресурси використовувалися місцеві, а податки йшли до Києва. Цю практику треба змінювати. У сільському господарстві низки районів, наприклад, Любарського, слід стимулювати розвиток рослинництва, щоб було чим годувати свиней і корів. Це б сприяло традиційному тут бізнесу на вирощуванні м’ясних порід худоби.

— Ви стояли біля витоків Житомирської крайової організації Народного Руху України, який потім почав дробитися, розколювалися і зникали партії, утворені на його основі. Зараз певна пауза утворилася і в діях партії «За Україну»...?

— Думаю, що, наприклад, на Житомирщині, перспектива у партії «За Україну» є. Це стане більш реальним, коли люди зрозуміють, що повинні бути якісь міцні підвалини існування держави. Хоча дійсністю є і те, що робота відбувається в середовищі, в основному, вже заангажованому в політику і орієнтованому на гарні вивіски.