Наш сусід... Гондурас,

Даремно посміхаєтеся й дивуєтеся — так воно і є. А ще в сусідах — Зімбабве, Нігерія, Сьєра-Леоне з далекої Африки. Слава Богу, що хоч Сомалі не затесалася до нас у сусіди. Поближче — Азербайджан, Бангладеш, Філіпіни і т.д. Чи не правда, у дивній компанії опинилася Україна?

Як могло так статися? А дуже просто. Єдине щастя, що до географії та історії це сусідство з африканськими та азіатськими країнами не має жодного стосунку, а отже до демаркації кордонів не дійде. Тобто на політичній карті світу все залишилося так, як і було. І сподіваюся, що так і далі буде. Ніхто нікуди нікого не переставляв і не пересував. А тим більше ніхто нікого не викидав із насидженого місця. Проте на соціально-економічній карті склалася пречудова екзотична картина з банановим відтінком. Причому на ній теж сусіди, — на жаль, по нещастю, — яких ніхто не вибирав. Самі прийшли. Чи то ми до них, чи вони до нас. І ніяк Україна не може вийти із цієї зони. На крок вперед — на п’ять назад. А ми ще дивуємося, що в європейську сім’ю не беруть. З таким оточенням, як у нас, хто захоче мати справу? А тим більше з таким соціальним багажем.

Наприклад, який порядний інвестор буде ризикувати своїми коштами й контактувати із чиновниками, серед яких вісім із десяти — здирники-хабарники, які не те що не поставлять свій підпис за немале державне «жалование» на потрібному документі, а навіть на поріг кабінету не пустять без «пузатого конверта». Тут діє свій тариф не лише на слова, а й на букви. Правда, у такий спосіб діють сьогодні тільки новачки, які сподіваються на колядників і засівальників, у досвідчених — на кожний випадок — новий валютний рахунок у заморських і заокеанських банках, або на підставних осіб. Ось і тягнуть Україну все глибше і глибше в корупційне болото. На сьогодні вона там під номером 134 з 2,4 балами з 10. Таке місце серед 178 країн їй визначила неурядова організація Transparency International («Міжнародна прозорість»), що проводить щорічні моніторинги щодо корумпованості держав. Як зазначив у своєму коментарі керівник контактної групи цієї організації в Україні Олексій Хмара, «будь який результат нижче трьох балів є ганьбою для нації, яка змушена жити в тотально корумпованій державі».

Ось вам і сильна Україна, за яку зранку до ночі агітує молодий і нібито перспективний екс-кандидат у президенти — начебто не знає, хто, як і коли зробили її безсилою. А діючий Президент взагалі махнув на Україну рукою, переконавшись, що ніякі його Укази по боротьбі з корупцією не допоможуть, і взявся будувати нову країну. Може, це та сама країна, якій був потрібен нормальний Литвин? Не інакше як з цією країною Президент відразу хоче потрапити у десятку найменш корумпованих країн, серед яких Данія, Нова Зеландія, Сінгапур, Фінляндія, Швеція — і аж ніяк не мила серцю Росія. У неї 154 місце і ще екзотичніша компанія, ніж в України — Папуа-Нова Гвінея, Конго, Кенія, Таджикистан і т.п.

Правда, незрозуміло, де для тієї партійно вимріяної в регіонах білбордної нової країни Президент візьме заможних громадян? Якщо розраховує на тих, що зараз живуть в Україні, то, по-перше, треба поспішати — бо може трапитися так, що нову країну побудують, а жити в ній не буде кому, усі роз’їдуться по близьких і далеких континентах. (Уже зараз Україна посідає п’яте місце у світі по міграції населення за її межі). По-друге, якщо Президент розраховує на тих, у кого зараз пенсія 700—900 грн., — а таких кілька мільйонів осіб — чи на тих, за даними Мінпраці України, майже 12,5 млн., що живуть за межею бідності, — то це теж не той контингент, який потрібен для нової країни. З такими персонами позитивного іміджу не наживеш. Тим більше, що, за даними Credit Suisse, за рівнем добробуту серед громадян Європи наші на передостанньому 39 місці з прожитковим мінімумом 907 грн. А останнє — у Молдови. Але за темпами зростання доходів молдавани випереджають і можуть у будь який момент залишити нас позаду. Але тішить тільки те, що ми про це можемо не дізнатися із засобів масової інформації і далі вважати, що з кожним днем жити стає краще й веселіше. У рейтингу свободи слова, який постійно оновлює міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів», на цей раз ми опинилися по сусідству з Іраком — на 131 місці. Тут маємо «зростання» — хоч із знаком мінус, а все таки не стоїмо на місці. Це якщо не брати до уваги ціни на продукти харчування та їхню кількість. Що тільки не роблять наші рідні Мінагрополітики й Мінекономіки, щоб ощасливити кожну сім’ю додатковим кілограмом африканської чи американської картоплі, цибулі, часнику, гречки, цибулі і т.п. Слава Богу, що хоч своєї капусти сорту «Прем’єр» вистачає.

Отже, не так уже, мабуть, і погано, що маємо таких сусідів, як Гондурас та йому подібні. Не дадуть пропасти, виручать. А якщо ми їм ще підкинемо трохи чорнозему разом із колишніми колгоспниками, то взагалі не помітимо, де закінчується Україна й починається Зімбабве, а чи хутір Мозамбік, оспіваний одним із наших гумористів-сатириків. А що ще нам залишається, як не жартувати? Так що не дивуйтесь і не лякайтесь, якщо вам присняться папуаси із Гондурасу. Адже вони наші сусіди...