Диво з Космача

Як зробити так, щоб туристи приїздили в село? Навряд чи це питання колись було аж надто актуальним для Михайла Дідишина — жителя славнозвісного Космача, що на Івано-Франківщині. Нині до садиби пана Михайла приїздять зі всієї України. У Космачі його називають «директором музею». Бо й справді на подвір’ї Дідишина стоїть імпровізований музей, у якому на кожному квадратному метрі розміщено вдесятеро більше цікавих експонатів, ніж у будь-якому офіційному музеї нашої держави. А почалося все з того, що Михайло Дідишин познайомився із Анною Малиньків. Жінка була з роду Штефана Дзвінчука, який 1745 року вбив ватажка опришків Олексу Довбуша.

— Він, за те, що стріляв у Довбуша, дістав титул дворянина, — розпочинає свою розповідь пан Михайло. — Жінка жила в горах у хатинці-зимівці. Саме в тій, у якій відбулося страшне вбивство. Пережила вона тут 106 років(!), народила три дівчинки. Всі виросли, вийшли заміж, але жодна не народила нащадків. І казала мені: «Бачите, пане Михайле, яке прокляття на наш рід, що з нашого роду був вбивця Довбуша».

Після смерті бабусі Дідишин викупив цю зимівку розміром п’ять на три метри, і переніс на своє подвір’я у Космачі. 1975 року експертиза встановила, що тисова хатина із кедровими дверима, датована 1724 роком і складена без жодного цвяха(!), справді мала понад 250 років. І пан Михайло облаштував у ній музей Довбуша. Щоправда, не відразу йому це дозволили зробити. За радянських часів розібрана хатинка зберігалася у домі господаря. Сьогодні ж українські мандрівники знають, що в Дідишина можна побачити речі, які належали опришкові, а також що господар прикрашає хату власними химерними витворами із коріння дерев.

Тут стояла така пічка, як табуретка, невелика... Пан Михайло показав нам бартку (старий гуцульський топірець) із видряпаною на ньому датою «1734», що нею Довбуш покарав жадібних братів Мочернаків. Є також ріг, яким Довбуш скликав своїх побратимів, просмолена крисаня, в якій ходив опришок, рушниця, з якої в нього стріляли... До речі, щоб отримати цю рушницю, Дідишин мусив упродовж півроку рубати ліс у Микуличині, адже вважається, що продавати її не можна, бо тоді прийде прокляття на всіх космачівців. Пан Михайло демонструє нам величезні альбоми із сучасними вишивками та вишивками часів Довбуша. Каже, що були в нього професори із Америки, Німеччини, приїздили й українські науковці. І всі дуже просять, аби він продав ці альбоми. «А я кажу: давайте надрукуємо це — і носіть по всім світі. Бо вивезете із села, а я буду хотіти видіти, як моя мама вишивала, то мені треба буде йти в Америку»?

— Найцікавіша річ — оцей шматок дерева скам’янілий. У Космачі зсунувся грунт, і я його побачив. Його досліджували геологи і сказали, що це дерево жило десять мільйонів років тому. Його у мене всі хочуть забрати. Що цікаво, що зрубане це дерево не кам’яною, а стальною сокирою. Це є свідок того, що ми вже один раз їхали машиною, — пишається знахідкою господар.

Показує невеличку статую Миколая Чудотворця, яку отримав на зберігання від нині покійного патріарха Київського і всієї Русі Володимира (Романюка). Каже, що вона стояла у Довбушевій церкві в Космачі.

— Церква згоріла 1983 року. Її почали руйнувати, ще коли знімався фільм «Тіні забутих предків». Кіношники забрали іконостас і так і не повернули. А цього Миколая можна взяти за три пальці і подумати, що би ви від Бога хотіли. Бажання обов’язково здійсниться, — запевняє пан Михайло.

З-поміж раритетних речей є перстень ватажка опришків. Щоправда, на сволоку висять аж 12 перстенів, бо в Довбуша було 12 друзів, і кожен мав перстень. Але справжнім є тільки один!

— Тепер ви як кудись ідете, то показуєте паспорт, а у ті часи приходив посланець від Довбуша — і показував перстень. І пан знав, що то, бо таких перстенців ні в кого не було. Я маю лише один такий перстень. Пощастило знайти праправнука того чоловіка, який робив ті перстені для Довбуша. І один перстень залишився. Навіть є рік вибитий — «1724». Якось їхав у Івано-Франківськ до академіка Грабовецького. Думаю, поїду до нього, мушу його чимось здивувати, то й натягаю перстень Довбуша. Та й забув, що перстень на пальці, сів собі в автобус. Бачу щось шепочуться, а потім і запитали: «Що то у вас на пальці?». Весь автобус звернув увагу, — всміхається у вуса оповідач...

На своєму подвір’ї він встановив пам’ятник Довбушу. На відкриття 1989 року до Космача приїздило багато відомих людей. З-поміж них і В’ячеслав Чорновіл.

Краєзнавець розповів, що хоче написати книжку про те, як жити довго. Йому зараз 76 років, і він каже: «Як тільки ви будете знати, що вам треба, а без чого ви можете обійтися, то все буде добре!».