ФСБ подовжили руки
Президент Росії Дмитро Медведєв підписав зміни до законів «Про внесення змін до федерального закону про Федеральну службу безпеки» та до Кодексу про адміністративні правопорушення (КоАП). Обидва документа було ухвалено в остаточному третьому читанні як Державною думою, так і Радою федерації. Обидва мають скандальний характер і викликали чисельні протести. Правозахисники просили президента їх не підписувати, тобто накласти вето. Але сам Дмитро Медведєв на спільній прес-конференції з канцлером ФРН Ангелою Меркель у Катеринбурзі, відповідаючи на запитання німецької журналістки, сказав відверто: «Я б не дуже хотів зараз коментувати ті зміни в законодавстві, які у нас відбуваються, але... по-перше, я хотів би звернути увагу на те, що це наше внутрішнє законодавство, а не міжнародний акт. По-друге, кожна країна має право на вдосконалення свого законодавства, зокрема, й щодо спецслужб. І те, що зараз відбувається, — я хотів би, щоб ви про це знали, — зроблено за моїм прямим дорученням». Найвища посадова особа Росії тим самим підтвердила, що захищати громадян від свавілля вона не лише не збирається, а, навпаки, зводить його до юридичної норми.
Характерно, що закон розробила сама ФСБ, і вніс до парламенту уряд Росії. Він дає право працівникам органів оголошувати «офіційне застереження» тим, хто своїми діями може сприяти скоєнню злочину. Людина ще нічого не зробила, й невідомо чи зробить, а її вже попереджають. Згідно із законом, караються лише дія або бездіяльність, якщо вона призводить до порушення. За думки карали лише в тоталітарних державах. Хто не пам’ятає, як це було в державі робітників і селян, де так вільно дихала людина, нехай почитає Джорджа Оруелла «1984».
Опозиціонери та правозахисники неодноразово заявляли, що документ розв’язує владі руки для боротьби з інакодумцями. Представники органів намагалися переконати громадськість у тому, що нічого страшного не буде. «Це виключно профілактичний захід, спрямований на те, щоб застерегти людину від можливості тяжчих вчинків у майбутньому», — стверджував заступник директора ФСБ Росії Юрій Горбунов. Якщо дотримуватися цієї логіки буквально, то застерігати треба всіх. Хтозна, хто про що подумав, написав у особистому листі, сказав на кухні або розповів анекдот? Від слів до дій часто один крок, і де чіткі й законні критерії того, що сказане або написане дійсно являє небезпеку терористичного акту або сприяння йому. А якщо Великий брат помиляється й «и дум высокое стремленье» жодної небезпеки не має, а людину вже занесли до чорних списків?
«Офіційне застереження» має вручатися громадянинові не пізніше ніж через п’ять днів після прийняття органами відповідного рішення. Передбачені й санкції за непокору законному розпорядженню або вимозі працівника органів ФСБ, а також за перешкоду у виконанні ним службових обов’язків від штрафів до адміністративного арешту на термін до 15 діб. До другого читання з тексту законопроекту були вилучені положення про публікацію текстів подань і офіційних застережень у ЗМІ. Дуже хотілося публічно затаврувати ворогів і виставити їх на загальне засудження. Але наразі вирішили, що це занадто. Як пояснив голова комітету Державної думи з безпеки Володимир Васильєв, «Застереження й запрошення на профілактичну бесіду або надсилатиметься з повідомленням, або вручатиметься. І якщо громадянин не схоче прийти на профілактичну бесіду, щодо нього не вживатимуть жодних заходів».
Було б сказано. Спробуйте не з’явитися. Органи даремно не викликають, якщо не прийшли, отже, відчуваєте за собою щось. А прийдете для душевної бесіди, то вам одразу й пояснять, і доводитимете, що ви не двогорба або одногорба тварина. Голова президії московської колегії адвокатів Ігор Трунов зауважив: «У нас і так поліцейська держава — кількість працівників правоохоронних органів на душу населення в 5—6 разів перевищує всі цивілізовані стандарти, а тут іще й розширення повноважень і інструментів тиску ФСБ. У нас живе у спогадах правонаступництво ФСБ від КДБ, і це рішення лише підтверджує побоювання. Медведєв говорить, що ми запланували собі курс до правової держави, демократії за допомогою лібералізації кримінального законодавства та реформи МВС. А тут паралельно з цим беруть і підсилюють ФСБ».
Узагалі, будь-які дії правоохоронних органів мають здійснюватися за наявності серйозних на те підстав. У першу чергу — після порушення відповідної справи, як це передбачено процесуальними нормами. Але в підписаному президентом законі нічого про це не говориться. У наявності порушення дуже важливого закону. І юрист Дмитро Медведєв заплющив на це очі свідомо.
Як написано в законі, застереження виноситься за «дії, що викликають появу причин і створюють умови для скоєння злочинів». Таке визначення дає можливість для різних тлумачень. Судити про те, чи виникнуть коли-небудь «причини й умови», кожен оперативник може на власний розсуд, зважаючи на свій сьогоднішній настрій або виходячи з погодних умов. Якщо дотримуватися тексту закону буквально, то надіслати застереження й викликати на профілактичну бесіду можна навіть президента або прем’єра. Раптом у якийсь момент завзятому працівникові ФСБ здасться, що вони своїми діями або у своїх виступах сприяють «виникненню причин» для тероризму на Північному Кавказі, а можливо й у інших регіонах. У всякому разі, варто серйозно придивитися до слів і дій президента Чечні Рамзана Кадирова й іже з ним.
Але в першу чергу «причини й умови» стосуються журналістів. Про «окремі ЗМІ» автори поправок сказали просто в пояснювальній записці до проекту закону, де до ознак екстремістської діяльності преси разом з «утвердженням культу індивідуалізму й насильства» віднесено й «невіру у здатність держави захистити своїх громадян». Ось напишуть, що жорстоко вчинили з учасниками мітингу, який не подобається владі, отже, не вірять у здатність держави забезпечити безпеку й спокій громадян. Отож, тепер будь-який журналіст і редактор щодня може чекати застереження.
Узагалі, вмінню російських органів винаходити власний особливий велосипед і бути попереду всієї планети можна лише дивуватися. У США є поняття попередніх допитів. Звернемо увагу, саме допитів, а не застережень, і лише в рамках проведення розслідування. Інакше, my house is my castle — мій будинок — моя фортеця, й руки геть. У правоохоронних органів ФРН узагалі немає такого поняття — застереження. Якщо ведеться слідство, то діють відповідно до процесуальних норм, а якщо слідство не ведеться, то й говорити нема про що. У Франції проводять профілактику правопорушень, але стосовно неповнолітніх. І, нарешті, у Великій Британії застосовується поліцейське попередження замість передачі справи до суду. Але це визначена законом форма покарання за скоєне не дуже серйозне правопорушення. Про нього є запис у поліцейському протоколі й особистій справі правопорушника.
Нещодавно президія уряду Росії схвалила законопроект, згідно з яким нинішні й колишні причетні до таємниць люди перевірятимуться при заявці на отримання закордонного паспорта три місяці замість одного. І це в часи комп’ютерів, електронних баз даних та інших досягнень науки й техніки. Можна подумати, що тих, хто має доступ до військових і державних таємниць, у Росії мільйони. Як тут за місяць встигнути... А якщо громадянин жодного відношення до таємниць не має, то чого його місяць перевіряти? До речі, це стосується й наших органів. Де й у яких архівах шукають вони кримінал? Людина допущена, навіщо її перевіряти? Швидше за все, не про таємниці турбуються, а про отримання додаткових важелів впливу на російських громадян. А як їх використовувати, кому треба знає. Тим паче, що в разі відмови скаржитися все одно нікому.
Президент Медведєв дедалі частіше жонглює ліберальними сентенціями. На зустрічі з міністром юстиції Олександром Коноваловим він запропонував скоротити підстави, за якими до обвинувачених у кримінальних злочинах як запобіжний захід застосовується арешт. «Ми ухвалили рішення щодо економічних злочинів, але є безліч інших нетяжких злочинів, де точно жодного резону відправляти людину за грати немає». Для російських силовиків це найстрашніше. Як це не саджати. Де це у великій і могутній Росії чувано.
Тому гарячково передбачаються заходи протидії. Добре, що загострення ситуації на Північному Кавказі, розширення географії дій бойовиків, постійні напади на міліціонерів, а останнім часом і на військові колони дають підстави для вимог посилення режиму. І Медведєв не може на це не зважати.
Є ще один чинник. Становище розхитується зростанням активності неполітичних організацій. У підмосковних Химках розгорілися битви міліції з місцевими екологами. Спалахи такого протистояння виникають усюди, захоплюючи й північну столицю. Пригадаймо боротьбу зі зведенням будівлі Охта-центру в Санкт-Петербурзі. Найчастіше громадськості відстояти свої права не вдається, але в країні формується дуже небезпечна для чиновників тенденція активної протидії їхньому свавіллю. І останніх, як і міцно пов’язаних з ними силовиків, це вкрай нервує. Сваритися з чиновно-бюрократичним апаратом Медведєв не може за визначенням, тому доводиться ліберальні промови перемежати з реальною юридичною жорсткістю.
У нас до ухвалення подібного закону справа поки не дійшла. Але найзавзятіші правоохоронці вже спробували викликати журналістів для профілактичних бесід. Скандал, що спалахнув, змусив від такого грубого порушення закону відмовитися. Проте прецедент має місце. В усякому разі, любителів використовувати передовий закордонний досвід у нас вистачає. Не хотілося б, щоб від поліпшення, частіше про людські очі, відносин з Росією звідти прийшло саме це. Нам довга рука Великого брата аж ніяк не потрібна. Знаємо, до чого це призводить, і повторення не бажаємо.
