Як уникнути дефолту

Учора, саме того дня, коли парламент збирався розглядати закон про ринок газу, щоб країна стала рівноправним членом європейського газового співтовариства, Україну вразила неприємна новина від Бі-Бі-Сі. За словами Роберта Шетлер-Джонса, виконавчого директора холдингової компанії активів Дмитра Фірташа — групи DF, рішення Стокгольмського арбітражу, який зобов’язав «Нафтогаз України» повернути «РосУкрЕнерго» 12,1 мільярда кубометрів газу, є остаточним. «Ми впевнені, — продовжував Шетлер-Джонс, — що «Нафтогаз» виконає вирок міжнародного арбітражу, й тому відмовилися від свого іншого позову проти уряду України в межах угоди про Енергетичну хартію».

«Добродійники» України в особі того ж таки Шетлер-Джонса також зазначають: «Ми всі усвідомлюємо жалюгідне фінансове становище «Нафтобазу», і судове рішення про грошове відшкодування могло б призвести до банкрутства «Нафтобазу», що не відповідало б нічиїм інтересам». Проте директор DF нагадує: «Не забувайте також, що за цим рішенням набирає чинності попередній вирок Стокгольмського арбітражного суду, ухвалений у березні цього року, про те, що «Нафтобаз» мусить сплатити «РосУкрЕнерго» приблизно 200 мільйонів доларів за інші порушення контракту. А це буде сплачено в межах грошового відшкодування».

Отже, «найсправедливіший» у світі суд (Арбітражний інститут Торговельної палати Стокгольма) вирішив долю мільярдів Фірташа й виніс вердикт, здатний призвести до дефолту, щонайменше, нашого газового монополіста. А судді хто? Їхній офіс складається з п’яти крихітних кімнаток і майже такого ж конференц-залу. У секретаріаті інституту — вісім працівників, включаючи й генерального секретаря. До правління входять 12 відомих юристів. Сторони судового процесу призначають по одному арбітру, а третього називає правління. Для ухвалення рішення «трійці» потрібен приблизно місяць і висока оплата. Якщо позов на 10 мільйонів доларів, то гонорар арбітрів 2003 року перевищував 181 тисячу доларів. Якщо ж рахунок іде на мільярди, то винагорода нараховується за особливою схемою, що відповідає масштабу позову. Але безмірно більше доведеться платити адвокатам.

Отже, у твердженнях БЮТ, що вимагає внаслідок рішень Стокгольмського арбітражу створення тимчасової слідчої комісії парламенту, можна вбачити певний резон. Як повідомляють у прес-службі блоку, «викликає також подив те, що одразу після інавгурації Януковича зі Стокгольмського суду відізвали представників України, а держава виявилася беззахисною в судовому процесі...». У прес-службі нагадують, що уряд Юлії Тимошенко свого часу «рішуче й безкомпромісно прибрав тіньового посередника — «РосУкрЕнерго» — з газового ринку. «Але сьогодні вони прагнуть повернутися, — продовжує прес-служба. — Йдеться про стягнення з НАК «Нафтогаз України», а фактично з Української держави, мільярдів доларів, зароблених РУЕ в тіні та на корупційних схемах; тих тіньових, незаконних мільярдів, які пан Фірташ втратив унаслідок антикорупційних реформ Юлії Тимошенко». Із цієї тиради в стилі «грабуй награбоване» можна зробити висновок, що Тимошенко аж ніяк не заперечує, що свого часу зіграла стосовно Фірташа роль такого собі Робіна Гуда, який не вважав право приватної власності священним.

Утім, нинішнє фінансове становище України також працює на легалізацію флібустьєрства. Глава Мінпаливенерго Юрій Бойко пообіцяв, що Україна бездумно «не віддаватиме ресурсу з балансу НАК «Нафтогаз України». Цю думку дещо в інший бік, але все-таки розвинув Президент Віктор Янукович. «Ми, безумовно, зобов’язані виконувати рішення європейських судів, — каже він. — Але в першу чергу ми маємо дати відповідь, а куди цей газ подівся, де він знаходиться?». Президент нагадав, що СБУ порушила відповідну кримінальну справу, й висловив надію, що слідство дасть відповідь на всі запитання.

Цікаві коментарі щодо подальшої долі мільярдів Фірташа дали днями журналістам народні депутати Алла Александровська (КПУ) та Володимир Бондаренко (БЮТ). Александровська вважає, що, здійснюючи свій «екс» (був колись такий революційний термін), колишня прем’єр була зобов’язана передбачити всі його наслідки, як позитивні, так і негативні. І тепер їй треба нести відповідальність за те, що країна опинилася в такій ситуації. Бондаренко ж не шукає коренів цієї колізії, а наполягає на тому, що за нинішніх умов вона легко вирішиться і програні в суді гроші будуть легко компенсовані, щойно Росія у відповідь на зроблені їй поступки дозволить Україні знову зайнятися реекспортом газу до Європи. Більше того, Бондаренко стверджує, що можливість реекспорту вже не за горами, й посилається на те, як був проданий Росії «Луганськтепловоз».