Навіщо металургам держпідтримка?

Напередодні вирішення питання про розмір квоти на другий квартал 2010 року, в межах якої металургійний холдинг «Інтерпайп» постачатиме трубну продукцію до Росії, народний депутат Володимир В’язівський направив до Кабміну звернення. У ньому міститься прохання розглянути можливість надання компанії державного кредиту.

Здавалося б, на яких підставах? Адже згадана компанія — великий виробник, експортом займається багато років. А отже, повинна б зводити «кінці з кінцями».

На жаль, економічна криза торкнулася навіть таких передовиків виробництва, як «Інтерпайп». У металургійній галузі різко зросла конкуренція. Щоб вистояти в непростих умовах, підприємству необхідна серйозна модернізація, об'єм необхідних коштів на яку фахівці оцінюють у 300 млн.дол.

На думку експертів, отримання кредиту — фактично єдиний шанс для «Інтерпайпа» пережити важкі часи. Поточний рік почався для компанії з виплати заборгованостей по кредитах і єврооблігаціях. Загальний борг промислового гіганта вже до кінця минулого року склав 900 млн.дол. Рейтингове агентство Standard & Poor’s кілька разів знижувало рейтинг «Інтерпайпу», зазначаючи, що в разі падіння цін на метал в 2010 — 2011 роках можливий дефолт компанії. Серед основних ризиків називалися зниження рентабельності і затримка з реалізацією планів з будівництва електродугової печі. Аналітики зауважують, що в разі дефолту інвестори зможуть повернути всього 10 — 30% боргу.

Як зазначається у зверненні пана В’язівського, державна підтримка необхідна «Інтерпайпу» для збереження кадрового і виробничого потенціалу, а також продовження технічного переобладнання. Перш за все, кредитні кошти будуть направлені на завершення будівництва електросталеплавильного заводу, запровадження в експлуатацію якого спочатку планувалося ще на грудень 2009 року. Враховуючи відсутність в «Інтерпайпу» власної сировинної бази, заміна мартенівського виробництва на електросталеплавильне, з використанням лому або брикетованої сталі як сировини, може істотно підвищити якість і конкурентоспроможність продукції. Поки ж застосування застарілих технологій, запроваджених ще в радянські часи, не дозволяє компанії сертифікувати трубну продукцію за міжнародними стандартами якості.

Від того, отримає чи ні «Інтерпайп» можливість підняти виробництво на сучасний рівень, безпосередньо залежить і вирішення питання про збереження квот на ввезення продукції до Росії. Адже зрозуміло, що підприємству, яке у фінансовому аспекті ледве «стоїть на ногах» і яке не здатне виробляти товар найвищої якості, жодних квот ніхто не виділить.

Як вважає аналітик ІК «Dragon Capital» Сергій Гайда, за 9 місяців 2009 року 35 — 37% поставок труб «Інтерпайпу» припало на російський ринок, і компанія буде змушена значно зменшити виробництво, якщо цей ринок втратить та не знайде новий. На думку експерта Foyil Securities Ісмаїла Сафаралієва, відмова РФ подовжувати квоти на імпорт труб украй негативно вплине на «Інтерпайп». Адже в умовах стагнуючого внутрішнього ринку завоювання нової клієнтської бази — завдання майже нездійсненне.

Отже, отримання підтримки від держави напевно є зараз головною мрією для власника найбільшого українського виробника труб Віктора Пінчука. Але не лише для нього одного. Як зазначив депутат В’язівський, «відсутність належних обсягів кредитування цієї компанії означатиме, що Україна втратила основного контрактного й надійного партнера в зовнішньоекономічній діяльності з повним переліком подальших соціальних і фінансово-економічних негативних наслідків».

Інакше кажучи, наша країна, якщо не подасть вчасно руку допомоги підприємству, здатному виробляти продукцію на експорт, ризикує позбутися зовнішніх ринків. А з ними — і багатьох тисяч робочих місць усередині країни.